«Артек» — табір суворого режиму чи потенційний курорт для російської еліти?

Територія міжнародного дитячого центру Артек і до анексії була під охороною, сторонні потрапляли туди лише за перепутсками. Втім, для місцевих, насамперед мешканців та гостей сусіднього селища Гурзуф, завжди було простіше. Ба більше, частина людей фактично мешкала на території табору — історично так склалось, що їхні домівки стояли на землях Артеку або впритул до них.

Однак, тепер підконтрольне Кремлю керівництво дитячого центру веде доволі агресивну політику — «відкусивши» чималий шмат гурзуфської землі, воно обносить територію триметровим цегляним парканом, за яким не видно моря, також до території табору приєднали один з відомих пляжів «Гуровські камені» та заборонили підпливати і висаждуватись на скелі Адалари.

«В Гурзуфі закриті всі парки, ми живемо біля моря, та не пускають нас до нього. В дитинстві я любила ходити зі своїми батьками в Гурзуфський парк, там багато красивих фонтанів, дитячий майданчик, а тепер нікого туди не пускають. Дорослі вирубали всі кипариси, сосни, мигдаль та сливи — для кого це рік екології? Мені не віриться, що ми більше не зможемо ходити на наш пляж, чим ми гірші за дітей Артеку» — це діти Гурзуфу записали відеозвернення, в якому обурюються нинішнім станом справ на Південному березі Криму.

Місцеві мешканці створили групи в соцмережах, проводять численні мітинги протесту проти дій нинішнього підконтрольного Кремлю керівництва «Артеку». І мають на це чимало причин.

Після анексії з теріторії дитячого центру «Артек» поступово виселили усіх місцевих, які багато років там мешкали

Фото: Maxim Shipenkov/EPA

Плюс 40 гектарів, мінус кипариси та пляж

По-перше, під приводом будівництва нового табору «Сонячний» у складі «Артеку», у селища Гурзуф розпорядженням «уряду» півострова забрали понад 40 гектарів території та передали її табору. До цієї нової артеківської землі потрапили житловий масив, два пляжі, зокрема й улюблений пляж гурзуфців та їхніх гостей — «Гуровські камені», і старовинне мусульманське кладовище, яке не зачіпали навіть за радянських часів.

Нові «власники» території не забарились та одразу почали міняти ландшафт. Місцеві мешканці скаржаться, що кипарисовий та кедровий гай над «Гуровськими каменями» просто знищили.

Така ж доля, судячи із відео, знятого на території дитячого центру, спіткала і багато дерев на набережній Артека. На кадрах добре видно пеньки, які залишились на схилах вздовж дороги.

Новонадбану територію «Артек» поспішив закрити від небажаних поглядів. Стару невисоку бутову стіну знесли, замість неї звели триметрову цегляну, яка тягнеться майже на 13 кілометрів та закриває вид на море.

Втім, поки людям ще вдається потрапляти до моря, вони фотографують та фільмують процес руйнування звичного вигляду цієї частини узбережжя.

«Гуровські камені» знищені. Закриваємо тему?» — пишуть місцеві мешканці у соцмережах та додають фото, на яких видно, що замість кипарисових ендемічних гаїв та пляжу тепер — стрімкий вирівняний земляний схил та бетонні палі. На березі працює важка будівельна техніка, сам берег заливають бетоном.

Один з гурзуфських пляжів «Гуровські камені» повністю знищено

Фото: сторінка Andrey Selikhov у facebook

Боротьба за місце під сонцем

Гурзуфці та активісти з усієї Великої Ялти створили декілька ініціативних груп. Намагались через суд оскаржити передачу 40 гектарів Гурзуфської землі «Артеку». Втім, підконтрольний Кремлю Верховний суд Криму відмовив їм. Писали не один десяток листів-звернень до російського президента Владіміра Путіна, втім усі ці звернення із адміністрації президента РФ повертались в «уряд» та «прокуратуру» Криму.

