Бути реформам в Ірані чи не бути?

В Ірані в п’ятницю, 26 лютого, вибирають ключові органи влади — парламент та Раду експертів. Для Ірану, що звільнився від санкцій та налагоджує зв’язки із зовнішнім світом, це голосування надзвичайно важливе: від його результатів залежатиме, чи далі країна зближатиметься із Заходом, чи повернеться до протистояння з ним.

За право будувати майбутнє країни борються з одного боку консерватори, а з іншого — реформатори на чолі з нинішнім президентом Хассаном Рухані. Його команда всіляко наголошує на тому, що саме вона сприяла підписанню ядерної угоди із Заходом та скасуванню санкцій.

А ось фундаменталісти та прихильники ізоляції країни акцентують увагу на тому, що зняття фінансових обмежень населення Ірану поки не відчуло. Вибори парламенту та Ради експертів  фактично стануть референдумом про довіру реформам, розпочатим Рухані. За 290 депутатських мандатів борються понад 6 тис. кандидатів, зокрема 586 жінок. До Ради експертів свої заявки подали 161 претендент, тоді як місць майже вдвічі менше — 88.

Іранський парламент не відрізняється від парламентів інших країн: він так само підтримує законопроекти, ухвалює бюджет, ратифікує міжнародні договори. А ось завдання Ради експертів унікальне: саме вона обирає рахбара або верховного аятоллу — релігійного лідера країни, який має необмежений вплив на всі без винятку гілки влади в країні. Цьогоріч вибори в Раду експертів будуть проходити після десятирічної перерви, останні відбулися в 2006 році, — в період правління президента-консерватора Махмуда Ахмадінежада. До складу цього органу влади входять представники вищого шиїтського духовенства, знавці шаріату та кращі богослови країни. В їхніх руках — право призначити рахбара і водночас право його змістити.

Іранці не можуть вибирати верховного лідера країни, але натомість вони можуть обирати тих, хто вирішує, кому ж віддати у руки кермо правління.

Цього року документи на реєстрацію в якості кандидатів до Ради експертів подали багато відомих реформаторів, що виступають за зближення із Заходом. Серед них — онук лідера Ісламської революції імама Рухолла Мусаві Хомейні — Хассан Хомейні. Щоправда, до виборів його так і не допустили: деякі впливові теологи країни різко засудили помірні і навіть новаторські ідеї внука аятолли Хомейні, заявивши, що той лише ганьбить пам’ять великого діда. В результаті спеціальна Наглядова рада визнала Хассана Хомейні не достатньо кваліфікованим у питаннях шаріату, навіть попри те, що він викладає ісламську юриспруденцію.

Разом із тим у виборах до Ради експертів братимуть участь інші впливові реформатори, які можуть скласти противагу послідовникам політики ізоляціонізму і більшої релігійності країни. Серед них і 81-річний глава Ради з визначення політичної доцільності (орган, що вирішує суперечки між парламентом і Радою вартових конституції), і колишній президент Ірану Алі Акбар Хашемі-Рафсанджані, і нинішній президент країни Хассан Рухані.

До перемоги Хассана Рухані на президентських виборах 2013 року у зовнішній та внутрішній політиці Ірану домінувала консервативно-радикальна лінія. Ліберально налаштовані політики були практично витіснені з усіх гілок влади. Обрання Рухані призвело до розколу правлячої еліти. Далеко не всі представники уряду підтримують «курс на Захід», що пропагує нинішній президент. Крім того, фундаменталісти закидають Рухані не лише помилкову зовнішню політику, але і повну відсутність реформ у внутрішній: за три роки йому не вдалося покращити показники економіки. Фактично єдиним суттєвим досягненням на посаді Рухані стало підписання угоди про обмеження іранської ядерної програми.

Нинішній аятолла Алі Хаменеї притримується політики протистояння із Заходом. У своєму нещодавньому зверненні до нації він закликав «проголосувати за тих, хто поставить гідність і незалежність Ірану на перше місце і прийме виклик іноземних наддержав».

Громадське.Світ/ Ольга Дацюк