Чи пройде Україна зиму без енергетичної катастрофи? Сценарії, прогнози, дилеми

Тоді ж серйозні руйнування спіткали енергетичну й теплову інфраструктуру Одеси та Кривого Рогу. Пошкоджень зазнали електромережі Вінниччини, Львівщини, Волині. 

У ніч проти 26 листопада — знову удар росіян, цього разу 188 дронів, зокрема «шахеди». Тоді постраждала енергетична інфраструктура Тернопільщини.

На що можна розраховувати далі та чи є причини для покращення ситуації — розбиралося hromadske.

Високе мистецтво аварійних ремонтів

«Ситуація в енергетиці, особливо в окремих регіонах, погіршилася після масованого російського обстрілу 17 листопада, ціллю якого були електростанції та магістральні лінії передачі, — пояснює Світлана Михайловська, заступниця директорки “Європейської бізнес-асоціації”. — До того ж були пошкоджені кілька підстанцій, що забезпечують зовнішнє живлення АЕС, через що атомні станції зменшили виробництво електроенергії. Відповідно, на час проведення відновлювальних робіт і вводяться додаткові обмеження електроенергії для збереження цілісності енергосистеми».

А втім, уже з 24 листопада було відчутне полегшення — вимкнення електрики стали коротшими, а подекуди припинилися. Співбесідники hromadske у державній системі енергетики наголошують: усе завдяки тому, що українські енергетики навчилися лише за кілька днів якісно ліквідувати наслідки достатньо масштабного обстрілу. Над цим працюють фахівці державних компаній «Енергоатом» та «Укренерго».

Дуже багато залежить від фінансування цих робіт, адже потрібно не лише оплатити працю спеціалістів, а й мати необхідне обладнання. Замовляти його після обстрілу — запізно, таке обладнання слід мати в резерві заздалегідь.

«Проблем з персоналом, із запчастинами немає, — каже співбесідник видання з державної системи енергетики. — Але один лише трансформатор на АЕС розміром з велику фуру, тому замінити його чи відремонтувати доволі непросто».

Реагуючи на тривожну ситуацію, міжнародні партнери вирішили профінансувати ремонтні роботи, створивши певний запас міцності. Європейська комісія виділить групі ДТЕК Ріната Ахметова 62,8 мільйона євро, а уряд США додасть до цього ще 46,1 мільйона доларів.

Ще один спонсор відбудови — Європейський банк реконструкції та розвитку — відмовився фінансувати ремонтні роботи холдингу ДТЕК через його власника. 

В Одесі, яка чи не найбільше постраждала від останніх обстрілів, відновлювальні роботи досі тривають, хоча найгірше — зупинка муніципального транспорту — вже позаду. 

«В Одесі тривають роботи з відновлення, першої доби енергопостачання взагалі не було, — говорить Геннадій Рябцев, експерт з енергетики та професор Києво-Могилянської школи врядування. — Але обстріли — це лише один чинник, другий — це температура повітря. Що нижчою буде температура, то ймовірніше запровадження графіків вимкнень».

З оригінальною ініціативою виступила міська влада Харкова, де росіяни зруйнували основне джерело електрики — місцеву ТЕЦ-5 — ще в березні. Міський голова Ігор Терехов заявив про створення харківського «енергетичного острова», тобто концепції повної самодостатності міста у доступі до електрики й тепла внаслідок встановлення блочно-модульних котелень, генераторів та когенераційних установок.

Схожі ідеї вже розробляють і менші міста — Долина в Івано-Франківській області, Славутич на Київщині. Для таких рішень необхідне фінансування, яке має знайти саме місто, а не центральний уряд.

«Це така тенденція, — зазначає Святослав Павлюк, член Асоціації енергоефективних міст України. — Харків — дуже вразливе місто, тому що вся генерація збереглася фактично на правому березі Дніпра, тож їхнє намагання створити енергетичний острів — це абсолютно правильний хід».

Де взяти додаткову електрику?

До 2022 року українські АЕС мали потужність 13,8 ГВт, зараз — 7,7 ГВт, за оцінками аналітичної компанії DiXi Group. Теплові станції мали довоєнну потужність 17,1 ГВт, нині — 3,6 ГВт. З 6,6 ГВт до 3,4 ГВт упала потужність гідроелектростанцій, з 9,6 ГВт до 6,9 ГВт — відновлювальних джерел енергії (сонячна та вітрова енергетика).