Люди провели кілька публічних акцій. Наприклад, велелюдний мітинг відбувся наприкінці січня 2017-го в самому Гурзуфі. Обурювались все більшими апетитами посадовців дитячого табору, знищенням природи та історичних пам’яток Гурзуфу, підозрювали, що насправді будівництво нового корпусу — це лише ширма для зведення маєтків олігархів.

Хоч за фактом акція була протестом проти дій керівництва «Артеку» та півострова, організатори, аби отримати дозвіл, — заявили її як захід на підтримку політики президента Путіна.

Жодної суттєвої реакції на обурення гурзуфців від «влади» Криму немає досі. Гайки затягнули навіть сильніше — віднедавна саме «Артеку» передали право контролювати навколишню акваторію. Тож місцеві активісти вже дізнались, що екскурсійним катерам (а подібні послуги — частина заробітку багатьох гурзуфців) тепер заборонено пропливати між скелями-близнюками Адалари поблизу Гурзуфа і «Артеку», не можна висаджуватись на них, а також з моря на гору Аю-Даг, заборонений доступ до Пушкінського гроту.

Місцевий активіст Ігор Баришніков каже, що фактично керівництво «Артеку» тепер розподілятиме туристичні потоки сусіднього Гурзуфа. Нинішній директор табору Алєксєй Каспржак у свою чергу виправдовує подібні заборони «безпекою дітей, що відпочивають в «Артеку».

Підпливати і висаждуватись на скелі-близнюки Адалари тепер не можна

Фото: Sergei Ilnitsky/EPA

«Артек» — не для кримчан і туристів?

Ще одна особливість нинішнього періоду існування «Артеку» — зменшення кримської складової в житті табору. Обслуговування табору «Прибережний» відійшло клінінговій компанії з Москви, місцеві скаржились, що після цього рішення усі прибиральниці та покоївки отримали пропозицію — замість постійного працевлаштування підписати угоди на кілька місяців — без трудових книжок, лікарняних і з оплатою готівкою на руки.

Ще раніше на аутсорсінг віддали артеківські їдальні. Раніше керівниство табору отримало ще один спосіб просто звільнити всіх працівників — підконтрольний Кремлю уряд Криму оголосив про ліквідацію «державного підприємства «Артек», підконтрольного кримському «міністерству освіти» та створення на його базі федеральної установи. Ліквідація триватиме до вересня та передбачає «вивільнення працівників» «Артеку».

Артеківські їдальні віддали на аутсорсінг

Фото: Maxim Shipenkov/EPA

Але найбільша проблема виникла із житлом. Ще з радянських часів багато хто із тодішніх співробітників «Артеку» отримали прописку у Гурзуфі. Після анексії весь майновий комплекс міжнародного дитячого центру був «націоналізований» (за фактом — це було захоплення державного майна України) та невдовзі після цього переданий «в користування» управлінню справами президента Росії, а згодом і взагалі у федеральну власність.

Усі будівлі, в яких вже по 50 і навіть більше років жили люди, керівництво «Артеку» та кримські посадовці почали вважати «самовільно збудованими», людям запропонували відселитись. «Малоповерхове житло на территорії «Артеку» створювалось як службове, там і досі мешкають колишні співробітники табору та їхні спадкоємці, які не мають законного права на його приватизацію» — заявляв раніше директор «Артеку».

Директор міжнародного дитячого центру «Артек» Олексій Каспржак Фото: artek.org

Ще один житловий масив був розташований на тій землі селища, яку «додали» дитячому табору. Що буде врешті-решт із мешканцями такого житла — поки що не зрозуміло, судова тяганина може тривати роками. Але якщо казати про найближчу перспективу, то з курортним сезоном-2017 в Гурзуфі може не скластися: пляжів стало менше, моря не видно через височенні паркани, морські екскурсії обмежені, а під боком працює важка будівельна техніка.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram