default

Боротьба проти молдовського «Януковича»

default/Боротьба проти молдовського «Януковича»
Зберегти
Вигляд

Вже більше двох тижнів триває протест у Молдові. Розпочавшись у неділю, 6 вересня, він став наймасштабнішою акцією за останні 25 років. Організаторам мітингу — громадянській платформі «Гідність та правда» — вдалося зібрати у центрі Кишинева на площі Великого Національного Зібрання від 40 до 100 тисяч людей, невдоволених діями чинної влади.

Читайте матеріал Громадського в інтерактивному форматі за посиланням:

 

Боротьба Проти Молдовського «Януковича»

 

Через невдалу спробу вийти на діалог із представниками влади лідери протесту того ж дня оголосили акцію безстроковою. Вже ближче до ночі в центрі молдовської столиці почали з’являтися перші намети. За тиждень їхня кількість зросла до чотирьох сотень. На вигляд це більше нагадувало кемпінг — через кольорові туристичні намети. Зовсім не схожі на ті, військові, що були на українському Майдані. Хоча порівнянь ані з Києвом, ані з Єреваном тут не терплять: не хочуть, щоб повторювалося насилля, яке було в Україні та Вірменії. Ба більше, тут досі живий синдром «7 квітня». В цей день у 2009 році сталася так звана Твіттер-революція, яка переросла у масові заворушення. Після зіткнень маніфестантів із поліцією були розгромлені будівлі парламенту та резиденції президента. Тоді загинув один протестувальник, десятки були поранені.

Журналісти Громадського вирушили до столиці Молдови, щоб на власні очі побачити, чим відрізняється молдовський протест не лише від «майданів» в інших країнах, але й від попередніх акцій у Кишиневі. Щоб зрозуміти, чого вимагають люди, чому вони не задоволені правлінням «євроінтеграторів» та чим може закінчитися протест.

Поверніть мені мою країну…

«…Я хочу жити в країні, в якій не дурять,

Я хочу жити в країні, в якій не крадуть,

Я хочу жити в країні, яка посміхається…

Поверніть мені мою країну…»

Цією піснею зустріла нас центральна площа Великого Національного Зібрання 13 вересня, в день другого масштабного мітингу з початку протестів.

«Вона якнаточніше відображає суть того, якою ми хотіли би бачити свою країну», — пояснює мені один із протестувальників, підприємець Андрій, який на площі від першого дня протестів і активно висвітлює перебіг подій у своєму твіттері «Румынская сотня». 

Щоб отримати таку країну, про яку співається, мітингарі вимагають повного перезавантаження влади, зокрема, відставки президента Ніколая Тімофті, звільнення уряду, яким керує Валєрій Стрєлєц, відсторонення керівників Нацбанку, Центрвиборчкому, Вищої судової палати, Національного центру антикорупції та Генпрокуратури, проведення дострокових парламентських виборів, повернення вкраденого мільярда євро з рахунків трьох комерційних банків Молдови.

Здається, що списку вимог нема краю, але в цьому і полягає мета лідерів протесту. «Ми будемо тиснути на всі кнопки, знаючи, що діюча лише одна, щоб переконатися, що необхідна врешті-решт спрацює» ,— пояснює представник громадянської платформи «Гідність та правда» Ігор Боцан.

Та перш ніж розказати, хто є рушійною силою цього мітингу, яка тисне на «всі три кнопки», пояснимо, хто протестує у Молдові.

Протест в обличчях

Хто такий сьогоднішній протестувальник? Портрет середньостатистичного маніфестанта намалювати складно, бо це різноманіття як в частині географії, так і віку та роду занять. На центральній площі в день мітингів можна було зустріти мешканців міст, містечок та сіл, пенсіонерів та молодь, фермерів, учителів та підприємців. 

«Абсолютно точно можна сказати одне, — пояснює директор Інституту громадської політики Аркадій Барбарошиє ,— це проєвропейськи налаштований виборець, достатньо освічений, який здатний оцінити та осмислити те, що відбувається у республіці».

Вперше з 2006 року, за словами Барбарошиє, рівень невдоволеності вищий саме у сільській місцевості — принаймні, про це свідчать дані весняного соціологічного опитування. Чимала кількість фермерів в центрі Кишинева підтверджують його слова.

«Враховуючи, що Молдова — аграрна країна, в нас тут половина займається сільським господарством ,— розказує винороб Іван, що мешкає у центральному районі Молдови. — І повсюди ситуація така: мати — в Італії, батько — в Росії, а діти залишаються з бабусями та дідусями. Життя стало ненормальне. Нема держави. Державу у нас вкрали».

Ну а тепер варто пояснити, хто ж є локомотивом цього протесту.

