Як незалежному артисту стати успішним. Фронтмен «Джозерс» Сергій Воронов про славу «на два тижні», концерти в Москві та творчість у ЗСУ

Про інді-артистів в Україні

Я б сказав, що це люди віком 18-25 років. Зазвичай, таких десь 90%. Тому що нові люди заходять у музику в цьому віці й у 25 зазвичай припиняють це робити або досягають успіху. У них зазвичай є дуже багато життєвого творчого ресурсу, який поки що не згас. У них є надзвичайно мало фінансового ресурсу, але є значний соціальний ресурс у творчій сфері, що дозволяє їм закривати якісь потреби в контенті, наприклад кліпи та продакшн музики. І вони якось захоплюють аудиторію, з якої і живуть коштом роялті, підписок на якихось Patreon тощо. І намагаються вижити в галузі де майже ніколи не було грошей. 

Інді — це будь-хто, хто робить щось власними силами. Тобто це не ідеологічна штука, це виключно про якісь можливості робити самому. «Джозерс» у цьому плані — абсолютно незалежний гурт. 

alyona alyona? На початку її можна було вважати незалежною артисткою. Це був старт лейбла ENKO, який багато ким і багато чим займається та має доволі серйозну частину ринку й інді, й не інді.

Jerry Heil, як відомо або не відомо, вона величезний просто генератор всяких ідей. І вона завжди тягла різні команди за собою на різних видавництвах, де вона була. Але коли ти входиш у якийсь пік своєї популярності чи можливостей цього ринку і впираєшся у стелю, то далі ти робиш якісь доволі конвеєрні речі та вже команда більше працює на тебе. Мені здається, у Jerry Heil це сталося кілька років тому. Вона не є інді-артисткою.

Як молодому артисту зрозуміти, чи підписувати контракт

Спочатку ти в будь-якому разі — незалежний артист. Тебе, найімовірніше, великий лейбл одразу не підпише, а якщо й підпише, то на дуже поганих для тебе умовах. Тобто ти або робиш ставку на себе, працюєш самостійно чи з друзями й потім уже торгуєшся за кращий контракт. Або йдеш зразу зі своїми піснями і, дай Боже, тебе візьмуть. Але якщо ти вистрілиш, то ти навіть на тому не сильно щось заробиш, тому що ти вже будеш у воронці продажів величезної корпорації. 

Все одно все в більшості йде з якихось TikTok-штук, або, ще гірше, з тєліка. А людям, які займаються музбізнесом, потрібно зрозуміти, скільки ти можеш згенерувати грошей чи просто привести людей на концерт. 

Я б сказав не підписуватися зразу, треба випробувати свої сили. Подивитися, чи людям це взагалі подобається. Може, ти музику писати не вмієш. Треба собі дати час на фейли. Просто напишеш ти перший свій хіт, він стрільне в TikTok, припустімо, — до тебе самі напишуть усі видавництва, яким це цікаво. А далі просто починаєш читати контракти. Якщо там пише, що вони беруть 70% твоїх роялті, — то викинь той контракт. Ти можеш на собі це тягнути певний період, а потім уже підписати на своїх умовах.  

Але мені здається, у теперішніх умовах найбільше значення має якась особистість, персоналіті. Ти навіть можеш не видавати багато пісень, і можеш видавати навіть погані пісні, але твоє пабліситі покриває тобі все інше, що ти міг би досягти. Мені не дуже подобається стратегія Тучі, наприклад, але люди стежать за тим, що вона робить, вона цікава аудиторії і тому має успіх і перспективу як артистка. Якби вона робила більше музики, або робила б цікавішу музику, або ще більш попсову — то, можливо, це був би суперкласний кейс. Її пабліситі перевершує її музичні досягнення, але якби її музичні досягнення були хоча б на тому самому рівні, то вона б 100% уже була зіркою, якою вона хоче бути.

Як на артистів вплинув відхід від російського ринку

Ну, наприклад, Луні це зіграло в мінус. Тому що аудиторія в неї була там. І вона не адаптувалася, нової аудиторії не здобула. Аудиторія, яка тут залишилася і пам’ятає стару Луну, навряд чи захоче слухати її нове, тому що це вже такий елемент ностальгії для багатьох людей. І там же ж, за завісою 2022 року, залишився весь доробок Івана Дорна, там же й «Гриби» залишилися. Оте все, що було в середині й кінці 2010-х, те, що в нас генерувалося і на російський ринок, і на наш, — воно все залишилось в тому часі. Хтось адаптувався, хтось ні. Дорофеєва адаптувалася. Monatik? Я думаю, що значна частина його стримінгових роялті — це, звісно, були російські прослуховування. Він багато втратив у грошовому плані, але те, що він переформатувався, це звісно клас, супер. Він навіть «Кружит» переклав — «Кружить». 

