Без реєстрації — ні готелю, ні квартири: як консервативні традиції примушують азербайджанську молодь брати шлюб

Еслі та Нурлан Гахраманли одружилися рік тому. У них є шестимісячний син і кішка. Живуть у двокімнатній орендованій квартирі в Баку. Вони зізнаються, що хотіли б пожити разом без реєстрації шлюбу, але зробити це в Азербайджані не так просто: без свідоцтва їм просто ніхто не здав би житло.

Нурлан каже, що жити разом вони вирішили ще й з міркувань економії, тому що все одно разом проводили багато часу, а за оренду платили кожен окремо. «Вирішили з'їхатися, — розповідає він. — Тут і зіткнулися з цією проблемою».

«Нормальні люди так не живуть»

Ще років 10 тому в азербайджанському суспільстві й мови не могло бути про те, щоб неодружені молоді люди жили разом. І сьогодні в молодих людей, які не хочуть квапитися зі шлюбом, постійно вимагають надати свідоцтво про одруження для оренди квартири. Це цілком звичне для Азербайджану явище.

За словами маклера з нерухомості Мардана Туканова, пункт про оренду житла тільки одруженим часто трапляється в оголошеннях. Водночас він додає, що цілком це розуміє і сам у цьому питанні доволі категоричний: «Жодна нормальна азербайджанська сім'я не погодиться, щоб їхній син або донька — особливо донька — жили десь із кимось без шлюбу. Та й узагалі не стануть нормальні люди так жити та винаймати для цього квартиру. Найчастіше вони з поганих сімей».

А ось Нурлан Гахраманли називає офіційний шлюб порожньою формальністю. Але схоже, ті, хто думає, як Мардан Туканов, переконані, що цим вони охороняють суспільну мораль.

«Азербайджанський менталітет категорично забороняє дошлюбні сексуальні стосунки. І навіть якщо я винайму квартиру на своє ім'я, а власник раптом побачить там дівчину, почнеться скандал, — скаржиться Нурлан. — У мене так уже було одного разу. Еслі прийшла до мене в гості, це було вдень. Сидимо, чай п'ємо. Нічим таким не займаємося, і навіть не думаємо (сміється). І тут заявляється господиня квартири з чоловіком і зчиняє "шухер". Каже, мовляв, у нас пристойна сім'я, а ти додому дівчину привів, це ще що таке? Я кажу: “Стривайте, а що, власне, відбувається?! Ми чай п'ємо, а, припустимо, навіть чимось іншим займаємося, — тобі яке діло? За квартиру сплачено”. Словом, посварилися, і я з'їхав із тієї квартири, ще й значна частина від оплати пропала».

Свідоцтво або фото весілля

У молодих пар без свідоцтва про шлюб господарі квартир можуть зажадати надати документ про ніках — шлюб за мусульманськими звичаями. Ніках здійснює мулла, свідоцтво про його укладення не має жодної юридичної сили в Азербайджані, і щоб уникнути багатоженства, яке в країні заборонено, муллам рекомендують укладати ніках тільки за наявності у пари свідоцтва з РАГСу. Але це лишень рекомендація, за порушення якої не передбачено покарання. І свідоцтво про ніках може отримати практично кожен охочий.

Є ще один доказ, який влаштує орендодавців: за словами Мардана Туканова, допоможуть і весільні фотографії. Орендодавці хочуть бути впевненими, що пара оголосила громадськості про те, що вони одружилися. А єдиний спосіб зробити це — зіграти весілля.

Мардан розповідає, що в його практиці таке було: фото виявилося достатньо, а втім, факт весілля повинні підтвердити й батьки молодят. І тільки тоді квартиру можна було винайняти.

«Коли народжувати збираєшся?»

«Ми от подумали, якщо вже немає іншого виходу — розпишемося. А не складеться, то розлучимося, — розповідає Еслі історію свого заміжжя. — Шлюб реєструють за місяць після того, як подали заяву. За цей місяць батьки встигли навіть зіграти нам весілля, про яке ми й зовсім не думали. Після цього ми показували орендодавцям весільні фото та присягалися, що за місяць і свідоцтво про шлюб отримаємо. Тільки так нам погодилися орендувати квартиру».

