Понад місяць тому в центрі Києва біля ресторану «Маріо» стріляли у автомобіль «Range Rover». В ньому був депутат київської обласної ради В’ячеслав Соболєв із дружиною та двома дітьми. Куля влучила у його трирічного сина Олександра. Хлопчик загинув.

Слідство встановило, що стріляли із будинку навпроти і назвало підозрюваних виконавців злочину. Під час судового засідання потерпілий назвав 8 прізвищ, яким порадив пройти поліграф. Про те, хто ці люди, що каже слідство за більш як місяць від трагедії, про підозрюваних у справі та власне розслідування — в ексклюзивному інтерв’ю В’ячеслава та Інни Соболєвих для hromadske.

В’ячеславе, сорок днів минуло від смерті вашого сина. Наші щирі співчуття вам. 

В’ячеслав Соболєв: Дякую.

Скажіть, чи зрозуміли ви для себе мотив замаху?

В’ячеслав Соболєв: Так. Я коли вам покладу на стіл n-і кримінальні справи, по яким певні особи ніяк не можуть вирішити питання, тоді ми поговоримо на цю тему. Певним людям я заважаю у купівлі їхніх кримінальних справ.

Мене замовляли неодноразово. Не дай бог комусь мати на руках запис того, що тебе замовили і не знати до кого звернутися. В мене дитину вбили, а я до пана генерального прокурора стукаюсь. Реакції нуль. Коли мені підкинули чеку від гранати із запискою, щоб я тікав, бо моїм дітям непоздоровиться… Так, не поздоровилося, але я їхати нікуди не буду. Першого грудня я своїй родині дав слово, що буду докладати усі зусилля для того, щоб у нас люди жили спокійно і щасливо. Для того, щоб такого горя, як в моїй родині, більше не було ні в кого.

Інна Соболєва: Насправді ми розуміли, що таке може бути, що люди готові на все, тому що вони заробляють великі гроші, а ми з чоловіком їм заважаємо. Тому що відкриті кримінальні справи, вони платять гроші, які закриваються. Ну як так можна вирішувати, що людину прибрати і всі проблеми вирішено? Тільки бог вирішив по іншому, мій син вирішив по іншому. Вони думали що приберуть мого чоловіка і на другий день всі забудуть. А тут не забулось, тому що син. Він ангелочок, який спас мене і мого чоловіка. І це не просто слова. Він перед цим вночі сказав «Мамо, дай мені хрестик». Він тільки почав говорити. І знав усе що буде. Він прийшов, щоб врятувати маму і тата.

Олександр, син Інни та В'ячеслава Соболєвих, загинув внаслідок обстрілу авта в Києві 1-го грудня 2019 року
Фото:

архівне фото надане hromadske

Як давно надійшло замовлення? 

В’ячеслав Соболєв: За моєю інформацією — приблизно у вересні-жовтні. На сьогодні дуже багато людей мають інформацію про те хто замовник. Розповідають зі 100% впевненістю, але я вірю лише паперам і фактичним доказам.

Коли було судове засідання над колишніми бійцями Української добровольчої армії Андрієм Лаврегою та Євгеном Семеновим — підозрюваними виконавцями, ви говорили з ними?

В’ячеслав Соболєв: Про що? Моя дружина показала фото сина в телефоні. І цей «великий воїн» (Андрій Лаврега — ред.) навіть очі не підняв, щоб подивитися на мого синочка, якого він вбив. Але я можу сказати більше. Вони навіть не знали, що я — це я, вони не знали кого йшли вбивати.

Коли ви виходили з ресторану 1 грудня за кілька хвилин до замаху чи бачили ви одного з підозрюваних?

В’ячеслав Соболєв: Ні, не бачив.

Поліція проводить слідчі дії на місці, де стріляли в автомобіль Range Rover у Києві, 1 грудня 2019 року. Від поранення в голову загинув 3-річний син депутата Соболєва
Фото:

EPA-EFE/STEPAN FRANKO

Чи відчували ви стеження за собою до цього злочину?

