Батьки дівчини не хотіли, щоб та зустрічалася з темношкірим. Їх розлучили, але через 42 роки вони знайшли одне одного

Про це повідомляє The Washington Post.

Ґуставсон і Вотс уперше зустрілися у 1971 році на засіданні студентського Німецького клубу (обоє вивчали німецьку філологію). Тоді 18-річна дівчина була на першому курсі, а 21-річний хлопець — на четвертому в Університеті Лойоли в Чикаґо.

«Щойно я її побачив, по вуха закохався», — пригадує Вотс. Вони швидко покохали одне одного. Але на заваді стала сім’я Ґуставсон: випадкова згадка про те, що вона дружить із темношкірим хлопцем, викликала лють у її матері.

Тож Джинн та Стів продовжували зустрічатися, але потай. Так тривало сім років, але зрештою дівчині стало важко підтримувати секретність їхніх відносин, виснажливу роботу в лікарні та відстань (обоє жили на протилежних кінцях міста).

«Я просто не витримала», — пригадує Ґуставсон. «Я був спустошений», — говорить Вотс.

Їхні життя пішли своїм плином: обоє завели сім’ю та розлучилися, так і не завівши дітей. У 1987 році Ґуставсон разом із матір’ю переїхала з Чикаґо до Портленда, а Вотс після року перекладацької практики в Німеччині оселився в Чикаґо.

Обоє весь цей час поривалися знайти одне одного, але ніяк не наважувалися.

Зрештою у 2020 році Ґуставсон після кількох місяців пошуків в інтернеті натрапила на племінницю Вотса. Та розповіла, що чоловік живе в будинку для літніх людей у передмісті Чикаґо.

Спершу Ґуставсон написала Вотсу листа, але той не відповів. Потім намагалася зв’язатися з ним телефоном, але персонал будинку для літніх людей сказав, що чоловік чомусь не може з нею говорити. Це підштовхнуло жінку на поїздку до Вотса.

З’ясувалося, що він пережив два інсульти й із 2004 року не може самостійно пересуватися й прикутий до ліжка. Крім того, у чоловіка виявили ще кілька серйозних проблем зі здоров’ям, унаслідок чого він втратив ліву ногу. Ґуставсон була першим відвідувачем Вотса за 10 років.

Він упізнав її з першого погляду.

«Тоді я зрозуміла: він усе ще кохає мене, я все ще кохаю його, і так буде завжди. Він схопив мене за руку й не хотів відпускати. Ми обоє проплакали години з півтори», — пригадує Ґуставсон. «Вона така прекрасна, я не міг очей від неї відвести», — додає Вотс.

Жінка провела з чоловіком шість днів, після чого була змушена повернутися в Портленд. Але вони не припинили спілкуватися: молодший брат Ґуставсон переслав Вотсу телефон (якого той не мав), щоб він міг телефонувати їй коли заманеться.

Потім Ґуставсон організувала краудфандингову кампанію, щоб зібрати кошти для перевезення Вотса з Чикаґо до Портленда. На це пішло 14 тисяч доларів і півтора дня. 8 серпня 2021 року пара почала жити разом — уперше за 42 роки.

«Вона врятувала моє життя. Якщо це не рай, то близько», — говорить 71-річний Вотс.

«Із ним я почуваюсь так, наче мені знову 18. Він ніжний і сповнений любові. Коли ми разом, то обоє сміємось. Не можу пояснити це. Просто кохаю цього чоловіка», — додає 68-річна Ґуставсон.