У 2019 році Міністерство юстиції Азербайджану зареєструвало 62 484 шлюби та 14 857 розлучень. А з 26 312 шлюбів, укладених від січня по вересень 2020 року, понад 11 тисяч розпалися. На думку Еслі, розлучення найчастіше трапляються саме тому, що пари не можуть пожити разом до весілля та краще пізнати одне одного:

«А як починають жити під одним дахом, на них цілком можуть очікувати якісь неприємні сюрпризи. А в нас — не тільки у провінції, а й у великих містах — молоді люди дуже часто одружуються і виходять заміж за тих, кого підшукали їм батьки. Одружуються, а потім розлучаються. Саме тому, що люди не знають одне одного».

Еслі також вважає, що вслід за весіллям родичі починають більше втручатися в сімейне життя: «Запитують: “Ну, коли народжувати збираєшся?”».

Неписані правила готелів

Неможливість винайняти квартиру — не єдина проблема, з якою стикаються неодружені пари в Азербайджані. У готелі їх теж не пускають. У таку ситуацію одного разу потрапили Інара Джамал та її чоловік:

«Ми тоді вже були одружені. Щоправда, весілля в нас не було, але офіційний шлюб уклали. І от захотіли переночувати в одному з готелів у Баку. Але на стійці реєстрації зажадали свідоцтво про шлюб. Ми здивувалися — це ж не посвідчення особи, щоби постійно з собою носити. Службовець готелю сказав, що їх зобов'язують питати про свідоцтва в пар, які приходять у готель, особливо якщо це молодь і з ними немає дітей. Ну, в нас було фото свідоцтва на телефоні, його й показали зрештою».

Інара Джамал — юрист. І вважає, що в суспільстві існує негласний закон, який не має юридичного статусу, хоча більшість такий підхід лише підтримує.

«Я не вважаю це правильним. В Європі та навіть у Туреччині я такого не бачила. Цей підхід абсурдний, бо не має жодної законодавчої підстави. Це просто вказівка, яку дав готелям незрозуміло хто. І мені здається, це не викликає жодного громадського осуду. До того ж більшість суспільства схвалює і підтримує це». Вона наводить як приклад свого знайомого з доволі консервативної сім'ї, який заявив їй: «Що тут такого, так і має бути». Інара переконана: доки до цього питання не зміниться ставлення людей, цей «неписаний закон» і надалі диктуватиме правила.

У серпні 2020 року Ляман Мамедова та Ельчин Гамідлі планували відпочити в селищі Гюнешлі Лерікского району, вони заздалегідь на три дні забронювали житло онлайн. Але відпочинок не вдався через відсутність свідоцтва про шлюб.

«Ми хотіли відпочити десь у гірському регіоні. Знали, що готелі не приймають неодружених пар. Власники будинків для туристів начебто повинні бути сучаснішими й не просити свідоцтва про шлюб. Знайшли відповідний будинок. Про свідоцтво там нічого не було зазначено. Але коли приїхали, господар не прийняв нас через те, що ми не одружені. І гроші назад не повернув. Сказав, що не хоче, щоб у його будинку жили люди, які перебувають у незаконних відносинах. Навряд чи він сказав би таке туристам. А коли справа стосується своїх, у нашого народу відразу виникає бажання свічку потримати», — розповідає Ляман Мамедова.

Нурлан же вважає, що, якщо двоє люблять один одного і щасливі, вони не зобов'язані повідомляти про це суспільству і державі й отримувати якісь довідки: «Якщо двоє закоханих людей — ідеться не лише про хлопця і дівчину, це можуть бути й представники ЛГБТ, — якщо вони щасливі разом, чому вони повинні почуватися зобов'язаними брати папір у держави? Це абсурдно та нелогічно». Але громадська думка поки на боці категорично налаштованих консерваторів.

Кореспондент «Мейдан ТВ» зв'язався з власником того самого будинку в селищі Гюнешлі. І той підтвердив, що не вимагає у туристів свідоцтва про шлюб. Але не хоче здавати будинок неодруженим парам із Баку. Причина тому — азербайджанські традиції:

«Буває, приїжджає пара й каже, що вони заручені. А я кажу: дочекайтеся весілля, а потім ніхто вам заважати не стане. Усьому свій час. Дівчина повинна думати про свою репутацію. А якщо вона про це не піклується, то доводиться піклуватися мені. Туристи нехай роблять, що хочуть, а ми — мусульмани й повинні берегти свою честь».

За підтримки «Медиасети»