ENRU

8 міфів Української революції

Досвід «Української революції 1917-21 років» породив чимало історичних міфів. «Громадське. Культура» запросило кандидата історичних наук, співробітника Інституту історії України Національної Академії наук, Віталія Скальського розповісти про найпоширеніші міфи.

Кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії НАН України Віталій Скальський Фото: сторінка Скальського у facebook

1. Михайло Грушевський – Президент

Один із найпоширеніших міфів української революції – міф про президенство голови Центральної Ради та відомого українського історика Михайла Грушевського. У назвах вулиць та пам’ятників можна зустріти фразу «Президент Грушевський». Насправді Грушевський був не президентом України, а єдиним головою Української Центральної Ради у період її існування – від березня 1917 до квітня 1918 року.

Свій початок міф бере від української діаспори. У своїх книгах емігранти описували те, що сталося в Україні у 1917 — 1921 роках. Оскільки робили вони це англійською мовою, то посаду голови Української Центральної Ради переклали як «The President».

Цей міф відродився в Україні на початку 1990 років у зв’язку з виборами Президента у 1994 році. Жодні історичні документи і протоколи не містять згадки про посаду «Президент Української Народної Республіки» чи «Президент Центральної Ради».

Михайло Грушевський архівне фото

Інколи можна почути версію, що у Грушевського була візитка з написом «Президент Української Народної Республіки». Візитка дійсно була, але на ній був напис про те, що він Президент Наукового товариства ім. Шевченка.

2. Жовто-блакитний прапор у 1917-1921 роках

Ніби-то перевернутий жовто-блакитний прапор під час української революції – це міф. Існує версія, що саме так цей прапор затвердила чи то Центральна Рада, чи то Павло Скоропадський влітку 1918 року.

Насправді все відбувалося інакше – в січні 1918 року Українська Центральна Рада ухвалила закон про військово-морський і цивільно-морський прапори. Однак однозначного твердження про те, який колір буде зверху – синій чи жовтий – зазначено не було.

Павло Скоропадський влітку 1918 року ухвалив закон про зміну кольору прапорів, але їхнє розміщення не змінювалося. Тема про перевертання прапорів не має аргументації, пов’язаної із революцією 1917-1921 років.

3. Симон Петлюра і єврейські погроми

Найбільш обговорювана тема щодо революції 1917 — 1921 року – причетність Симона Петлюри і армії УНР до єврейських погромів в Україні, пік яких припав на 1919 рік.

Справді, в ці роки відбувалося багато погромів і євреї сильно від них постраждали. Проте лише Симон Петлюра не може нести за них відповідальність.

Чому? По-перше, владу УНР не можна називати антисемітською. У цей період на купюрах є написи на ідиші, ухвалений Закон Української Народної Республіки про національно-персональну автономію великоруській, єврейській та польській націям. Окрім того у цей час діє чи не перше в світі Міністерство єврейських справ.

Жертви єврейського погрому у Фастові, 1919 рік архівне фото

Другий контраргумент – за єврейські погроми повинен відповідати не лише український уряд, але і всі ті армії і уряди, що були на території України в ці роки – це і Біла Гвардія, і війська Червоної армії, і безліч інших військових формувань, які тут оперували.

4. Існування Кримської народної республіки

До недавнього часу історії революції 1917 — 1921 років у Криму приділяли занадто мало уваги. У результаті утворилося багато міфів, які проникли у шкільні підручники та шкільні програми з історії.

Один із найпоширеніших – про існування Кримської народної республіки. Про неї пишуть наукові дослідження, у Вікіпедії навіть є стаття, присвячена Кримській народній республіці. Цей міф з’явився від того, що чекісти в 1920-1930-х роках неправильно переклали документи, написані кримськотатарською мовою. Це був протокол першого кримськотатарського Курултаю, який відбувся у грудні 1917 року в Бахчисараї.  

Учасники першого кримськотатарського Курултаю, 1917 рік архівне фото

Правильний переклад звучить так – «Ми, кримські татари, будемо дотримуватися принципів народної республіки». Ці слова не означали, що вони проголошують Кримську народу республіку.

5. Мало уваги війську

Часом в ЗМІ можна побачити моралізаторство щодо діячів української революції – Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Михайла Грушевського – нібито вони мало уваги приділяли армії, не розуміли значення армії для майбутнього української держави. Проте це не так.

Насправді всі діячі активно включалися в розбудову українських військових одиниць. Було проведено щонайменше три Всеукраїнських військових з’їзди, створена Всеукраїнська Рада військових депутатів, постійно відбувалося спілкування, в першому українському уряді була посада генерального секретаря військових справ, яку спочатку з обійняв Симон Петлюра, а потім – Микола Порш.

Військовий з'їзд у Києві, 1917 рік архівне фото

Треба розуміти, що 1917 рік – це четвертий рік війни, від якої вже втомилося і суспільство, і солдати. Влітку 1917 року колишня імператорська армія вже була схожа на натовп озброєних злих людей, які розбігалися по своїх домівках. Будувати нову українську армію з цими людьми було неможливо. Тому цілком логічним і правильним є рішення військового міністра Миколи Порша розпустити усі чинні військові частини в Україні і натомість розпочати процес створення нової української армії.

6. Перехід на новий календар

Двічі на рік Україна переживає переведення годинників на зимовий та літній час. Знаковою є подія, що відбулася в 1918 році. Вона пов’язана з переведенням на інший календар та на новий час.

Існує переконання, що нібито на новий календар в Україні перейшли відповідно до постанови Ленінського Раднаркому. Насправді, закон про переведення на середньоєвропейський час та новий стиль ведення календаря ухвалила Українська центральна рада. 16 лютого 1918 року ставало 1 березня того ж року.  

7. У бою під Крутами загинули діти

Найбільш заміфологізованою подією в історії Української революції є бій під Крутами. Часто можна зустріти інформацію, що бій погано досліджений. Але чи є в українській історії бодай один такий бій, що досліджений настільки детально? Історики можуть обговорювати, де і скільки кулеметів української сторони розміщувалося на полі бою.

Другий елемент цього міфу — що в бою загинули діти. Справді, в бою загинули семеро гімназистів, які були неповнолітніми. Але цей міф бере початок від використання терміну «юнак». В нашому розумінні «юнак» — це дитина. Але в тогочасній термінології «юнак» – це учень військової школи. Тобто це людина, яка обрала військовий фах і знала, що таке зброя.   

архівне фото

Серед загиблих під Крутами були Володимр Шульгін, якому було 26 років; Борозенко-Конончук – 27 років. Серед загиблих були і одружені, тобто це були не діти.

8. Української революції не було

З російської сторони часто лунає думка, що української революції не було. Натомість в Україні була лише видозмінена лютневої-жовтнева російська революції. Насправді це не так. Між українською та російською революціями була одна принципова відмінність. Російська революція ставила собі за мету зміну політичного ладу: монархію перетворити на республіку. Українська революція мала на меті створити нову українську державність та забезпечити право української нації на задоволення своїх потреб.   

Іншою відмінністю української революції є те, що вона виходила за межу Наддніпрянської України – території, яку  контролювала Російська імперія. Українська революція – це також події, що відбувалися на Галичині, Буковині і Закарпатті у 1918 році, коли розпадалася Австро-Угорська імперія. На тих територіях була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка. У січні 1919 року УНР та ЗУНР об’єдналися в одну єдину самостійну соборну державу.