«Час називати все своїми іменами». Вчителька української мови пояснює мовні правила на прикладі мемів, що породила війна

«Із сектою аполітичних вчительок я "зав'язала", починаємо говорити про те, про що треба говорити», — такими словами дистанційний урок з української мови розпочала Анастасія Онатій. Цитату вчительки зі скринами політичних мемів, які вона використала на уроці як приклад для ілюстрації, запостила у своєму твіттері її учениця. Той пост став вірусним. Ми відшукали авторку мемів, розпитали про історію їхнього створення і про те, що дає навчання в такий спосіб.

Вчителька — зірка соцмереж

Анастасія Онатій родом із Київщини. Українську мову викладає майже 10 років для різної аудиторії. Після закінчення Києво-Могилянської академії та захисту кандидатської дисертації залишилася на кафедрі. Також працює у Новопечерській школі, а ще викладає українську у студії підготовки до ЗНО, яку заснувала з колегою. Крім того, Анастасія Онатій — авторка декількох посібників та підручників.

«Філологам залишилося лише прокоментувати напрямок, куди цей корабель йде»

Попри те, що має активну громадянську позицію і відкрито декларувала свої погляди задовго до війни, на уроках зазвичай оминала політичні теми. Вважала це нормою в демократичній країні, де у всіх різні погляди, які треба толерувати.

«У цей час очевидно, що мова також дорівнює зброї. Від початку повномасштабної війни росії проти України стало зрозуміло, що зараз не час для толерування, а варто усе називати своїми іменами. Діти також потрапляють у цей інфопростір, і їм як ніколи раніше потрібні дороговкази, орієнтири, цінності, на які вони можуть спиратися, щоб зробити правильний вибір», — пояснює вчителька.

Меми, каже, використала, щоби зацікавити учнів. Адже діти люблять виправляти чужі помилки. Тож оголошення, дописи чи коментарі в соцмережах найкраще підходять для ілюстрацій. Тому що це «живий» матеріал.

«Це — реальна українська мова, а не абстрактні правила з абстрактними прикладами. Вони (учні — ред.) бачать, як це працює. І, до речі, це те, що мотивує переходити на українську. Війна породила меми про російський корабель, викрадений ромами танк, збитий банкою помідорів ворожий дрон. Але меми — це тільки маленький приклад використання "живих" матеріалів. Лише за ними вивчати мову не почнемо. Та якщо говорити про контент, який дає зараз війна, його треба використовувати. Перебуваючи на своєму фронті, нам, українським філологам, залишилося лише прокоментувати напрямок, куди цей корабель йде. Як треба писати це слово: разом чи окремо? Пояснити, що це прислівник, пишеться він у нас разом. І додати фаховий коментар, щоби ні в кого на цю тему не виникало сумнівів. Зараз речі стали справжніми. Якщо є нецензурна лексика, то вона є. Якщо є такі коментарі, цього ніхто не заперечує. І це гарна тенденція. Бо свідчить про те, що й мова українська — жива, і що люди справжні. І той факт, що цінності важливіші за табуйованість».

Репост учениці цитати вчительки та скринів мемів швидко підхопили соцмережі. І це підтверджує переконання Анастасії, що на прикладах «живої» мови учні краще навчаються.

«Про те, що ці скриншоти з уроку потрапили до соцмереж, дізналася від колеги, яка мені їх надіслала з коментарем: "О, так цікаво! А що ж ти не ділишся ідеями?" А я навіть і не знала, що це вже стало популярним».

Уроки — як групи психологічної підтримки учнів

Зараз Анастасія з колегами проводить уроки дистанційно. Каже, учні під’єднуються навіть дорогою з автомобілів. «Дітям потрібне спілкування. Місце, де вони зможуть проговорити події, які відбуваються. Не завжди це можна зробити з батьками. А ми намагаємося дотримуватися таких принципів, щоб атмосфера під час уроку була вільна, щоби ми могли коментувати, проговорювати, обмінюватися думками».

Анастасія вважає, що сьогодні дистанційне навчання порівняно з пандемійним варіантом — на новому етапі розвитку.

«Дуже добре, що всі українські вчителі та вчительки навчилися працювати дистанційно. Тоді ніхто б навіть не подумав, що нам ця навичка так знадобиться. Мені здається, українська освіта готова до дистанційки сьогодні».

А втім, на думку вчительки, уроки нині мають стати такими собі групами підтримки. Щоб допомогти дітям пережити стрес. Тому навчання має виходити не з оцінок та контрольних робіт.

«Дітям потрібен обмін. І зовсім не йдеться про підмети, присудки, префікси й апострофи».

Авторка: Леся Пиняк