Помер письменник та нобелівський лауреат Маріо Варгас Льоса

Про це пишуть Assosiated Press та El Pais із посиланням на повідомлення сім'ї письменника.

Його син, Альваро, повідомив про смерть батька, але не вказав причини. Він лише зазначив, що Маріо Варгас Льоса помер у Лімі в оточенні своєї сім'ї та «в мирі».

«Його відхід засмутить його родичів, друзів і читачів у всьому світі, але ми сподіваємося, що вони, як і ми, знайдуть розраду в тому, що він насолоджувався довгим, насиченим пригодами та плідним життям і залишив після себе велику кількість робіт, які переживуть його», — написали родичі письменника.

Маріо Варгас Льоса

Варгас Льоса написав понад 60 романів, п'єс та есе, у яких досліджував тему військових диктатур, політичної корупції й людського опору в контексті історії Латинської Америки.

Він опублікував свою першу збірку оповідань «Дівчата та інші історії» (Los Jefes) у 1959 році. Популярність йому приніс у 1963 році роман «Час героя», який спирався на його досвід навчання в перуанській військовій академії та розлютив армію країни. Тисячі примірників були спалені військовою владою, водночас деякі генерали назвали книгу фальшивою, а Варгаса Льосу — комуністом.

Цей і наступні романи, як-от «Розмова в соборі» (Conversación en la Catedral) 1969 року, швидко зробили Варгаса Льосу одним із лідерів так званого буму, або нової хвилі латиноамериканських письменників 1960-х і 1970-х років, поряд із Габріелем Гарсіа Маркесом і Карлосом Фуентесом.

Він продовжував публікувати статті в пресі протягом більшої частини свого життя, зокрема в політичній колонці, яка виходила двічі на місяць під назвою Piedra de Toque, яку друкували кілька газет.

У 1990 році він балотувався в президенти Перу, заявивши, що хоче врятувати свою країну від економічного хаосу та марксистського повстання. Проте програв у другому турі Альберто Фухіморі.

Пізніше письменник переїхав до Іспанії, але залишився впливовим у Латинській Америці. Медіа описують його як одну з найяскравіших постатей у літературі та політиці Латинської Америки.

Варгас Льоса здобув Нобелівську премію з літератури у 2010 році. Нобелівський комітет відзначив його «картографію структури влади», а також «проникливі образи опору, бунту та поразки особистості».