Лише у 2024 році українська енергетична система втратила понад 9 ГВт потужності. Це дуже й дуже багато — вчетверо більше, ніж електросистема Албанії. Тому промисловість зменшила споживання електрики ледь не вдвічі — частково через окупацію, частково через меншу активність, якщо порівняти з довоєнним 2021 роком. Домогосподарства на такий подвиг не наважилися — у 2024-му вони споживають приблизно ті самі 34 мільярди кВт⋅год на рік, що й до війни.

Президент Володимир Зеленський анонсував встановлення до кінця 2024 року додаткового 1 ГВт потужностей, а Міністерство енергетики пішло навіть далі, зазначивши 3 ГВт додатково. Міненерго вважає, що обов’язково слід добудувати нові блоки Хмельницької АЕС саме з цією метою. А втім, поки що в Україні на об’єктах критичної інфраструктури встановлено лише близько 900 МВт потужностей, тобто офіційні плани видаються нереалістичними.

Компанія «Укренерго» провела аукціони на встановлення додаткових 600 МВт, однак це переважно невеликі газотурбінні установки, які навряд чи запрацюють до 2025 року, адже контрактування й доставлення, встановлення кожної такої установки може займати дев’ять місяців.

Коли донори — як-от Європейська комісія чи уряд Японії — передають українським громадам такі установки для побудови розподіленої генерації, то щоразу невідомо, у якій комплектації вони надійдуть і що доведеться шукати додатково. А ще процес під’єднання такої установки до газової інфраструктури доволі громіздкий, пояснює Святослав Павлюк з Асоціації енергоефективних міст. Тому швидко електрокризу це не розв’яже.

«Загалом для того, щоб закрити потребу країни в невеликих установках, уся промисловість Європейського Союзу мала два роки, але там теж стоїть черга, це своєрідний ринок, готові рішення не лежать на полиці», — додає експерт. Це означає, що наразі газотурбінних установок у Європі обмежена кількість, а Україна лише зараз почала формувати на них попит.

«Якщо ми говоримо про відновлення старих об’єктів, тобто теплових електростанцій, гідроелектростанцій, які були пошкоджені, — це відносно реально, а якщо ми говоримо про будівництво нових об'єктів генерації, розподіленої генерації, про яку говорили, то, на жаль, темпи зараз недостатньо швидкі», — зазначає аналітикиня консалтингової компанії Expro Electricity Дарія Орлова.

Доки «Укренерго» домовилося з Євросоюзом про збільшення спроможностей для імпорту електрики до України із країн-сусідів з 1,7 ГВт до 2,1 ГВт, починаючи з 1 грудня, самі обсяги імпорту суттєво впали. Якщо у жовтні імпорт становив приблизно 200 тисяч МВт⋅год, то в листопаді — близько 50 тисяч.

В українських компаній просто бракує досвіду, щоб купувати імпортну електрику для своїх потреб, пояснює Геннадій Рябцев, експерт з енергетики. Бо хоч «Укренерго» й забезпечує технічну можливість імпорту, оплачувати її має бізнес, закуповуючи ресурс у трейдерів — як приватних, так і державних.

«Як вони купували цю енергію раніше? Вона просто була. Вони просто купували її на ринку, але зараз на ньому може й не бути цієї самої електричної енергії», — каже експерт.

А ще називає дві бюрократичні причини, які стримують розвиток індустрії імпорту електрики. Йдеться про два документи, що «зависли» в Нацкомісії з регулювання ринку енергетики та в Кабінеті Міністрів і які треба ухвалити для нормальної організації імпорту електрики. Перший документ має встановити нові граничні ціни на електрику, а другий — сформувати перелік захищених від енергетичних небезпек споживачів.

Про важливість правильної цінової політики на ринку електрики кажуть і в «Європейській бізнес-асоціації».

«Будівництво нової генерації наразі є складним завданням, зокрема через заборгованості на енергетичному ринку. І тут важливо, щоб бізнес міг розраховувати на плани держави з погашення заборгованостей перед інвесторами. До того ж розвиток генерації стримують прайс-кепи [граничні ціни], встановлені ще у 2019 році, які унеможливлюють ефективний імпорт. Також потрібен cost-reflective [такий, що відображає реальну вартість витрат] тариф на передачу “Укренерго”», — зазначає Світлана Михайловська, заступниця директорки ЄБА.

Сценарії розвитку електрокризи

Що ж на нас чекає зі світлом узимку? Аналітична компанія DiXi Group розробила три базові сценарії, але кожен з них передбачає дефіцит електрики в системі, а отже — регулярні вимкнення. Важливо зосередитись на тому, щоб вони були якомога меншими, адже взагалі уникнути відключень — вкрай важко.

Перший сценарій передбачає відсутність нових обстрілів енергосистеми та помірний температурний режим. У такому разі дефіцит електрики становитиме 2 ГВт у години максимального навантаження.

У другому сценарії йдеться про відсутність нових обстрілів, але в умовах значного зростання споживання електрики через похолодання. Тоді дефіцит у пікові години сягатиме 3,4 ГВт.

Третій сценарій — це продовження обстрілів за м’якої зимової погоди. В такому разі у години максимального навантаження дефіцит становитиме 2,4 ГВт.

Проте ефективна організація імпорту електрики майже повністю покриває перераховані дефіцити — і це дає надію. Робота АЕС на повну потужність теж здатна покращити ситуацію з постачанням електрики для населення та бізнесу.

Геннадій Рябцев, експерт з енергетики та професор Києво-Могилянської школи врядування, пояснив hromadske свої підрахунки. Каже, що значення мають чотири фактори: подальші обстріли, температура, екстремальні погодні явища та зношеність інфраструктури. Від поєднання цих чинників і залежатиме доступність електрики.

За умови відсутності нових обстрілів і температури не нижче від -5°C, найімовірніше, погодинних вимкнень не буде. 

«Тривалішими можуть бути вимкнення десь від -10°C до -15°C. Якщо буде така температура, то, ймовірно, застосують графіки погодинних відключень від однієї до двох черг. Це означає відсутність світла приблизно від чотирьох до восьми годин на добу», — каже Рябцев.

Аналітикиня компанії Expro Electricity Дарія Орлова схиляється до сценарію, коли за умови незначних або порівняно незначних обстрілів надалі й за сприятливих погодних умов вимкнення можуть не застосовуватися взагалі. У разі погіршення ситуації вони можуть становити чотири-шість годин на добу.

«Та вже завтра, наприклад, може бути новий обстріл — і він здатен кардинально поміняти всю ситуацію», — додає Орлова.

Ситуацію в енергетиці цієї зими визначатимуть погодні умови, ефективність ППО та, як наслідок, рівень потенційного ураження системи через подальші атаки. 

«Робити прогнози за такої кількості невідомих надзвичайно складно. Додає оптимізму професіоналізм та досвід наших енергетиків, які справляються з дуже непростими ситуаціями. Водночас і того запасу міцності, який мала українська енергосистема в попередні зими, на жаль, уже немає», — зазначає Світлана Михайловська, заступниця директорки «Європейської бізнес-асоціації».

Втомлюється інфраструктура, втомлюються люди

Ще наприкінці жовтня президент Володимир Зеленський запропонував обом сторонам війни відмовитися від ударів по енергетичній інфраструктурі, щоб це зрештою стало завершенням гарячої стадії війни. Однак росіяни слухати не захотіли.

«росіяни просто вважають, що Україна не має достатньо засобів для того, щоб завдати їм симетричного удару у відповідь. Тобто якби, наприклад, в України було достатньо ракет, зокрема західного виробництва, а ще дозвіл на застосування проти російських об'єктів енергетики, це був би вагомий аргумент, який міг би вплинути. Та оскільки росіяни вважають, що вони все одно справлять більший ефект, то виходять саме з цього», — коментує цю ситуацію політолог Петро Олещук.

А от чи здатна загрозлива ситуація з електрикою змінити суспільно-політичні настрої в Україні такою мірою, щоб люди почали масово вимагати якнайшвидших переговорів та замороження війни?

росіяни ведуть комплексну війну на виснаження, щоб воно накопичувалося в українському суспільстві, каже політолог. Якщо самообмеження потрібне на певний нетривалий час, щоб досягти результату, таке терпітимуть охочіше. Терпіти без кінця люди можуть не захотіти. 

«Якщо це все накладається на негативні настрої в суспільстві щодо майбутнього, то це справді матиме відповідний ефект [щодо бажання якнайшвидшого завершення війни]», — говорить Олещук.