Громадянська платформа «Гідність та правда»

Саме ця громадянська платформа вивела людей на найбільший за останні роки у Молдові протест. Хоча це не перша акція за плечима активістів. Антиурядові протести, які збирали кілька десятків тисяч мешканців, проходили у квітні, травні і червні. Неформальне об’єднання «Гідність та правда» презентували 24 лютого цього року, до нього увійшли журналісти, екс-суддя Європейського суду з прав людини, юристи, колишні депутати. Ініціатором створення такої платформи вважається адвокат Андрєй Настасе, а ідеологом — політичний аналітик Ігор Боцан.

Від самого початку вони думали зареєструвати платформу «Гідність та правда» як громадську організацію, та згодом вирішили залишити все як є: бути позапартійним, аполітичним об’єднанням, яке збирає весь негатив громадян на адресу центральної влади і робить його публічним.

Платформа не має свого штабу, ініціативна група проводить зустрічі та наради у Національній бібліотеці. Кошти на утримання наметового містечка та сплата за технічне обладнання для виступів зі сцени беруться із власних заощаджень членів платформи та пожертв небайдужих місцевих мешканців. Мовою оригіналу назва платформи звучить як «Demnitate și adevăr» , скорочено «DA». Тож, кому активісти кажуть «ні»?

«Ні» крадіжкам: повернення вкраденого мільярда євро

Про «аферу століття» — а саме так назвали крадіжку одного мільярда євро з рахунків комерційних банків — стало відомо наприкінці 2014-го року. Одразу після парламентських виборів. Однак масштаби цієї афери стали зрозумілі лише в цьому році. Аналітики міжнародної компанії «Kroll» дослідили, що сума була виведена в офшори під фальшиві застави і депозити. Було зрозуміло, говорить один із лідерів протестів Ігор Боцан, що «зникнення» такої шаленої кількості грошей — це 1/8 ВВП республіки — не могло відбутися без участі держави. Гучний корупційний скандал призвів до того, що національна валюта — молдавський лей — знецінилася на 30%, спровокувавши ріст цін у республіці і зубожіння населення.

Тепер віддай за комунальні послуги і, може, щось ще на їжу залишиться? Ні, я так не можу. Тому я тут

«Коли нам кажуть, що протести будуть згасати, то я так скажу, що це нормальне явище, але не забувайте, що ціни будуть зростати, тому що поки на 2 місяці влада вручну призупинила підняття вартості газу та світла, але довго стримувати вони цього не зможуть», — твердить Ігор Боцан.

«Як я маю з пенсією в 700 леїв на місяць прожити (це близько 760 гривень) ? — згортаючи ковдру, запитує мене Міхаіл, колишній далекобійник, тепер вже на пенсії. — Ще коли я їздив на заробітки, я міг утримувати сім’ю, а тепер віддай за комунальні послуги і, може, щось ще на їжу залишиться? Ні, я так не можу. Тому я тут», — і киває на свій бузковий намет, встановлений біля сцени.

Співробітники Центру з дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) дослідили, що ті ж люди, які поцупили гроші вкладників молдавських банків, причетні до відмивання коштів у значно більших масштабах. За три з половиною роки було легалізовано 20 мільярдів доларів. Співробітники Центру завдяки скрупульозному аналізу десятків тисяч документів і записів змогли довести, що ці гроші були відмиті, переважно з Росії і російських держкомпаній зокрема.

Однак досі належне розслідування не проведене. Після оприлюднення звіту під домашній арешт посадили одного з відомих бізнесменів Молдови Ілана Шора. Він має безпосередній стосунок до «Banca de Economii», з рахунків якого «зникла» частина згаданого вище мільярду. І поки правоохоронці встановлювали (і досі встановлюють) його роль в історії з позиками, Шор не сидів, склавши руки. Попри запобіжний захід, він вирішив балотуватися на міського голову Оргея і виграв місцеві вибори вже у першому турі.

«Ні» владі: повне перезавантаження

Відставка президента, прем’єр-міністра, дострокові парламентські вибори, звільнення керівників Нацбанку, ЦВК, Вищої судової палати, Національного центру антикорупції та Генпрокуратури — протестувальники впевнені, що система влади в країні є настільки корумпованою, що не має сенсу звільняти когось одного. Лише повне перезавантаження влади.

«Це як прогниле дерево, яке спиляти одразу не можна, але починаючи відсікати гілки одна за одною, врешті-решт, ми доб’ємося свого», — пояснює інженер Васілій, що теж час від часу залишається ночувати у наметовому містечку у центрі Кишинева.

