Палестинські угруповання на зустрічі в Китаї домовились сформувати уряд. Серед них — ХАМАС та ФАТХ, що ворогують
Китай прийняв лідерів 14 палестинських угруповань, зокрема Ісламістський рух, ставить за мету звільнення Палестини від ізраїльської окупації та створення ісламської держави за законами шаріату в межах 1949—1967 років. Сектор Гази де-факто перебуває під управлінням ХАМАСХАМАС та Рух за національне визволення Палестини — одна з політичних партій Палестинської автономії, за життя засновника партії Ясіра Арафата була основною провладною партією Палестини. Після його смерті та з посиленням інших рухів та партій зазнала поразки у виборах 2006 року. Партія контролює Західний Берег Йордану, виступає за політичне урегулювання з ІзраїлемФАТХ, які ворогують між собою. Вони погодилися покласти край своїм розбіжностям і сформувати тимчасовий уряд національної єдності.
Про це пишуть Washington Post та Reuters із посиланням на китайські ЗМІ.
Протягом 21-23 липня у Пекіні відбувалась закрита зустріч, за результатами якої вдалося підписати так звану Пекінську декларацію.
Високопоставлений представник ХАМАСу Хусам Бадран заявив, що найважливішим її пунктом є формування уряду палестинської національної єдності для управління справами палестинців. Цей уряд керуватиме справами палестинців у Секторі Гази та на Територія біля узбережжя Середземного моря в регіоні Леванту в Західній Азії, що становить основну частину палестинських територійЗахідному березі Йордану, контролюватиме реконструкцію та готуватиме умови для виборів.
Зараз ХАМАС керує Газою, а ФАТХ утворює кістяк палестинської влади, яка має обмежений контроль на Західному березі.
Фотографії з переговорів свідчать, що серед присутніх були Махмуд аль-Алул — віцеголова центрального комітету угруповання ФАТХ, і Мусса Абу Марзук — високопоставлений член ХАМАСу. Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї повідомив, що на зустрічах також були присутні посли Єгипту, росії та Алжиру.
Ван Ї у підсумковій промові назвав зустріч «історичним моментом для звільнення Палестини» та заявив про підтримку Китаєм «всеосяжного, швидкого та стійкого припинення вогню» та скликання великої «міжнародної мирної конференції» для досягнення рішення про створення двох держав.
Міністр закордонних справ Ізраїлю Ісраель Кац у відповідь звинуватив главу Палестинської Національної Адміністрації та руху ФАТХ Махмуда Аббаса у «підтримці вбивць і ґвалтівників ХАМАСу» замість того, щоб відкидати тероризм.
«Насправді цього не станеться, оскільки правління ХАМАС буде повалено, а Аббас спостерігатиме за Газою здалеку. Безпека Ізраїлю залишатиметься виключно в руках Ізраїлю», — написав він в X.
Палестинська держава
Після Першої світової війни Велика Британія отримала в тимчасове управління території Близького Сходу, які раніше входили до Ісламська монархічна держава турецької династії Османів, яка існувала у 1299–1922 роках.Османської імперії. Через сплеск антисемітизму в міжвоєнних Польщі та Угорщині, а згодом — підйом нацизму в Німеччині, на ці території почали емігрувати євреї з Європи.
29 листопада 1947 року Генеральна асамблея ООН резолюцією 181 оголосила про розділ території на дві незалежні держави — єврейську (Ізраїль) та арабську (Палестина), а також Великий Єрусалим — він повинен був безпосередньо контролюватися ООН.
Однак арабське населення відмовилося прийняти план ООН і не визнало єврейську державу.
15 травня 1948 року армії шести арабських країн — Лівану, Сирії, Саудівської Аравії, Трансйорданії, Іраку та Єгипту — вдерлися на територію, відведену майбутній єврейській державі, з півночі, сходу та півдня. Ізраїль відстояв свої території й того самого року відвоював собі ще близько половини, виділених уже під арабську державу, а також Західний Єрусалим.
Згодом у 1967 році внаслідок Шестиденної війни ізраїльтяни захопили також Східний Єрусалим і решту палестинських територій, залишивши для палестинців невеликий анклав.