Інна Соболєва: За місяць до цього я була у подруги і ввечері пізно поверталась в таксі. Водій привіз мене за адресою. Я даю йому гроші, а він говорить: «Будьте обережні». Я питаю: «В якому сенсі?», а він: «Будьте обережні, дуже обережні». Два місяці я майже не спала, прокидалася і казала, що щось буде страшне. Але я думала, що щось страшне зі мною чи чоловіком. Але так вийшло, що Саша вирішив за нас двох. Я б не була такою сильною, якби не моя дитина. Він щодня до мене приходив і казав: «Мамо, подивись якийсь я сильний». Ми будемо сильними і будемо йти до кінця. Перший тиждень — це був жах. Ми їздили у броньованих автомобілях, які нам друзі дали. Боялися просто в сторону подивитися і вийти. Але коли ми так пожили тиждень, сіли і відверто поговорили. Я сказала чоловіку: «Ти розумієш, що якби ми мали загинути, ми б загинули. Але боженька вирішив по іншому, наш Саша вирішив по іншому. Якщо це трапиться, то це трапиться. Але ми не будемо боятися цих людей». Немає страху смерті.

В’ячеславе, на тому судовому засіданні ви зачитали вісім прізвищ, яким порадили пройти поліграф. Чи зверталися до вас ці люди, чи допитувало їх слідство, чи проходили вони перевірку?

В’ячеслав Соболєв: Я дуже вдячний слідчим, які працюють знизу і які намагаються щось зробити. Але з тієї інформації, яка є у мене — нічого не відбувається. Із усіх тих людей, яких я попросив сісти на детектор брехні, мені зателефонував лише Олександр Грановський (депутат 8-го скликання від БПП — ред). Він сказав, що у будь-який час, коли я скажу, готовий сісти на детектор. Усі інші… Одні якісь нісенітниці намагалися в ефір казати, інші кудись тікають. Але я хочу ще раз їх попросити: «Друзі, ну якщо ви не причетні, якщо навіть не мали уявлення, що готується вбивство, то які проблеми? Сядьте на детектор!»

Слідство намагалося з ними зв’язатися?

В’ячеслав Соболєв: За наявною в мене інформацією — ні. 

Давайте про ці прізвища уточнимо. Віктор Татьков та Артур Ємельянов — колишні судді Господарського суду України. Що вас з ними пов’язувало?

В’ячеслав Соболєв: Коли вони ще проживали в Донецьку — ми з ними товаришували. Потім були певні ситуації... Річ у тому, що ці люди напевно, ухвалили таке рішення, що вони «небожителі», що можуть вершити долі, робити все що вони вважають за потрібне. Бог їм суддя. Я кажу слідчому: «Ці двоє — вбивці, вони знають далі людей. Чому ви їх не посадите на детектор?». Він відповідає: «Нам потрібна їхня згода».

Також ви називали Руслана Браславського, Павла Малика та Миколу Будику. Останній — бізнесмен із Маріуполя, два інших — входили у так звану групу екссуддів Татькова та Ємельянова.

В’ячеслав Соболєв: За пана Браславського мені немає чого сказати. Мені принесли та показали його коментар, коли він сказав, що я таким способом намагаюсь вирішити якісь свої проблеми. Я можу Руслану сказати лише одне — проблеми не в мене, а у нього із совістю та не дай бог Руслану таким способом вирішувати свої проблеми.

Поліція проводить слідчі дії на місці, де стріляли в автомобіль Range Rover у Києві, 1 грудня 2019 року. Від поранення в голову загинув 3-річний син депутата Соболєва
Фото:

hromadske

Також серед названих вами прізвищ — Михайло Іванюк. Свого часу він ймовірно працював в СБУ, потім був в Азові, після цього працював у поліції. Що вас пов’язувало з ним?

В’ячеслав Соболєв: Коли у нас почалась війна, з першого дня у нас були дуже добрі, дружні відносини. І, напевно, десь рік тому відбулась неприємна, принаймні для мене ситуація. Я завжди йому казав: «Мішо, різні у житті бувають ситуації. Люди, які воюють за свою країну, мають честь та совість, внутрішню порядність. Мішо, завжди будь чесним, перш за все, перед собою. І ніякі мирські блага не мають перекривати те, про що ми кажемо». Дай бог, щоб він завжди так чинив. 

У вас були з ним конфлікти?

В’ячеслав Соболєв: Ні. Ми просто не спілкувалися. 

Чому ви і його прізвище також назвали? Він може впливати на слідство?

