9 травня від путіна: чому нічого особливого не станеться, і що може статися далі

Поки українці (та й чимало іноземців) стривожено міркували, до чого вдасться російська армія, щоб «відзначити» 9 травня, у кремлі, схоже, шукали, як би його не робити нічого.

Йдеться не лише про армію. Ще понад тиждень тому в кремлі заявили, що «не запрошуватимуть» на парад до москви нікого з іноземних лідерів. Причини були зрозумілими: ніхто б не погодився. Згодом стало відомо, що відмовився навіть Олександр Лукашенко (хоча публічно сказати про це не забажав, тож віддуватися довелося путінському прессекретарю пєскову).

російські медіа активно повідомляють про підготовку параду — насамперед у москві — та публікують дані соцопитування, згідно з яким 80% росіян радо готові взяти участь у відповідних публічних заходах. Утім, детальний аналіз цих повідомлень викликає сумну посмішку, бо, схоже, ніде, крім москви, справді масштабних заходів не буде. У деяких районах Курської та Бєлгородської областей, які межують з Україною, масові заходи взагалі скасували або суворо обмежили «через високий рівень терористичної загрози».

Цікаво виходить і з росіянами, які фігурують у тому опитуванні: святкувати-то, може, справді готові 80%, проте лише 62% впевнені, що добре знаються на історії тієї війни, і — увага, — водночас 53% переконані, що решті їхніх співвітчизників цих знань бракує.

Останній момент є результатом пропаганди, помноженої на типовий людський егоїзм (людина від природи схильна не визнавати свого незнання, зате радо помічає його в ближніх). Зрештою, якщо поставити ці цифри поруч — вони демонструватимуть рівень когнітивного дисонансу, в якому зараз перебуває російське населення.

Причини зрозумілі й тут. Яку б підтримку не висловлювали пересічні росіяни нинішній війні з Україною (навіть з огляду на те, що за правдиве слово їм елементарно загрожує судовий процес), вони не можуть не бачити, що «спецоперація» зайшла не туди. Можна відвернутися від того, як поводяться окупанти щодо мирного населення — багато хто так і робить, це теж психологія. Але вкрай важко не дивуватися «плановому ходу спецоперації», якщо агресор застряг практично на всіх рубежах, три області мусив геть звільнити, а вас перед цим роками переконували в обов’язково блискавичному розгромі «націоналістів» та підтримці з боку українського населення...

Роки такої пропаганди осідають глибше за раціо — у підсвідомості. І тепер вона в росіян бунтує, хоча й мовчки. Це означає, що перед путіним і його камарильєю стоїть непросте завдання: за змоги відсвяткувати 9 травня так, щоб це, як і раніше, зміцнило в підданих імперський дух, але разом із цим не згадувати про реальну війну, яка триває просто зараз.

путін, до речі, вчинив у своєму типовому стилі: 8 травня кремль опублікував його «привітання з днем перемоги», серед адресатів якого фігурує «народ України». У цій заяві путін висловив віру в те, що російські окупанти «б’ються пліч-о-пліч» з українцями за «визволення від нацистської скверни».

І це все знов про психологію, ба навіть не лише окремої людини. Коли ви створюєте собі паралельну реальність — ви рано чи пізно починаєте в неї вірити. Або ж (якщо ви маєте владу й зуміли транслювати власні вигадки в масову свідомість) мусите постійно діяти так, ніби вірите — що, зрештою, одне й те саме в плані практичних наслідків.

Саме тому путін вимушений досі утримуватися від відкритої мобілізації чи використання зброї масового знищення. Можливо, це й дозволило б пришвидшити просування російських військ там, де вони наступають (Донбас) і зупинити відступ там, де вони мусять відходити (Харківщина), проте це болюче вдарило би по міфу про російську велич і військову міць. А вся ідея агресії 24 лютого трималася саме на цьому міфі.

Як писав чверть століття тому російський письменник Віктор Пєлєвін, символом росії є нафтова свердловина, над якою височіє телевежа. Кращого образу путінської росії годі й вигадати. Телевежа знаходиться «над» свердловиною не лише з очевидних фізичних причин: вона важливіша сама по собі. Ті, хто спостерігав еволюцію рашизму за останні понад 20 років, пам’ятають: спершу кремль узяв під контроль телеканали, і тільки потім — приватний нафтогазовий бізнес. Не навпаки і не одночасно.

Все сказане вище не означає, що путін в принципі не оголосить мобілізацію, не скине бомбу, зрештою, не спробує просто закидати українських оборонців трупами своїх же підданих — стратегія, яка допомогла не лише під час Другої світової, а діяла в росії ще й до імперських часів.

Не означає це також відсутності найближчим часом чергових ракетних ударів, які можуть спричинити значні жертви серед мирних українців. путін свято вірить, що імперська ідея варта тисяч і тисяч життів росіян — з якого дива він мав би шкодувати нас? І, напевне, якщо подібні злочини матимуть місце 9-10 травня, українська громадська думка прив’яже це до «свята».

Але правда в тому, що такі речі відбуваються регулярно, без прив’язки до дат. Припинення цього від самісінького початку війни є справою ЗСУ, і тут психологія путіна якраз ні до чого. Натомість колективне несвідоме росіян уже саме зробило 9 травня днем ганьби цієї країни, як би вони не намагалися переконати себе в протилежному.