І президент, і голова уряду після наполегливих вимог людей на центральній площі все-таки зустрілися із мітингувальниками. Їхня відповідь була однозначною — ніхто з керівництва Молдови у відставку не збирається. Згодом, в інтерв’ю одному з каналів прем’єр-міністр Валєрій Стрєлєц заявив, що всі вимоги протестувальників є радикальними і лише дестабілізують ситуацію в країні. Щоправда, зауважив, що питання щодо звільнення голів Нацбанку та Генпрокуратури є відкритими.

«Це потребує відкритої дискусії, ми маємо заслухати їх в парламенті», — підкреслив голова уряду. Звільнення кількох керівників не є компромісом, який змусить протестувальників піти з вулиці, наголошують учасники акції.

Піcля нещодавньої зустрічі із президентом країни Ніколаєм Тімофті місцеві ЗМІ написали, що протестувальники начебто відмовились від вимоги звільнити президентське крісло.

«Це неправда, — пояснює один із лідерів протесту Андрєй Настасе. — Ми не лише не відмовляємося від своїх вимог. Ми наполягаємо на проведенні позачергового засідання парламенту, де б розглянули питання відставки Тімофті (у Молдові президента обирають більшістю у парламенті). Крім того, ми заявили про необхідність проведення засідання Вищої ради безпеки, щоб обговорити соціально-політичну ситуацію, яка склалася у Молдові».

«Ні» олігархам: оголошення персонами нон-ґрата

Протестувальники вимагають оголосити персонами нон-ґрата медіамагната Владіміра Плахотнюка, бізнесмена Влада Філата, главу Нацбанку Доріна Дрегуцану (який у понеділок, 21 вересня, на фоні протестів подав у відставку) та інших чиновників. Плахотнюка, який є другою людиною в Демократичній парії Молдови, тут називають місцевим «Януковичем» — таким собі сірим кардиналом молдовської політики. Він фактично узурпував всю владу в своїх руках, твердить Андрєй Настасе, представник громадянської платформи «Гідність та правда».

Проєвропейська коаліція в парламенті, до якої входить Демократична партія Молдови, ліберали та ліберал-демократи, на думку протестувальників, фактично поділила між собою вплив на різні відомства та міністерства. Водночас, запевняють у платформі, це не означає, що таким протестом Молдова демонструє різку зміну з проєвропейського курсу на проросійський. Достатньо подивитися на кількість прапорів на площі Великого Національного Зібрання. Тут не лише молдовські та румунські прапори. То тут, то там трапляється символіка Євросоюзу.

«Так, ми свого часу голосували саме за проєвропейську коаліцію ,— знизує плечима пенсіонер Іван, — та хіба ж ми знали, що вони нас обдеруть як липку? Ну але ми тут не тому, що не хочемо на Захід, просто проєвропейська ідея настільки дискредитована, що її треба очистити. Як? Переобравши цю владу».

«Ми взагалі хотіли, щоб цей протест був ані проросійський, ані проєвропейський. Завдання прості — життя у республіці має увійти у нормальне русло. От і все» ,— твердить Ігор Боцан, представник платформи «Гідність та правда».

Із початком вересневих протестів у Молдові активізувалися дві проросійські партії — соціалістів та комуністів. Однак, на думку аналітика Аркадія Барбарошиє, поки що, згідно із соціальними опитуваннями, вони не мають шансів отримати більшість на виборах.

«10–13 відсотків — десь на такому рівні буде підтримка. Іншими словами, люди розуміють, що альтернативи розвитку країни, крім європейської моделі, нема, — пояснює Барбарошиє, — Але що дратує, це те, що нинішні політичні партії, по суті, це товариство з обмеженою відповідальністю або з необмеженою безвідповідальністю. Це такий собі бізнес, в який кілька людей інвестують, а потім намагаються ці інвестиції собі повернути з достатньо великим профітом. Є заклик створити нову політичну силу. І цей заклик виник не на порожньому місці. Скоріше за все, якщо з’являться сильні та гідні лідери з тих, хто організовує цей протест, з числа опозиції, які зможуть сформулювати критерії створення нової політичної партії, така партія матиме великий успіх на виборах».

На другому тижні протестів представники платформи заявили, що розпочинається робота над формуванням нової політичної сили. До неї частково увійдуть члени цього неформального об’єднання. Але основу в ній складуть ті невеликі партії, що не представлені у парламенті. Ініціативна група платформи «Гідність та правда» провела зустріч із представниками таких партій — у сухому залишку вирішили співпрацювати із 12-ма з 40 партій. Головний критерій — незаплямована репутація.

«Ми над цим працюємо. Потрібен час. Але ми підкреслюємо, що платформа «DA» залишатиметься громадською організацією, поза політикою. Ми, таким чином, в подальшому будемо критиками нової політичної сили. Бо немає гарантій, що вона не стане такою самою, як нинішні партії. Тоді ми знову вийдемо і будемо мирно протестувати» ,— говорить один із лідерів протесту Ігор Боцан.

