«Ми з'явилися в потрібному місці в потрібний час». «ДК Енергетик» про постпанк, S.T.A.L.K.E.R. 2 і «Євробачення»

Про «Євробачення»

Коли було прослуховування, нам сказали показати емоцію, що ми потрапили у шортлист. «Вдайте, наче ви виграли “Євробачення”», нам сказали. І ми такі переглянулися, там така картинка, типу: а що, реально ми? Зараз дуже сильно раді, що просто це все закінчилося, можна відпочити. 

Що стало поштовхом? Це було радше: «А, давай!». Суть у тому, що минулий рік у нас був плюс-мінус успішний, і багато різних активностей, було, і колаборацій. І ми вирішили: а чому б і ні? Написали пісню. Ну, у нас, в принципі, все було вже випущено, нам все одно треба було щось робити.

Був запит, що зробімо щось на «Євробачення». А ми якраз планували зібратися і написати нову пісню. Ми не робили її під формат «Євробачення». У нас одразу була така думка, що людям, мабуть, цікаво побачити «ДК Енергетик», якщо вже на то піде, а не що «ДК Енергетик» з себе намагається показати. Тобто, одразу було розуміння, що ми робимо пісню. І вона, здається, вийшла свіжою та актуальною. І це одна з її таких важливих переваг, що від моменту її відправлення, випуску, написання, до моменту, коли її почули люди, пройшло справді мало часу. 

Про переможців і гейт 

Всі пабліки почали писати: от там Ziferblat — переможці. І вау, стільки гейту несеться в коментах. Важка доля переможця. Ти завжди будеш комусь немилий, всім фанатам дев’яти інших учасників. І твої фанати, вони мирно сплять, а всі інші приходять у коментарі й просто розносять.

Ми по-іншому уявляли, як це все буде відбуватися. Що ми просто сядемо на диванчик і будемо сидіти, дивитися, як це все відбувається, потім ми виходимо — і все, до побачення. Ну або: «Привіт, Швейцарія», хто його знає. А вийшло, що і на репетиціях усіх побували інших виконавців, відповідно, і номери бачили, і пісні чули, і все інше. 

Насправді ми бачили номери по-своєму, а в телетрансляції воно мало інший вигляд. Багато деталей в телетрансляції мали інший вигляд, під іншим кутом, щось не було помітно. Тобто, враження, яке було справлено на суддів і на глядачів, воно теж було різне от через призму екрана. І ще жахлива історія, що на репетиціях воно в рази краще. 

Про моду на постпанк

Люди займаються, практикують. Багато хто щось пробує, гітарка, драммашина. Це такий класний коктейль, який легко зробити вдома. Навіть на телефоні може хтось спробувати. Це має популярність, бо це просто, вайбово і це, мабуть, все-таки близько багатьом. Бо у 20 років досі всі оце люди гуляють дворами без грошей, умовно кажучи. І в них є ця емоція. Але в будь-якій пісні, у будь-якому постпанку, звісно, емоція — це найважливіше. І якщо в тебе є там мобільний телефон, і ти можеш піти вдома записати це потім і щось зробити — це круто. 

Але, ми не бачили, щоб ще якийсь постпанк-колектив в Україні збирав той самий Origin або, в принципі, будь-який там клуб. Думаю, що якби той самий SadSvit приїхав би в Україну, він спокійно зібрав би клуб. Але що є, то є. Що маємо, то маємо. Ми тут, ми тут робимо і ми тут виступаємо. Ми, вибачте, є*ашим. Серйозно. 

Про скандальну промову на премії «Музвар» 

Ми здебільшого говоримо те, що думаємо. Може деколи не хочеться вилазити за якісь рамки. Просто в мені (вокаліст гурту Яків Марний — ред.), наприклад, особисто дуже багато лайна сидить. Злості, можливо. Я здебільшого намагаюся це сублімувати у творчості, бо, як я часто кажу, і без нас поганого вистачає в інфопросторі. 

Те, що я сказав на «Музварі»? Я тоді був у моменті емоції. І з мене вилізло. Я сказав, що ми на сцені займаємось х*йнею, тому що то х*йня була. 

Ну, блін, сидимо ми, звичайні чуваки зі спальних районів, і тут навколо всі такі блискучі, все так класно, все чудово. Бл*ть, в країні війна, блін. Так, ми прийшли й назвали це х*йнею. А чо нє? А хто це скаже? Хто, як не панки?

Просто було неприємно насправді. Але, знову ж таки, це особисто моя проблема. Я в дитинстві обожнював виводити свою бабу в селі, щоб вона просто сварилася на мене. На город, якщо вона кликала мене робити щось, картоплю копати, збирати. Я просто отримував задоволення, я просто харчувався тим, коли на мене хтось негатив якийсь наганяє. Баба на мене свариться, а я просто кайфую.

А стосовно протестності в музиці. Коли нас починають порівнювати зі східним сусідом, або взагалі з совковим якимось періодом, з одного боку, я жахливо дратуюся, тому що ви тоді або не слухали нас, або не слухали їх, і просто не чуєте різниці. Але в той самий час я дуже кайфую від цієї провокації. Я навмисно нічого не роблю стосовно цього. Люди, буває, самі дратуються, і мені це подобається. Я з цим нічого не можу зробити. Це їхня проблема і я бачу, як вони мучаться. Люблю дивитися, як воно горить.

Про S.T.A.L.K.E.R. 2 

Насправді головний для нас успіх цієї колаборації — це те, що купа нових людей дізналися про нас по всьому світу. У нас із цією грою доволі хороший метч щодо атмосфери музики, щодо візуального складника. І нам дуже приємно після всієї цієї історії, яка відбулася, що там насправді 400 з гаком пісень, а для більшості це історія про те, що гурт «ДК Енергетик» є в «Сталкері».

Найголовніший профіт — це просто залучення нової аудиторії, яка, відчуваючи вайб «Сталкера», дуже легко заметчиться з нами. Респектуємо розробникам, що вони використали в медіакампанії до гри наші пісні. Класний буст. 

Ми самі з цієї гри вилізли. Ми знаємо, що фанати цієї гри можуть чекати й 10 років, і ці наступні 10 років бігатимуть у групі наші треки, умовно кажучи. Це дуже круто. І це історія, яка не закінчиться завтра. 

Про секрет успіху

Ми з'явилися в потрібному місці в потрібний час. І все. Ми займалися музикою дуже довго, і тільки зараз от щось відбулося. І то, з проєктом, який ми створили, грубо кажучи, у 2022 році. 

Ми безупинно щось робили. Ми постійно щось робили. За ці два роки ми випустили три альбоми плюс один альбом наживо. Дуже багато матеріалу, постійні релізи, постійна присутність у медіапросторі — чи в плейлистах, чи ще десь. 

Зараз такий час, все дуже швидко несеться. І недостатньо один із семи днів бути артистом, а всі інші дні ходити на роботу, чи жити своїм життям. Ти просто губишся. 

Треба бути в потрібному місці в потрібний час, але ніхто ніколи не каже, де це місце і де цей час. Просто треба постійно там бути, і рано чи пізно там опинишся, коротше. Або ні. Ніхто не знає.