Грузія йде на «історичні вибори»: головне про партії та їхні шанси

Нова система голосування

У 2024 році Грузія вперше проводить голосування за пропорційною системою, відкинувши Порядок визначення результатів голосування, коли обраним вважається кандидат, який здобув на виборах більшість (абсолютну чи відносну) голосів виборців.«мажоритарку». Депутатські мандати розподіляться між партіями, які подолають п'ятивідсотковий бар'єр, пропорційно до кількості голосів.

Опозиційні сили розраховують, що це зіграє їм на руку. Партія влади «Грузинська мрія» має більшість у парламенті вже 12 років, але лише один раз набрала понад 50% голосів — на піку своєї популярності у 2012 році. На виборах 2016 та 2020 років отримати більшість їй допомогла саме мажоритарна система.

Соцопитування показують, що «Грузинська мрія» досі залишається найпопулярнішою партією. Але сама вона навряд чи зможе заповнити парламентську більшість та одноосібно сформувати уряд. Шанси домовитися з іншою політсилою теж малі: усі великі опозиційні блоки пообіцяли не вступати в союз із «Грузинською мрією». 

Ймовірним варіантом видається те, що нинішня грузинська опозиція сформує багатопартійний уряд. Але для цього їй доведеться подолати власні міжусобиці.

Головні учасники виборів 

На цьогорічних виборах у Грузії зареєструвалися 19 партій, однак подолання порогу у 5% вважають реалістичним для п'яти політсил: партії влади «Грузинська мрія» та чотирьох опозиційних об'єднань — «Єдність», «Коаліція за зміни», «Сильна Грузія» та «За Грузію».

Партія «Грузинська мрія — Демократична Грузія» заснована у 2012 році найбагатшою людиною Грузії, бізнесменом-мільярдером Бідзіною Іванішвілі. «Грузинська мрія» незмінно править країною вже 12 років — найдовший термін за історію незалежності країни. 

За останній час партія викликала на себе хвилю критики за кроки до зближення з росією, поки більшість громадян  виступають за вступ в ЄС. Просто перед виборами партія проштовхнула закон про «іноагентів», який називають двійником російського, зіпсувала відносини з ЄС, а її члени потрапили під санкції США. Своїм виборцям «Грузинська мрія» обіцяє «збереження миру», лякаючи війною, як в Україні, у разі перемоги опозиції. А в разі своєї перемоги «Грузинська мрія» пообіцяла заборонити всі основні опозиційні сили.

Останні соцопитування показують підтримку «Грузинської мрії» на рівні ≈ 35% (хоча опитування GORBI на замовлення проурядової телекомпанії «Імеді» показало аж 60%).

«Єдність — Національний рух» — це союз найбільшої опозиційної політсили Грузії — «Єдиного національного руху», заснованого Міхеілом Саакашвілі, — та партій «Стратегія Агмашенебелі», «Європейська Грузія».

Як пише JAM News, основні тези програми блок надрукував на аркушах, що імітують паспорт ЄС. П'ять основних пріоритетів «Єдності» — вступ до ЄС, збільшення доходів, захист пенсіонерів, «міцна родина», припинення цінової «мафії». 

Соцопитування показують підтримку «Єдності» до 18%.

«Коаліція за зміни» сформувалася на основі партії «Ахалі» ексгендиректора опозиційної телекомпанії «Мтаварі Архі» Ніколоза Гварамії. До неї також увійшли опозиційні «Дроа» та «Гірчі — більше свободи», окремі політики та громадські діячі.

Коаліція обіцяє виборцям системні зміни та «велике перезавантаження» з основним фокусом на вступ до Євросоюзу. Символікою блоку стала цифра чотири — через четвертий номер коаліції в бюлетені та їхній «план 4-4-4». Коаліція обіцяє за чотири дні після формування коаліційного уряду (у разі перемоги) представити найважливіші ініціативи щодо змін у чотирьох сферах: відновлення євроінтеграційних процесів, ініціювання процесів демократизації, зниження податків, реформування освіти.