В’ячеслав Соболєв: Я назвав тих, кого назвав. Я не підозрюю нікого, не маю право цього робити поки не матиму достатньо фактів. 

Вас опитували по цим людям?

В’ячеслав Соболєв: Мене один раз слідча запросила, ми з нею поспілкувалися. Потім вона захворіла. Були, на мій погляд, погрози від адвоката однієї особи. Я зателефонував слідчому в суботу, неділю, написав, у понеділок, потім додзвонився з іншого телефону. Слідча сказала, що за 2 хвилини мені зателефонують. Я чекав до четверга, потім знову набрав слідчого і сказав: «Знаєте, велике вам дякую, але якщо будуть у вас до мене якісь питання — у письмовій формі». І весь час наразі — сім днів на тиждень, 24 години на добу я займаюсь тільки одним — розслідуванням вбивства мого сина. 

Слідство у грудні назвало прізвище одного з підозрюваних організаторів — Юсуп Абуєв

В’ячеслав Соболєв: Він один із посередників. Я вам навіть більше скажу — два тижні, поки його батько був у Києві, я намагався з ними зустрітися. Але він уникав зустрічі. Лише коли він виїхав до Австрії, зателефонував мені і сказав: «Ви хотіли мене побачити? Прилітайте до мене». Та додав, що найближчі пів року не збирається повертатися в Україну. Але в мене вже зникло бажання бачитися і є всі підстави не зустрічатися.

А йому відомо де його син?

В’ячеслав Соболєв: Я йому таких питань не ставив.

Юсуп був членом націоналістичної організації «Традиція та порядок», їздив на схід до роти «Ведмеді» Української добровольчої армії. Чи є у вас інформація про те, що він може мати зв’язки у слідстві? 

В’ячеслав Соболєв: Наскільки я розумію, то через певних осіб. Я вже навіть знаю через яких. Але, знову ж таки, потрібен папірець, щоб озвучити в голос через яких людей та як саме вирішуються питання. 

Ще момент: Юсуп оголошений у розшук, але раніше і за іншою справою.

В’ячеслав Соболєв: Так, от буквально вчора я дивився на сайті Інтерполу — його там не було у розшуку. Тому хто та куди його оголосив — у мене питання. 

Пошук за прізвищем Абуєв в базі розшуку Інтерполу підозрюваного в організації замаху на депутата Соболєва Юсупа Абуєва не видає
Фото:

скріншот сторінки сайту Інтерполу

Підозрюваний в організації замаху на депутата Соболєва Юсуп Абуєв
Фото:

надане hromadske

Це його інша справа — про створення злочинної групи, вимагання грошей, викраденні людини.

В’ячеслав Соболєв: Так, читав і навіть спілкувався з потерпілими.

Ви думаєте, що двоє підозрюваних у вбивстві вашого сина теж входили до цієї групи?

В’ячеслав Соболєв: Я не знаю. Але поспілкувавшись з потерпілим, який розповів — і ножа до горла і ствол автомата чи рушниці між ногами… Потім всіх цих людей відпустили. В мене й по цій справі є інформація, але розповім тільки як отримаю підтвердження.

Чи є у вас підстави вважати, що окрім двох підозрюваних виконавців — Семенова та Лавреги, були ще задіяні люди, яких не шукають?

В’ячеслав Соболєв: Є такі думки.

А чи є підстави вважати, можливо є докази того, що в Україні є люди, які покривають фігурантів, намагаються зам’яти справу?

В’ячеслав Соболєв: Є.

Це саме у слідстві чи…

В’ячеслав Соболєв: Я зараз не готовий озвучити свої думки — з однієї причини: якщо я кажу, то під кожну з думок маю фактичні докази. Тут краще не помилятися аби когось не очорнити. Але я маю багато інформації і якщо почнемо працювати з Головним слідчим управлінням, я певен, що вбивство мого синочка не залишиться нерозкритим. Хоча я певен в цьому у будь-якому випадку — почнемо ми працювати чи ні.

Можливо є ще підозрювані вами...

В’ячеслав Соболєв: Є.

Чи озвучували ви їх слідству? Були якісь дії?

В’ячеслав Соболєв: Думаю слідству не вистачає на мене часу.

У вас немає довіри до нинішнього слідства?

