Справи в української економіки не дуже. Що за цим стоїть та на що чекати далі

«Останні три роки причини економічних проблем майже не змінюються: триває війна — і цим усе сказано. Продовжуються обстріли енергетичної інфраструктури та виробничих потужностей, що заважає підприємствам працювати на повну», — пояснює Діляра Мустафаєва, керівниця аналітичного департаменту центру «Фінансовий пульс».

Наприкінці минулого року серед бізнесу та громадян сформувалися стійкі очікування, що бойові дії послабляться або взагалі припиняться в першій половині 2025 року. За даними Американської торгової палати в Україні, 61% компаній мали такі прогнози. Нині ж лише третина компаній розраховують на закінчення бойових дій цього року, згідно з опитуванням «Європейської бізнес-асоціації».

А це значить, що нові інвестиції і великі покупки відкладаються до часу, доки з’явиться більше визначеності стосовного закінчення війни. Позитивних прогнозів бракує, а тому й ділова активність нині невисока. Мало хто наважиться, приміром, розпочинати власний бізнес, наймати людей і брати за них відповідальність, коли економіка зростає настільки слабкими темпами.

«Економіка завершила етап швидкого відновлення після початкового шоку повномасштабного вторгнення. Відповідно, реальний ВВП наблизився до свого потенційного рівня, тому темпи його зростання на прогнозному горизонті будуть стриманими й пришвидшаться лише в разі впровадження масштабних інвестиційних проєктів чи стрімкого повернення мігрантів до країни», — зазначають в НБУ.

З боку уряду можна почути аргумент, що економічна ситуація нинішнього року могла бути ще гіршою, а тому потрібно цінувати принаймні те, що немає глибокої економічної кризи. Але з огляду на масштаби міжнародної фінансової допомоги, що надходить до України, очікування були, що економіка таки буде відновлюватися, а не згасати.

Чому українській економіці важко дихається

Одним із найбільших ударів по українській економіці цього року стали атаки на газову інфраструктуру — видобуток та транспортування. За урядовими оцінками, Україна втратила майже 50% усього видобутку газу. Торік видобуток становив 19,1 мільярда кубометрів, а цьогоріч число буде значно меншим, тому гостро стоїть потреба імпортувати газ.

Окрім цього, окупація шахт Донеччини зменшила видобуток вугілля. І якби до всього додалися часті відключення електрики, ВВП не зріс би й на ті 0,5%, які маємо зараз. Та на щастя, цього року дефіциту було значно менше, ніж у попередні роки. 

Досі дають про себе знати погані врожаї у 2024 році, адже експорт торішнього врожаю зазвичай активно триває до квітня. «Врожай зернових та олійних культур минулого року впав на 10%, а основної культури — кукурудзи — на 20%. У результаті експорт цих культур у першому кварталі залишався в межах 4 мільйонів тонн на місяць», — пояснює Володимир Ланда, старший економіст Центру економічної стратегії.

Дефіцит аграрної сировини через низькі тогорічні врожаї стримував роботу харчової промисловості й транспорту, зокрема експортних перевезень. Проблеми є в українського агросектору й цьогоріч. Через весняні заморозки можна втратити до 30% урожаю фруктів. На самій лише Миколаївщині, за даними East Fruit, постраждали майже 100% абрикосових і черешневих дерев, 80% грушевих дерев, до 50% — вишневих, персикових і сливових.

Через вичерпання бюджетних коштів Міністерство аграрної політики припинило приймати заявки на гранти для розвитку садів і теплиць, що загрожує не лише фруктовому, але й овочевому виробництву.

За даними народного депутата Данила Гетманцева, очільника фінансового комітету Верховної Ради, 139 тисяч квадратних кілометрів території України залишаються потенційно замінованими. Йдеться про 23% площі країни. І в таких умовах Міністерство економіки відхилило 84% заявок від аграріїв на участь у державній програмі компенсації за розмінування землі. Це значно обмежує кількість посівних площ цьогоріч.

«Є проблеми в сільському господарстві: через мінну небезпеку, окупацію частини земель і руйнування зрошувальних систем скоротилися посівні площі та знизився урожай озимих культур», — говорить аналітикиня Діляра Мустафаєва.

Помітні проблеми ще в одній важливій галузі — металургії. «Незначний приріст виробництва основних видів металургійної продукції на 3-7% у фізичному обсязі в січні-березні був нівельований падінням світових цін у галузі. До того ж українська металургійна галузь не зможе повторити тогорічного  зростання виробництва у другому та третьому кварталах. Одна з головних причин — припинення роботи Покровського шахтоуправління через наближення лінії фронту і як наслідок — дефіцит коксівного вугілля для металургії», — каже Володимир Ланда із ЦЕС.

