«Більшість Ради не голосує за реформи» — Яніка Мерило

Позаштатний радник міського голови Львова Яніка Мерило в гостях у Громадське.Львів.

Яніко, чому ви зупинилися на цьому місті і що ви будете тут робити?

Сподіваюся, не «ви», а «ми». Мені здається, що зараз є можливість зробити проект електронного урядування і запустити його на державному рівні. Дуже важливо мати повну підтримку того, що ти робиш. Неможливо робити, якщо одні хочуть, а інші – ні і немає інструментів для впровадження реформ.

Вперше мер Андрій Садовий запросив мене до Львова півроку тому і сказав, що його мета  - запровадження стовідсоткового  електронного урядування. Проект мав підтримку і молоду команду, яка готова працювати над ним.

Тому, все, що мені залишається, – це показати результат за такого сприятливого клімату. Я відчуваю, що це дуже необхідний і цікавий проект і бачу прогрес, якого не було в Естонії – одній з провідних держав.

Тобто ви вже запустили процес разом із Андрієм Садовим ? Чого ви плануєте досягти?

Стовідсоткового електронного урядування! Тобто, щоб кожна необхідна послуга була доступна людині через інтернет. Наприклад, якщо тобі потрібна довідка, ти не повинен будеш йти в якийсь орган, стояти три рази в черзі, просити, платити хабар і так далі. Ти заходиш в інтернет і замовляєш все, що тобі потрібно.

В Естонії немає ні одного папірця, тобі непотрібно роздруковувати жодної довідку. Коли народжується дитина, вона автоматично потрапляє у базу і ти автоматично отримуєш пільги, бо база бачить, що ти є матір'ю, або батьком цієї дитини.

Непотрібні ніякі довідки про судимість - держава  сама це бачить. Все це робиться для того, щоб ти не думав про корупцію, чиновників, а займався своїм життям. Всі ці процеси мають бути автоматичними.

Сьогодні ви презентували проект «Карта львів'янина». І це, напевно, одна зі складових цього проекту? Власне, що це за карта і які функції вона буде виконувати?

Ця картка – це можливість електронної ідентифікації людини. В Україні до нас такого ще ніхто не робив. Ця ID-карта повинна, на мою думку, стати альтернативою паспорту. Тобто це ідентифікаційний документ, з яким я можу прийти в будь-який держорган, показати його і сказати, що мені потрібно.

Знову ж таки, в Естонії, наприклад, зі свою ID-картою я можу перетинати кордон без паспорту, замовляти якусь довідку чи підписую  документ, оплачувати комунальні послуги і проїзд у транспорті. Також ця картка є дуже важливою для учасників АТО. Їм непотрібно буде збирати різні документи по різних державних установах, а достатньо буде просто прийти з цією карткою.

Мені здається, що тепер законодавству треба ще наздогнати вас.

Треба. Державні органи навіть обіцяли виділити гроші - 50 млн гривень, щоб запровадити ID-карточку з наступного року по всій країні. Тому зараз ми працюємо ще й над тим, щоб доопрацювати всі нюанси на законодавчому рівні.

А влада не гальмує реалізацію проекту?

Ні, не гальмує. Найбільше гальмує процес відсутність в Україні електронних послуг. В Естонії через ID-карту можна отримати 97% послуг. Приміром, електронний рецепт, коли я можу замовити у лікаря препарати, які потрібні мені щомісяця. Важливий не пластик, а його функції, тому  послуги зараз потрібні навіть більше, ніж законодавство.

Як вам після Естонії працювати із українським законодавством? Вам не здається, що ви боретеся з непоборною системою?

Коли ми говоримо про тих, хто реформи, то часто чуємо звинувачення у бік міністра, бо він недостатньо прогресивний тощо. У нас більша половина Ради не голосує за реформи. Тому закони і реформи не проходять. Не тому, що в нас міністр щось не подає, а тому що їх не підтримують. Нинішня Верховна Рада недостатньо прогресивна для такого роду реформ. Це серйозна проблема.

А як з цим боролася Естонія?

В Естонії був ідеальний клімат, молода реформаторська команда, яка розуміла, що ми не можемо найняти собі штат чиновників із папірцями і яка була готова по-іншому міркувати. Естонський прем'єр-міністр і сьогодні наймолодший в Європі - йому 33 роки.