Саме мирно протестувати — на цьому наполягають організатори протесту від самого початку. Бо ніхто не хоче повторення квітневих подій 2009-го. Будівля резиденції президента і досі оточена огорожею, її не встигли відремонтувати. Так і залишається нагадуванням тих страшних подій у центрі Кишинева для кожного, хто проходить повз.

«Мешканці Молдови мають право на протест. Чимало речей, які були неправильно зроблені. По тій же банківській системі, — погоджується Вадім Пістрінчук, заступник голови Ліберально-демократичної партії Молдови — партії, що входить до проєвропейської коаліції. — Для нас це сигнал, що люди не вірять красивим фразам або тимчасовим перемогам. Сигнал, щоб ми продемонстрували, що ми можемо зробити більше, за коротший термін».

За словами Пістрінчука, у парламенті вже готують законопроект про реформування правоохоронної системи — це і буде відповіддю на вимоги протестувальників. На дострокові вибори владна коаліція не погоджується.

«Вибори для нас — пройдений етап. Плюс, на даний момент, економічна ситуація не найкраща. І якщо у це все знову зануритися, для країни вийде дуже дорого. Та і особливо нічого не зміниться. Ну, може, зайдуть до парламенту 1–2 партії. Буде велика поляризація і важко тоді утворювати коаліції. Тож, вибори сьогодні — це нераціонально. Та і взагалі, за ці 6 років, що я при владі, я переконався, що зміна облич нічого не вирішує».

У березні наступного року спливає мандат діючого президента Ніколая Тімофті. Вже зараз парламентська коаліція замислюється над проведенням референдуму щодо змін до Конституції. Щоб обирати главу держави більшістю не у 61 голос, як зараз, а меншою кількістю — у 51. Все через те, припускають аналітики, що може не вистачити голосів за умов діючої арифметики, і тоді парламент республіки має бути розпущений. 

Саме тому, твердять лідери протестів, варто протриматися протестам 2–3 місяці, а далі ситуація розвиватиметься за інерцією. За цей час, за словами Настасе, протест зміниться за формою та географічно. За останній тиждень кілька акцій відбулися у невеликих містах та селах. Протестувальники не лише збираються на центральній площі, але влаштовують пікети державних установ: Генпрокуратури, Національного банку, парламенту, резиденції президента, Національного центру антикорупції та організовують автопробіги.

Та є один важливий нюанс: чим далі від літа, тим холодніше жителям наметового містечка. «Але ж українці залишались і взимку» ,— відповідають протестувальники.

Наметове містечко «Гідність та правда»

Наметове містечко у центрі Кишинева має таку ж назву, як і платформа, що стала ініціатором протестів.

«Воно має стати показовим — саме такою ми хочемо бачити у майбутньому Молдову — чистою і без корупції та хабарництва», — говорить Андрєй Настасе.

На хабарників мешканці цього наметового містечка точно не схожі. Їжу сюди привозять і готують самі на імпровізованій кухні: ми застали, коли на перше був гарячий суп, на друге — картопля з м’ясом. Ну і на додаток — чай та бутерброди. Лікарі безкоштовно міряють тиск та борються із недугами. 

За порядком у містечку стежать дружини Союзу ветеранів воєн в Афганістані та Придністров’ї — військові добровільно зголосилися допомагати протестувальникам. Гроші ж приносять небайдужі мешканці. Ми бачили, як жінка з пишним чорним волоссям у діловому костюмі вдень забігла до намету із надписом «Донації», щоб залишити 400 леїв, та попросила її не фільмувати: «Керівництву це не дуже сподобається, що я втекла з роботи».

Все це не може не нагадувати український Майдан. Хоча порівняння тут і не люблять через кривавий розвиток подій у Києві у січні-лютому 2014. Такого повторення тут точно не хочуть.

«Протест має бути тільки мирний, — набираючи воду з колодязя, приказує винороб Васілій, якого ми зустріли у селі Миндрешть, що у центральному районі Молдови. — Якщо я буду свій дім ламати, то це я тільки через 30 років зможу його полагодити. Ні, ніяк не можна…»

Маніфестанти говорять про те, що налаштовані мирно добиватися своїх прав. Хоча в один із протестних днів зустрівся нам мітингувальник, який чи то жартуючи, чи то серйозно заявив:

«Ну от поки більш-менш тепло, ми тут, у наметах, а як буде холоднішати, підемо грітися туди», — і показав рукою на будівлю уряду, яка стоїть на тій же центральній площі, в безпосередній близькості до наметового містечка.

/Кіра Толстякова