«Це більше, ніж бетон і цегла — це майбутнє». Як у закарпатському Кольчині добудовують школу, на яку селище чекало тридцять років

Попри виклики воєнного часу, школярі громади отримають якісний і сучасний простір для навчання, а громада — осередок для розвитку і посилення. 

Війна зруйнувала сотні українських навчальних закладів. Та навіть у воєнний час в Україні є місця, де будуються нові освітні установи, бо в цьому є нагальна потреба. Одне з них —  селище Кольчино на Закарпатті. Школа, будівництво якої завершує компанія «Гарантбуд», — важливий символ відновлення й надії для місцевої громади. Кращі умови для навчання й розвитку отримають не лише сотні дітей із Кольчина і навколишніх сіл, а й вимушені переселенці.  

Кольчино — селище неподалік від Мукачева у передгір’ях Карпат. До громади входять одинадцять сіл, населення — близько десяти тисяч. У старій, двоповерховій кольчинській школі, збудованій понад пів століття тому, давно замало місця для учнів. А після початку повномасштабної російської агресії до громади переїхало чимало родин із дітьми з окупованих та прифронтових регіонів. Лише за перший місяць великої війни громада прийняла півтори тисячі переселенців; частина залишилась жити у Кольчині та селах громади.

Зараз у кольчинській школі понад чотириста учнів і сорок учителів. Стара освітня інфраструктура не витримувала збільшеного навантаження; діти вимушені їздити до віддалених шкіл або вчитись у дві зміни.

«Ми — єдина громада в нашому районі, де діти займаються у дві зміни. Це незручно для батьків, вчителів і дітей, — говорить голова Кольчинської селищної ради Микола Дуб.

«Найболючіше питання — навчання у дві зміни. Приміщення для всіх не вистачає, учні третіх і четвертих класів ходять у школу після обіду. Бо одинадцятий клас має сім-вісім уроків, тож якби навчався у другу зміну, додому діти приходили б вночі», — розповідає директорка школи Хатуна Удут. До того ж у школі немає зручного спортзалу та актового залу. «Фізкультура взимку буває в підвальному приміщенні чи в їдальні, — каже директорка. — А репетиції свят доводиться проводити в коридорах чи на вулиці. Також, хоч ми й забезпечені комп’ютерною технікою й маємо інтерактивну дошку, немає кабінетів фізики, хімії, біології, географії й інформатики».

Хатуна Важаївна Удут очолює кольчинську школу понад двадцять років. За цей час старе приміщення школи вдалося значно покращити: переобладнати котельню, відремонтувати фасад, дах і класи, замінити вікна і двері, збудувати нову огорожу. Втім головна проблема — брак місця для учнів — залишалась актуальною.

Микола Дуб розповідає, що збудувати нову школу планували з 1989 року: розробляли проєкти, закладали фундаменти, а потім їх розбирали. Одинадцять років на посаді голови Микола Дуб шукав ресурси й можливості, аби втілити давню мрію і задовольнити потребу мешканців селища. Завдяки зусиллям компанії «Гарантбуд», яка взяла на себе відповідальність за реалізацію цього важливого проєкту, школа нарешті стала реальністю. Проєкт, який вдалося втілити, — п’ятий за рахунком. Тепер старе приміщення залишиться для початкових класів; решта перейдуть вчитися в новий корпус.

Для вчителів і керівництва школи цей проєкт — боротьба за можливість дати дітям те, на що вони заслужили: гідні умови для навчання і розвитку. «Сподіваюсь, у майбутньому тут буде ліцей, — ділиться планами Хатуна Удут. — Адже завдяки новій частині школи з’являться додаткові можливості. У новій школі ми хочемо запровадити спортивні секції, різні гуртки. Коли новий корпус школи добудують, голова сільради пропонує почати спорудження басейна». Сучасні й комфортні умови навчання, за словами директорки, можуть спонукати батьків віддавати дітей до кольчинської школи, а не возити до міських шкіл у Мукачево. А також стати аргументом для мешканців громади, які разом зі своїми дітьми перебувають за кордоном і вагаються, чи повертатись додому. Для багатьох українців, які виїхали з країни з початком великої війни, саме якість освіти стає вирішальним чинником, який змушує залишатись в евакуації.