Повертаючись до Львова. Наскільки я зрозумів, Андрій Садовий вам сам зателефонував і ви погодились приїхати сюди працювати. Чи були у вас пропозиції від інших міст і їх голів? Можливо були запрошення співпраці з іншими структурами?

До мене зверталися і з міністерств, з різних міст і навіть олігархи. Але для мене важливо одразу побачити, чи зможу я показати результат. Важливо ж не просто займатися реформами, а проводити їх. Я думаю, що ми вже показуємо, що це можливо у Львові.

Домовляючись про співпрацю з новими стартапами, ви особисто спілкуєтесь з людьми. Як вони на вас реагують?

Якщо йдеться про запровадження ID-картки, то я вже одразу знала, хто технічно для цього готовий, хто знає, що і як робити. Наприклад, ми переглянули які можливості є в «Ощадбанку»  і, виявилось, що учасники АТО ID-картку можуть отримати там безкоштовно.

Мене дивує, як молода, енергійна жінка знаходить спільну мову з нашими українськими бюрократами. Як це відбувається?

Мій добрий друг Антон Геращенко сказав, що Яніка - конектор 80-го рівня. Тут головне не те, що я жінка, і навіть не те, що я молода. Мабуть, я просто довела, що в мене є досвід.  В якомусь сенсі я була таким нейтральним конектором всіх структур, які не могли один до одного прийти і сказати: «Давай все-таки працювати».

Якщо ми вже заговорили за бюрократів. Вам пропонували хабар чи взяти участь в відмиванні грошей?

До якогось моменту я навіть дивувалась – як так? Мені нічого не пропонують Хоча пізніше на вищих рівнях були пропозиції. Проте до мене не підходили і не казали: «Хочеш 20%?» Це виглядало так: до мене приходили певні люди і казали, що їм потрібні консультанти, дуже дорогі консультанти, міжнародні. Здається, я дуже нецікава людина, бо мені важливий результат роботи, а не гроші.

Для жителів Львова нещодавно мав запрацювати обистий кабінет львів’янина. Де його знайти?

Він працює. Є окремий сайт, де можна зареєструватись. Ми видаємо довідки про несудимість і про доходи. У нас люди кожен день замовляють ці довідки.

А у вас є статистика, скільки людей щодня заходить туди?

Щодня - ні, але зараз на сайті зареєструвалися близько тисячі. Цікаво, що, згідно з даними нашого дослідження, 14% львів’ян вже чули про цей кабінет. Це насправді багато, враховуючи, що ми запустили цей сайт лише місяць тому. Тобто, може, використовує цей сайт тільки 1% жителів, але це за перший місяць його роботи. До того ж мені не щодня потрібна довідка про несудимість. Ми також отримуємо листи з позитивними відгуками, а це означає, що система вже почала працювати.

Чи плануєте ви ще якість проекти у Львові або інші, загальнонаціонального рівня?

На загальноукраїнському рівні я вже працюю. Наприклад, займаюсь електронною ідентифікацією. Зараз ми будемо розробляти нову державну стратегію електронного врядування. Для цього вже зібрали спеціальну робочу групу. Якщо говорити про інші міста, то у Харкові я маю кілька благодійних проектів по переселенцях і по українських бійцях. Найближчим часом стартуємо проект в Житомирі. Часом такі послуги, з якими ми зараз працюємо, більше потрібні в менших містах. Але найважливіше для мене зараз – це запуск першого проекту у Львові.  Далі інші міста перехоплять цю ініціативу.

Звідки таке бажання допомагати Україні?

Мій батько - українець. Я завжди спілкувалась з ним українською, щороку приїжджала до України. Тому я не вважаю, що спеціально приїхала сюди, щоб робити реформи. Я не почуваюся тут іноземкою і сміюся, коли мені це кажуть.

На вашу думку, що потрібно зробити Україні, щоб нас сприйняли в Євросоюзі і не вважали країною третього світу?

Насамперед, Україна повинна побороти корупцію. Я не могла собі навіть уявити, що у вас хабарі просто повсюди. Також потрібно, щоб суди почали працювати чесно. Адже коли я не можу захистити своє майно чи права, то вже не важливо скільки там у мене електронних послуг.

До речі, про хабарі. Вам доводилось давати хабар в Україні?

Це прозвучить дивно, але я ніколи й нікому не давала хабара. Можливо, це тому що я - громадянка Естонії. Проте, якщо б я кожен день стояла у ваших чергах, можливо, я б відповіла по-іншому.