В’ячеслав Соболєв: Я два тижні домагаюся передачі справи у Головне слідче управління (ГСУ) Національної поліції. Я з великою повагою ставлюсь до тих хлопців, які працюють сьогодні, але в ГСУ мають набагато більше фізичних та технічних можливостей. Я знаю, що керівник ГСУ вже й листа написав на генеральну прокуратуру. Але на сьогодні, ми не можемо до них достукатися. І, як приклад, я вчора дзвонив пану генеральному прокурору, але у відповідь тиша. У мене велике прохання, щоб він почув. У нас у всіх є діти.

Інна Соболєва: Я не можу знати всього, що має слідство. Але коли ніхто не дзвонить, не питає ні свідчення, ні думки… А чому не питають? Чому не допитують тих людей, яких ми не побоялись і назвали. Чому не підходять і не питають як у них справи? Чому вони не йдуть на детектор?

Ви проводите власне розслідування? Хто вам з ним допомагає?

В’ячеслав Соболєв: Друзі, з якими я товаришую по 20 років, професіонали своєї справи. Ми просунулися дуже далеко. Чому ми почали це робити — тому що я не побачив ніяких дій з боку тих людей, які б мали це робити. 

В інтерв’ю іншим журналістам ви показували схему, де йшлось про двох замовників, трьох співорганізаторів, чотирьох організаторів та двох виконавців. Наразі щось в ній змінилось?

В’ячеслав Соболєв: Ні. Я збираю докази під кожне прізвище.

Михайло Іванюк зазначив, що не причетний до цього злочину. Олександр Грановський погодився пройти поліграф. Руслан Браславський зазначив, що Соболєв вирішив використати ситуацію, щоб помститися ворогам. Свою причетність до злочину спростував і Артур Ємельянов. З Віктором Татьковим, Павлом Маликом, Євгенією Бурун та Миколою Будикою наразі зв'язатися не вдалось
Інна Соболєва, Київ, 9 січня 2019 року
Фото:

hromadske

Писали багато про ваш нібито бізнес на окупованих територіях, навіть були певні справи. Тоді ви це активно спростовували. 

В’ячеслав Соболєв: Якби у мене було все так добре як писали, то, напевно я б жив у Донецьку у своєму будинку і до мене не було жодних питань. А я цей час знімав квартири, будинки. В нас семеро дітей. Весь цей час було важко.

Чи відкриті зараз стосовно вас справи?

В’ячеслав Соболєв: В мене такої інформації немає, ми направляли запити.

Зараз ви відчуваєте загрозу життю? Своєму, близьких?

В’ячеслав Соболєв: А як можу не відчувати? Чи замовлення зняте? Ні. Хтось займається замовниками? Я цього не бачу, за наявною у мене інформацією. От в мене також питання. Коли ви шукаєте людину, чи будете ви про це публічно казати? Хтось же це сказав. Навіщо? А потім ще додати за що саме шукають. Це називається підказка адвокату — у нас є такі питання, готуйтеся. Для чого?

Чи були за цей час погрози або спроби вас залякати?

В’ячеслав Соболєв: Мене поки ні. Адвокат однієї людини писав моїй дружині. Ми подали заяву до правоохоронних органів.

Інна Соболєва: Я написала заяву у генеральну прокуратуру. Я не знаю цю людину, він мені писав на Вотсап, Фейсбук.

Це хтось із тих восьми прізвищ писав? 

Інна Соболєва: Це писав адвокат Іванюка: «Він готовий на все». А я не розумію, що значить на все. На погане, на хороше? Після того, як вбили мою дитину. А чому він пише саме мені, а не чоловіку? Так я теж готова на все. 

Про що б ви зараз хотіли заявити?

В’ячеслав Соболєв: У мене велике прохання до генерального прокурора. Щоб вони узгодили і головне слідче управління разом з їхніми можливостями, якщо вони вважатимуть за потрібне, разом зі мною, щоб у максимально стислі терміни ми знайшли і замовників, і посередників.

Інна Соболєва: Ми готові йти до кінця, ніхто нікого не боїться, ніхто не боїться ні померти, ніхто не боїться іншого. Після смерті дитини ти не боїшся нічого.

Поділитись:
spilnokosht desktopspilnokosht mobile