Чи підтримують Україну не на Заході? Що показав Глобальний саміт миру

Без Китаю та росії

Світові лідери та дипломати приїхали у Бюргеншток — фешенебельний гірський курорт неподалік Люцерна. На саміт у Швейцарії  запросили понад 160 делегацій, серед яких і держави G7, і G20, і навіть Бразилія, росія, Індія, Китай і Південна Африка — клуб країн з великими економіками, що активно розвивається. Його часто протиставляють групі «Великої сімки».БРІКС (крім росії). А також представників Ватикану, Європейського Союзу, ООН, Ради Європи та Організації з безпеки та співробітництва в Європі. Представництво справді було доволі широке, проте не всі запрошені приїхали до Бюргенштоку — у заході взяли участь делегації зі 92 країн та 8 міжнародних організацій.

57 країн були представлені на найвищому рівні — президентів або прем’єр-міністрів. Найбільш жаданий гість — Джо Байден — попри наполегливі заклики Володимира Зеленського не зміг відвідати саміт, надавши перевагу своїй передвиборчій кампанії у США. Хоч декількома днями раніше президенти бачилися в Італії на з’їзді «Великої сімки», Володимир Зеленський наполегливо закликав свого американського колегу залишитися в Європі подовше, щоб своїм представництвом підкреслити значущість події. Зрештою ж Сполучені Штати представляла делегація на чолі з віцепрезиденткою Камалою Гарріс.

А от Китайська народна республіка раніше взагалі відмовилася брати участь у з’їзді, наполягаючи, що без запрошення росії цей захід не зможе наблизити мир. Ба більше, у Пекіні розпочали справжній дипломатичний наступ, переконуючи ігнорувати з’їзд низку країн Об’єднавча умовна назва країн Азії, Африки, Латинської Америки та Карибського басейну з низьким або середнім доходом населення та економікою на етапі індустріалізації.Глобального Півдня, позиція яких стосовно війни лишається нейтральною, а подекуди навіть проросійською.

Так, ще 1 червня на саміті з питань безпеки «Діалог Шангрі-Ла» у Сінгапурі президент України вперше відкрито звинуватив Китай у спробі зірвати мирний саміт. Зеленський  тоді заявив, що зовнішня політика КНР не відповідає офіційно задекларованим принципам підтримки суверенітету та територіальної цілісності держав.

Китай став інструментом у руках путіна та працює на те, щоб деякі держави не приїжджали на Саміт миру. Це вже не тільки підтримка росії, це фактично підтримка війни, бо якщо ти не підтримуєш Саміт миру, значить усе, що відбувається, для тебе нормально.президент Володимир Зеленський

Незадовго до заяв Зеленського, спеціальний представник КНР із врегулювання російсько-української війни Лі Хуей вирушив у дипломатичне турне низкою країн. Протягом травня він відвідав Туреччину, Об’єднані Арабські Емірати, Єгипет і Саудівську Аравію. Зрештою, Єгипет і Саудівська Аравія відмовились брати участь у Саміті миру. Представники Об’єднаних Арабських Еміратів хоча й приїхали на саміт, але відмовились підписувати спільне комюніке. І лише Туреччина була не просто представлена на Саміті миру, але й підписала документ.

До дискредитації з’їзду доклався і володимир путін. Він і російські дипломати в усьому світі переконували світових політиків, що Саміт миру, мовляв, має лише одну мету — легітимізацію Володимира Зеленського, термін президентських повноважень якого буцімто вже вичерпано. У тонкощах української Конституції розбираються не всі, тож на декого така риторика справді могла подіяти.

До цієї пропагандистської кампанії російський диктатор долучив ще й власний «мирний план», про який оголосив 14 червня — за день до саміту у Бюргенштоці. У ньому йдеться, що рф готова негайно припинити бойові дії та розпочати мирні перемовини, якщо Україна виведе війська із Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей — навіть тих територій, які росія так і не змогла захопити. Жоден зі світових лідерів публічно на користь такої вимоги не висловився.

Хто підтримав українські мирні ініціативи?

Саміт миру у Швейцарії базувався на іншій «формулі миру» — українській, а також на інших мирних пропозиціях, що ґрунтуються на Статуті ООН та нормах міжнародного права. Головними цілями офіційно стали запуск мирного процесу, забезпечення платформи для діалогу, вироблення розуміння миру в Україні та формулювання дорожньої карти щодо залучення обох сторін до мирних переговорів у майбутньому.

З десяти пунктів «формули миру» на обговорення у Бюргенштоці було винесено лише три:

• неприпустимість використання ядерної зброї росією у війні проти України та необхідність забезпечити роботу всіх українських атомних електростанцій, включно з окупованою російськими військами Запорізької АЕС, яку росія повинна повернути під повний контроль України та під нагляд Міжнародне агентство з атомної енергії.МАГАТЕ;
• продовольча безпека — сільськогосподарська продукція України повинна вільно постачатися до третіх країн; вільне і безпечне комерційне судноплавство повинне бути разом із безперешкодним доступом до всіх українських морських портів у Чорному та Азовському морі;
• звільнення всіх військовополонених росії та України в межах обміну між двома країнами на основі принципу «всіх на всіх»; а також негайне повернення до України усіх депортованих і примусово переміщених цивільних осіб, включно з українськими дітьми, і всіх тих, кого незаконно утримують у місцях позбавлення волі на території росії. 

