Авторитаризм по-новому: Бразилія обрала президента

З таким заголовком напередодні президентських виборів у Бразилії виходить британський журнал The Economist.У день голосування правозахисна організація Human Rights Watch публікує заяву, закликаючи судову систему Бразилії й ключові інститути протистояти будь-якій спробі підірвати права людини, верховенство права та демократію за президентства Болсонаро й згадуючи, що конгресмен відверто пропагує катування і тортури. Так відверто критично пишуть західні видання.

28-го жовтня в другому турі 56% бразильців (відповідно до 94% порахованих голосів) голосують за військового капітана у відставці Жаіра Болсонаро. Його головний опонент, представник лівої «Робітничої партії» Фернандо Хаддад отримує 44% голосів.

Болсонаро називають «бразильським Трампом», але радикальною риторикою бразилієць перевершує американського колегу. Прикметно, що лідер США найпершим привітав майбутнього президента. Про що той написав у Facebook, процитувавши Дональда Трампа: «Ми вітаємо вас із цими історичними виборами й хочемо, щоб наші дві могутні країни врешті стали ближчими одна до одної та рухалися разом до свободи та процвітання».

Після падіння військової диктатури часів Холодної війни — від 1964 до 1985 року — Бразилію очолювали ліві політики. Та останні два президенти з «Робітничої партії» і відомі в минулому дисиденти Лула да Сілва та Ділма Русеф дискредитували свій політичний рух корупцією державного масштабу. Лулу да Сілву засудили до 12 років за отримання хабара, хоч згодом і звільнили за вироком апеляційного суду. Русеф залишила посаду в процесі імпічменту через махінації з найбільшою нафтогазовою компанією. І хоча обрання Болсонаро можна називати «зсувом вправо», йдеться не про консервативну економічну політику. Майбутній президент Бразилії — популіст, який захоплюється авторитаризмом.

Безпека та стабільність.

63-річний колишній військовий Жаір Болсонаро виріс у німецько-італійській родині. Закінчив престижну Військову академію та в часи військового режиму був армійським десантником й артилеристом. Після падіння хунти в 1985 році подався в політику: спершу в міську раду Ріо-де-Жанейро, відтак сім разів поспіль обирався депутатом Національного парламенту від різних консервативних партій. Відвертий прихильник політики «твердої руки» й режиму військової диктатури як єдиного способу побороти злочинність і корупцію політичних еліт.

Як уже писало Громадське, Болсонаро лякав політичних опонентів висловлюваннями про аборти, мігрантів, сексуальні меншини й жінок, расистською риторикою, зокрема й щодо корінного населення країни — індіанців. «Краще б мій син загинув в автокатастрофі, ніж зустрічався з іншим хлопцем», — казав він. Або, звертаючись до конґресменки, заявляв: «Я не збираюся вас ґвалтувати, бо ви страшна».

Шлях у президенти Болсонаро починав, не маючи багато політичних союзників, з маленькою партійною машиною та незначним бюджетом. Він поклався на силу соціальних медіа, звертаючись до виборця напряму. Водночас класичні ЗМІ для полковника таки опоненти. За даними Бразильської асоціації журналістів-розслідувачів, під час виборчих перегонів понад 140 репортерам, що висвітлювали кампанію, погрожували, або ж атакували — словесно чи навіть фізично. Болсонаро активний Twitter-користувач. Після перемоги Болсонаро звернувся до прихильників у прямій Facebook-трансляції, водночас не забувши пригрозити й опонентам, зокрема з лівої «Робітничої партії» Хаддада, ув’язненням і висилкою.

Додав популярності кандидатові й скоєний на нього замах. Він отримав поверхневе ножове поранення під час зустрічі з виборцями 7 вересня в місті Жуіс-ді-Фора в штаті Мінас-Жерайс на сході країни.

Помста лівим й очікувана перемога

Ще напередодні конгресмен обіцяв, що не визнає жодних результатів, окрім власної перемоги. У зверненні до народу після підсумував: Бразилія більше в жодному разі не буде «фліртувати з соціалізмом, комунізмом, популізмом і лівим екстремізмом» — і закликав до національної єдності. «Ця країна належить усім нам, бразильцям, які народилися тут і хто є бразильцями у своєму серці. Бразилія — країна різних поглядів, кольорів та орієнтацій. Однак закон має бути єдиним для всіх».

Болсонаро переміг попри чималу кількість протестів, зокрема й ініційованих жінками.

Культурна критикиня та головна редакторка журналу «Коридор» Катерина Ботанова, в день виборів перебуваючи в Ріо-де-Жанейро, писала: «Перемога Болсонаро означатиме, зокрема, репресії щодо політичних попередників, скасування будь-якої й так мінімальної підтримки бідних, переважно темношкірого й корінного населення, лібералізація зброї в країні, де щодня стається близько 175 вбивств (з них близько 30 неповнолітніх), скасування міністерства охорони довкілля, лібералізацію вирубки тропічних лісів, вихід із Паризького договору, репресії щодо сексуальних меншин і багато інших див. Це буде чергова й доволі страшна перемога страху й насильства над демократією та крихкими спробами збереження планети. Перемога гігантського масштабу з глобальними наслідками».

Вибір переважної більшості бразильців на користь Болсонаро пояснюється великим розчаруванням і спадом довіри до лівих, які представляють корумпований істеблішмент. А ще — скрутною економічною ситуацією. За останні два роки безробіття в Бразилії зросло на 14%, не можуть знайти роботу щонайменше 13 млн людей — найбільше в Латинській Америці.

Болсонаро пропонує «прості» розв'язання нагальних проблем. Дозволити вільно володіти зброєю та користуватися нею для самозахисту, щоб побороти злочинність. Її рівень у Бразилії один з найбільших у світі. На знак підтримки на передвиборчих мітингах Болсонаро його прихильники складали пальці у вигляді пістолету.

Для поліпшення економічної ситуації майбутній президент пропонував підвищувати родючість земель на узбережжі Амазонки. А побороти наркоторгівлю й зґвалтування збирається, запровадивши тортури та смертну кару.

«Ще вчора в Ріо не можна було заснути. Політична самба звучала на площах, під мостами, в пабах і в найнесподіваніших місцях, де прихильники Хаддада (і ще більшою мірою противники Болсонаро) влаштовували акції підтримки або, як вони казали, надії. На центральних бульварах стояли таблички «Поговоримо з тими, хто не визначився». Молоді люди зі стікерами «13» запрошували до розмови про політичне майбутнє Бразилії». Так атмосферу в Ріо-де-Жанейро в останній день кампанії змальовує Катерина Ботанова. Та в день президентських виборів усе змінилося: «Сьогодні місто вимерло. Аж поки о восьмій вечора за сигналами машин не стало зрозуміло, що є результати. Більше не було самби, тільки клаксони й петарди. Понад 70 мільйонів бразильців проголосували за Болсонаро, за бажання стабільності й обіцянки безпеки».