При всьому цьому українська економіка стає більш залежною від імпорту. За даними Державної митної служби, у першому кварталі нинішнього року експорт упав на 7%, а імпорт зріс на 16% (це також стосується і зброї). Так, Україна придбала за кордоном товарів на 8,6 мільярда доларів більше, аніж продала туди. Це — черговий антирекорд для української економіки.

Навала імпорту загрожує, наприклад, українській сирній індустрії. Імпорт сирів цього року зріс аж на 25%. Щомісяця Україна купує 3 тисячі тонн сиру за кордоном. Тож польські сири починають активно заміщати сири вітчизняні, руйнуючи їх виробництво.

З іншого боку, блокування через проблеми з розмитненням важливого для української харчової промисловості імпорту — ароматизаторів. Не всі ароматизатори в Україні регламентовані — навіть ті, що дозволені в ЄС. Тому страждають українські виробники ковбас, шоколаду, випічки, напоїв.

У результаті виробничі потужності нині завантажені далеко не на 100%. Протягом першого кварталу 2025 року середнє завантаження виробничих потужностей становило 75,7%.

Ситуацію в українській економіці могли б виправити інвестиції — якщо не іноземні, на які в умовах війни розраховувати важко, то принаймні інвестиції місцевих компаній. 

«Український бізнес просто накопичує кошти: чи то для інвестування в часи, коли “ризики зникнуть”, чи то для того, щоб потім вивести їх у менш ризикові юрисдикції, щойно Нацбанк скасує обмеження на рух капіталу. Але хай там як, активно інвестувати ніхто поки що не збирається. А якщо не збирається інвестувати рідний український бізнес, то на що ви чекаєте від іноземних інвесторів?» — зазначає Олександр Паращій, очільник аналітичного департаменту інвестиційної компанії Concorde Capital.

За його підрахунками, український бізнес протягом трьох років великої війни став брати менше кредитів, зате збільшив свої депозити в банках щонайменше на 16 мільярдів доларів, а ще на 2,4 мільярда доларів купив державних облігацій. А ці гроші могли би створювати нові виробництва й нові робочі місця.

Проте виконавча директорка ЄБА Анна Дерев’янко каже, що інвестиції в українську економіку все ж не стоять на повній паузі. Так, з 2022 року компаніями оголошено про 3 мільярди доларів інвестицій — в енергетику, металургію, інфраструктуру, агро, видобуток. Та більша частина із цих інвестицій — на 2,6 мільярда доларів — не завершена, а все ще в процесі реалізації. «Наразі ми бачимо, що інвестувати в Україну продовжують здебільшого саме ті компанії, що вже присутні на ринку. Серед членських компаній ЄБА 70% продовжують поточні інвестиції, а 16% планують нові масштабні інвестиційні проєкти у 2025 році», — говорить вона.

Темпи кредитування в Україні залишаються дуже низькими для економіки. За перший квартал 2025 року кредитний портфель банків виріс лише на 3,3%, що не дозволяє забезпечити потреби економіки, зазначає народний депутат Данило Гетманцев. За його словами, за такого темпу до кінця року кредитний портфель сягне лише 14,4% ВВП. При цьому він вважає, що для стабільного зростання країна має вийти на рівень кредитування щонайменше 20% ВВП.

Урядові програми, які мали би підтримувати зростання економіки, дають не надто сильний ефект — 0,64% ВВП, за даними Мінекономіки. Та й тут найбільшу роль має програма дешевих кредитів для бізнесу «5-7-9%», де фактично бюджетними грошима здешевлюються позики для компаній, а не, наприклад, широко розрекламований «Національний кешбек».

Як реагують українці та бізнес

Аж 79% українців мусять економити, для того щоб придбати необхідні їм ліки, згідно з дослідженням аналітичної компанії Gradus Research. З них 66% заощаджують на одязі, 54% — на товарах для дому, 51% — на харчових продуктах, а 42% — на косметиці й засобах гігієни.

Споживчий кошик нині дуже базовий — відповідає реаліям воєнних часів. Так, харчі є основною статтею витрат для 85% українців, комунальні послуги — для 70%, ліки — для 62%.

Вочевидь, українці розраховують на вищі зарплати. За даними «OLX Робота», нині середня зарплата в країні становить 22 500 гривень, у той час як 30% громадян воліють отримувати 30–50 000 гривень на місяць, а 25% — понад 50 000 гривень.

Економіст Володимир Ланда вважає, що зарплати цього року зростатимуть, адже є великий дефіцит працівників: «Зарплати минулого року зросли більше ніж на чверть, їхній приріст виявився вдвічі швидшим за зростання споживчих цін. Імовірно, реальні зарплати зростатимуть і надалі через посилення дефіциту людського капіталу внаслідок міграції за кордон, продовження мобілізації та демографічного старіння населення». За прогнозами НБУ, 2025-го з України виїдуть близько 200 000 українців. 

За нинішніх умов українська економіка, за даними інвестгрупи ICU, дуже залежить від державних компаній, державних закупівель, оборонних витрат: державний сектор формує в Україні аж 38% попиту на товари й послуги проти 18% у 2021 році.

Українські компанії своєю чергою активно здійснюють експансію на закордонні ринки, намагаючись там заробити те, чого не вдається заробити в Україні в умовах війни. Це — ціла хвиля проєктів для виходу за кордон.

Так, аграрна компанія МХП інвестувала 40,9 мільйона доларів для купівлі компаній у Хорватії, Саудівській Аравії та Іспанії. Щоправда, в Україні вони теж дещо придбали — підприємство «Український м’ясний хутір». Окрім цього, МХП стала мажоритарним акціонером Uvesa Grupo, найбільшого виробника курятини в Іспанії.

Власник ритейлера Fozzy Group (супермаркети «Сільпо», «Фора») Володимир Костельман став власником польської компанії, що має франшизу французької роздрібної мережі Carrefour для роботи на ринку Польщі.

Масово виїжджають за кордон українські технологічні стартапи. За даними дослідження Dealroom CEE Startups 2025, понад 90% зрілих українських стартапів уже перенесли свої штаб-квартири за кордон — це найвищий показник серед країн Центральної та Східної Європи, за даними української редакції Forbes.

Що приготував нам 2025-й

Національний банк погіршив прогноз зростання української економіки в нинішньому році з 3,6% до 3,1%. Водночас він очікує, що збільшення споживчих цін на кінець року становитиме 8,7% — немало, але це ще доволі оптимістична оцінка.

І Міжнародний валютний фонд, і Світовий банк вважають, що ВВП України цьогоріч виросте лише на 2%. Для порівняння, польська економіка має зрости на 3,2%, турецька — на 2,7%, словацька — на 1,3%, білоруська — на 2,8%.

Та й споживчі ціни, вважає МВФ, зростуть в Україні більше, ніж очікує НБУ, — на 12,6%.

Прогнозуючи економічну ситуацію на нинішній рік, Нацбанк закладає кращий урожай основних аграрних культур: зернових, олійних, овочевих, плодово-ягідних. Утім не всі розділяють цей прогноз. Так, за даними Міністерства сільського господарства США, урожай пшениці в Україні на 2025 рік очікується на рівні 17,9 млн тонн — на 23% менше, ніж торік. Це найнижчий показник за 13 років.

Схожий прогноз на початку квітня зробила Продовольча і сільськогосподарська організація ООН. Там вважають, що урожай пшениці буде нижчим за середній за останні п’ять років. Самі ж українські аграрії кажуть, що ще рано щось прогнозувати. 

На горизонті маячить такий неприємний сюрприз, як зміна режиму торгівлі з Євросоюзом. Єврокомісія повідомила, що після 5 червня припинить «торговельний безвіз» з Україною, введений у зв’язку з російським вторгненням у 2022 році для підтримки української економіки. Цей режим дозволяв постачати продукцію до ЄС без мит і будь-яких обмежень. Відтак, із червня для України знову запрацюють квоти на постачання товарів на європейський ринок. 

«За розрахунками НБУ, у разі скасування безмитного режиму та повернення до умов експорту 2021 року, чисті втрати від зниження експорту товарів можуть становити близько 1 мільярд доларів на рік. Але Україна та ЄС наразі працюють над оновленим торговельним режимом, який має забезпечити сприятливі й передбачувані умови доступу до європейського ринку. Нова система тарифних квот, найімовірніше, буде вигіднішою за повернення до умов угоди про зону вільної торгівлі, яка діяла до війни», — говорить Діляра Мустафаєва з «Фінансового пульсу».

Аналітики ICU акцентують, що Україні найближчі роки треба скоротити дефіцит бюджету. Економіст Дмитро Боярчук, виконавчий директор експертного центру Case Ukraine, говорить про те, що треба готуватися до знецінення гривні, бо зараз, за його словами, Нацбанк вливає шалені кошти, щоб підтримувати національну валюту. 

«Україна тримається на міжнародній допомозі, без якої ситуація може погіршитися дуже швидко. У цьому аспекті важливо тримати конструктивний діалог із США, щоб вони продовжили, а не скорочували свою підтримку України. Саме своєчасність і достатній об’єм фінансування від міжнародних партнерів є ключовим фактором для утримування економіки України у відносно нормальному стані. У разі зменшення зовнішнього фінансування буде необхідність емісійного фінансування бюджету, що майже одразу приведе до різкого зростання інфляції і погіршення ділової активності», — підсумовує Дмитро Чурін, очільник аналітичного департаменту інвестиційної компанії Eavex Capital.