Учасники саміту узгодили спільну позицію щодо всіх трьох пунктів, які запропонувала Україна. Ключові принципи щодо питань продовольчої безпеки, ядерної та енергетичної безпеки й звільнення та повернення до України всіх полонених і депортованих українських громадян було викладено у Спільному комюніке про основи миру в Україні.

Цей підсумковий документ підписали представники більшості країн, які відвідали Глобальний саміт миру. Комюніке залишається відкритим, тому до нього ще можуть долучитися й інші країни — зокрема й ті, що не брали участі у саміті. Прикметно, що його підтримали майже всі європейські держави, які були представлені на саміті, навіть Угорщина та Сербія. З усіх країн Європи утрималась лише Вірменія.

Окрім європейських країн, спільну декларацію підписали такі держави з усіх континентів світу: США, Канада, Аргентина, Уругвай, Еквадор, Чилі, Перу, Гватемала, Коста Ріка, Домініканська Республіка, Сурінам, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Філіппіни, Південна Корея, Сінгапур, Східний Тимор, Катар, Кабо-Верде, Фіджі, Сан-Томе і Принсіпі, Гамбія, Гана, Кот-д’Івуар, Сомалі, Гана, Кенія, Ліберія, Палау.

Так, спільне комюніке підписала низка африканських та південноамериканських держав, які представляють Глобальний Південь. Це продемонструвало певний дипломатичний поступ України, адже більшість країн цієї умовної економічної групи зберігають нейтралітет і зазвичай утримуються від підтримки українського бачення миру.

Однак переконати вдалося не всіх. Від підпису комюніке відмовилися Бахрейн, Бразилія (була представлена на саміті як спостерігачка), Колумбія (делегати із цієї країни зрештою взагалі не приїхали до Швейцарії), Індія, Індонезія, Лівія, Мексика, Саудівська Аравія, Південна Африка, Таїланд, Об’єднані Арабські Емірати.

Ірак і Йорданія спершу підтримали домовленості, та вже після з’їзду з невідомих причин відкликали свої підписи. Так, у спільному підсумковому комюніке Глобального саміту миру є підписи 78 країн-учасниць саміту.

А втім, не зважаючи на деякі невдачі, можна з упевненістю сказати, що саміт миру у Швейцарії став дипломатичною поразкою росії, яка доклала величезних зусиль, аби дискредитувати саму ідею такої події без участі москви. Коли ж стало зрозуміло, що з’їзд відбудеться, росіяни стали переконувати інші держави знизити рівень своє представництво та не підписувати декларацію за підсумками саміту.

Натомість переважна більшість країн-учасниць підписала документ, у якому чітко прописано, що росія здійснює незаконну агресію проти України. Щобільше, лідери деяких із цих країн зробили декілька сміливих заяв. Приміром, прем'єр-міністрка Італії Джорджа Мелоні запевнила, що рано чи пізно росію змусять погодитись на мирні умови України.

Захищати Україну означає захищати ту систему правил, яка об'єднує міжнародне співтовариство і захищає кожну країну. Якби Україна не могла розраховувати на нашу підтримку і тому була б змушена капітулювати, сьогодні ми не були б тут, щоб обговорювати мінімальні умови для переговорів.Джорджа Мелоні, прем'єр-міністрка Італії

Як саме це буде відбуватися, можуть обговорити вже цьогоріч на наступному мирному саміті, який уже анонсував Володимир Зеленський. За словами президента, після завершення з’їзду у Швейцарії минуть «місяці, а не роки» до проведення наступної зустрічі. 

Чи запросять росію до наступного Саміту миру?

Доцільність участі росії у наступному мирному саміті вже стала предметом гарячих дискусій. Володимир Зеленський вважає, що присутність рф на другому з'їзді означатиме готовність росії завершити війну та почати конструктивні мирні переговори. Про це він сказав на пресконференції за підсумками Глобального Саміту миру у Бюргенштоці.

На питання журналіста про те, чи готова Україна до прямих мирних перемовин із росією в разі появи її представників, Зеленський відповів, що для нього головне закінчити війну та досягти справедливого миру.

Ви питаєте, що буде з росією на другому саміті. Їхня присутність там буде говорити про те, що вони вирішили закінчити війну. Не хочу гратися словами: вирішили вони, або їх змусив світ… На сьогодні ми боремося за те, щоби змусив світ, але для нас головне результат. Результат — це закінчення цієї війни.президент Володимир Зеленський

Водночас президент України наголосив, що росія може розпочати мирні перемовини «хоч завтра». Однак, за словами Зеленського, будь-які мирні переговори з росією можливі лише за умови, що рф виведе війська з усіх окупованих нею українських територій.

Хоч у Глобального саміту миру було чимало успіхів і загалом він радше пішов в актив українській дипломатії, водночас він продемонстрував розкол світової спільноти стосовно того, як має закінчитися війна. Все ж більшість країн Глобального Півдня і надалі дотримуються нейтралітету — дружні відносини з Китаєм та росією для них важливіші, ніж підтримка України та солідарність із країнами Заходу. 

Наразі ж сама росія не демонструє жодних ознак зацікавленості у мирі. Тому доля цієї війни, найімовірніше, вирішуватиметься не на мирних самітах, а на полі бою.