Першим номером у виборчому списку коаліції є Нана Малашхія — працівниця мерії Тбілісі, яка фактично стала символом березневих акцій протесту проти закону «про іноагентів». Тоді мережею поширилися фото жінки, яка розмахувала прапором ЄС попри те, що проти учасників акції силовики застосовували водомет.

Згідно із соцопитуваннями, рівень підтримки «Коаліції за зміни» коливається від 9% до 18%.

«Сильна Грузія» — коаліція, що об'єдналася довкола партії «Лело» Мамуки Хазарадзе. Також туди увійшли політпартії «Для народу», «Громадяни» та «Площа Свободи». Блок підтримав четвертий президент Грузії Гіоргі Маргвелашвілі, хоча його немає в партійному списку. 

Серед пунктів програми «Сильної Грузії» багато обіцянок стосуються російських громадян у Грузії — їм обіцяють обмежити можливість купувати землю, заборонити брати участь у державних тендерах, ввести «окупаційний збір» для російського бізнесу тощо.

За даними соцопитувань, має рівень підтримки в 9-10%.

«За Грузію» є командою Георгі Гахарії — експрем'єра Грузії та колишнього соратника Іванішвілі, який на парламентських виборах 2020 року був номером один у списку «Грузинської мрії». На посаді міністра внутрішніх справ потрапив у скандал через жорсткий розгін мітингу 20 червня 2019 року, під час якого понад 200 демонстрантів та журналістів зазнали поранень. 

У команду Гахарії входять переважно політики, які в різний час залишили «Грузинську мрію», зазначає JAM News.

Згідно із соцопитуваннями, рівень підтримки «За Грузію» становить від 8% до 11%.

Як формуватимуть уряд?

Для формування уряду щонайменше 76 зі 150 депутатів Грузії мають висловити довіру потенційному прем'єру та кабінету міністрів. Висунути їх можуть партія чи коаліція. 

У парламенту є два тижні на розгляд та голосування. Спершу партія, яка посіла перше місце на виборах, висуває власну кандидатуру на посаду прем'єра. У разі провалу на голосуванні право подати кандидата переходить до іншого блоку/партії. Тобто, навіть програвши на виборах, партія чи коаліція ще матиме можливість сформувати уряд.

Лідер соцопитувань — «Грузинська мрія» — зможе одноосібно сформувати уряд, якщо отримає 76 мандатів за результатами голосування (тобто понад 50% голосів). В іншому разі їй доведеться шукати союзника, аби набрати достатньо підтримки за свого кандидата. Зробити це буде важко, адже майже всі великі опозиційні сили пообіцяли не вступати в союз із цією партією.

Опозиційні сили потенційно можуть разом набрати необхідну підтримку для формування уряду, але для цього вони мають дійти розуміння, що може бути нелегко. 

Перед виборами президентка Грузії Саломе Зурабішвілі висунула «Грузинську хартію» — план об'єднати всіх великих опозиціонерів під одним символічним прапором як об'єднану проєвропейську опозицію. На практиці це не накладає жодних зобов’язань на учасників, але перетворює вибори на своєрідний референдум, де люди обирають — проєвропейські опозиційні партії або проросійська «Грузинська мрія».

Однак опозиціонерам може бути важко дійти згоди в інших питаннях. Наприклад, Гахарія вже заявив, що не буде формувати коаліцію ні з «Грузинською мрією», ні з опозиційним «Національним рухом».

Президентка Зурабішвілі пропонувала об’єднати партію Гахарії із блоком «Сильна Грузія». Соціологи прогнозували їм 25% голосів у разі створення коаліції. А втім, переговори, які почалися незадовго до виборів, не увінчалися успіхом. 

Якщо парламенту з другої спроби не вдасться затвердити уряд, президент має призначити позачергові вибори протягом двох місяців.