Місцеві мешканці та переселенці, яких у громаді сотні, з нетерпінням чекають на відкриття нової школи. Мешканка Кольчина Тетяна Плитан, діти якої навчаються в середній школі, розповідає: «Мій син цікавиться спортом, проте умов для занять у старій школі, на жаль, немає. До того ж багатьом батькам не подобається друга зміна. Вони ранком ідуть на роботу, а дитина має сама зібратись, закрити домівку й піти на уроки вдень». Тетяна згадує, що ця проблема існувала ще тоді, коли вона сама ходила в цю школу: тоді частині школярів доводилося вчитись у приміщенні дитячого садка. «Тож ми дуже чекали на будівництво й задоволені результатом», — каже Тетяна.

Будівництво просувається швидко. Підрядник — компанія «Гарантбуд» — дбає про всі деталі: від якісних будівельних матеріалів до забезпечення енергоефективності. До того ж Закарпаття — недалеко від сейсмоактивної зони Вранча в Румунії, тож тут підвищена небезпека землетрусів. Це вимагає від будівельників особливо ретельного підходу й інноваційних рішень.

«Будівництво нової школи — це великий виклик, який ми прийняли з великою відповідальністю, — говорить керівник дільниці Ярослав Савущик. — За останній рік ми втілили низку важливих етапів проєкту. Наша команда впроваджує інноваційні рішення, які забезпечують надійність і довговічність будівлі. Ми зосереджені на енергоефективності й безпеці, щоб нові блоки відповідали сучасним вимогам і були комфортними для учнів. Наша мета — створити освітній центр, який стане основою для розвитку громади на багато років». За словами Ярослава, викликами також стала втрата працівників через труднощі воєнного часу й потреба вчасного фінансування.

За роки повномасштабної війни у громаді з’явились нові платники податків. Тож, аби втримати родини з дітьми й школярів від еміграції чи переїзду в інші регіони, громада вирішила вкласти гроші у продовження будівництва нового корпусу школи.

«Коли почалася велика війна, ми на півтора року зупинили будівництво, — розповідає голова селищної ради Микола Дуб. — А 2023 року уклали договір із новим підрядником — компанією «Гарантбуд». Також була залучена компанія «Київська проектна група», яка запропонувала новий покращений проєкт. Тоді, думаю, я один вірив, що школу нарешті добудують». За словами голови сільради, «Гарантбуд» за рік зробив більше, ніж інші компанії за попередні тридцять років. Уже споруджені новий корпус і великий спортзал.

У перших проєктах школи, які почали розробляти з 1991 року, не враховували необхідності спорудити бомбосховище, адже тоді в Україні до війни ніхто не готувався. У новому проєкті з’явилось укриття, необхідне для кожного закладу освіти в час, коли росія щодня загрожує ракетними та дроновими ударами.

«Коли завершимо будівельні роботи, займемося доброустроєм і озелененням, — говорить керівник дільниці Ярослав Савущик. — Крім того, ми відповідальні й за умеблювання школи». У новому корпусі передбачені всі зручності для дітей з особливими освітніми потребами: ресурсні кімнати, пандуси, вільний доступ до всіх приміщень. Інклюзивність створить рівні можливості для всіх учнів школи: це — той рівень, досягти якого українська шкільна освіта прагне в процесі європейської інтеграції та демократичних реформ.

«Хоч як нам складно, але кожен проєкт, від якого залежить освіта дітей, життя і здоров’я наших захисників, в умовах війни буде завершений і введений в експлуатацію», — запевнив у серпні 2024 року тогочасний голова Закарпатської обласної державної адміністрації Віктор Микита після відвідин будівництва кольчинської школи. Він наголосив, що «освіта дітей, їхнє життя і здоров’я — це пріоритети, за які ми боремося».

Разом із Віктором Микитою будівництво оглянув голова Мукачівської районної військової адміністрації Сергій Гайдай. «Розбудова інфраструктури, особливо освітньої, має вирішальне значення для розвитку суспільства та економіки країни. Так, навіть у час війни, — поділився він враженнями після відвідин. — У Кольчино маємо обґрунтовану потребу. Нова школа — це не просто будівля, яку побудовано за великі гроші: це нові можливості. Вони не тільки надають доступ до якісної освіти, а й формують майбутні покоління. За які ми і воюємо».

На важливості школи для майбутнього наголошує і керівник будівельної дільниці Ярослав Савущик: «Ця школа — більше, ніж бетон і цегла. Це майбутнє для дітей, які кожного дня долають перешкоди. Тут вони зможуть вільно займатися спортом, творчістю, вивчати науки, які відкриють їм двері до нових горизонтів». Для громади нова школа — символ відновлення й надії. І ще одне підтвердження того, що навіть у найскладніші часи українці, поєднуючи зусилля, здатні створювати важливі й корисні для суспільства проєкти.

Партнерський матеріал опубліковано на правах реклами.