Чи можливо в Україні прокинутись знаменитим

Можливо, але всього на два тижні. Два тижні триватиме твоя слава. Тобто ти не застрахований від того, що ти прокинешся від якось стрімкого зростання інтересу через TikTok, бо якась людина дуже влучно використала кусочок твого треку, або ти зробив щось супервірусне. Але що ти будеш робити з тим далі. 

Енциклопедичний випадок із «Циферблатом». Коли вони виступили на нацвідборі «Євробачення», всім дуже зайшла пісня Place I Call Home. Класний трек. І вони як справжні професіонали зразу заанонсили новий сингл, тур. Тур, зрозуміло, їм продасться через те, що вони виступили у фіналі нацвідбору «Євробачення». Але їхній наступний сингл провалився у стримах, їм не поміг їхній TikTok, який вони весь час вели. Власне, це от та слава «на два тижні». Люди й так перенасичені всім, особливо проблемами першочергового порядку. І музика перебуває далеко за списком того, що насправді людині потрібно під час війни, особливо вже на цьому етапі. 

А «Циферблат» можуть продати тур спокійно зараз. На їхній концерт прийдуть заради оцієї однієї пісні. 

Про українських артистів і західний ринок

Ми зараз перебуваємо на дуже цікавій позиції в плані ринку. Тому що раніше ми ж бути складником російського ринку й усі цим займалися. А зараз нас ніби скотчем приклеїли до якогось центральноєвропейського ринку з офісами в Польщі чи Німеччині. 

Великі лейбли сюди не зайшли. Все зміщено ніби на Захід, але ми знову ж, як якийсь придаток, приліплений скотчем. Ми існуємо у своєму соку, як і існували, просто трішки в більших масштабах.

Для того щоб стати успішним на Заході, минуло небагато часу. Раніше ти міг спокійно бути українцем, поїхати в Москву, стати неукраїнцем, асимілюватися. Де гроші — туди ти, у принципі, і прешся, їдеш «у серце метрополії». Зараз найближча метрополія — це, напевно, Британія. Але в них там свого вистачає.

І я не думаю, що до цього треба взагалі прагнути. Я десь із 2020-го почав міркувати про те, що навіщо думати про інші ринки, якщо є свій, яким би він маленьким не був. Не те щоб «хто, як не ми, буде його розвивати», але одна з моїх цілей як уповноваженого видавництвом «ПОТОП» — це постаратись хоча б зробити так, щоб для наступного покоління музикантів хоч щось інституційно залишилося від попереднього.

Про виступи «Джозерс» за кордоном

«Джозерс» виступали в Москві. У 2019 році. Я, напевно, буду дуже довго перепрошувати за це. Це був такий цікавий період, коли буквально закінчилась каденція Порошенка, обрали Володимира Зеленського. І для мене ніби як якийсь тектонічний зсув реальності відбувся, ніби зараз буде якось по-іншому, і ми відчули себе в якійсь небезпеці. Я з «клубу 25» і я так думав: блін, що відбулося? 

В мене було відчуття таке, що треба перестати бути малоросом. Мені в якийсь спосіб це дало зрозуміти, що те, що ми робили, починаючи з 2018-го і закінчуючи 2019 роком, це період наших спроб застрибнути якось на ринок, на який ми не дуже й збиралися їхати. 

Ми, скриплячи зубами, поїхали в ту Москву, щоб виступити на шоукейсі відомого всім Івана Дорна. Це теж мало величезний психологічний ефект. Коли ми повернулися до Києва, в Жуляни, я ледь не землю цілував, тому що відчув себе знову в безпеці. І, накладаючи це на речі, які відбувалися в соціальному, культурному і політичному житті, ми вирішили для себе, що наше — український ринок, ми перестаємо бути малоросами, будемо лупати тут. І більше ми за кордоном не виступали ніде. І навряд чи виступимо найближчими роками.

Про творчість і ЗСУ

Насправді багато людей, і творчих зокрема, йдуть у Збройні сили. Або просто виживають. Їм зараз абсолютно не до кар’єри. Взагалі кар'єра зараз — це якась доволі цинічна річ. Навіть вибудовування якогось пабліситі. 

Я проходив військовий вишкіл і, розуміючи, що буду йти в армію, я подумав — у мене ж полюбе із часом виникне творча потреба якось зафіксувати цей досвід. Умовно, це такі армійські пісні для пацанів, які служать. Я вже накопичив до БЗВП, і на БЗВП записав у нотатник купу фольклору, який почув. Але я написав буквально чотири рядочки на ходу, і вони, по моєму, ідеальні:

Три собаки напились,

Підполковник, рапорти,

СЗЧ, мене нема,

А попереду пітьма.

Як умру, то поховайте,

Як умру, то поховайте.