Чи варто змінювати герб Київщини?

Нещодавно нові керівники Київської ОВА зробили несподівану заяву: збираються змінити герб і прапор Київської області.

Зараз на гербі зображений Юрій Змієборець, а на прапорі, окрім його постаті, є три вертикальні смуги — блакитного, жовтого та блакитного кольору.

Так от, Юрій Змієборець новим очільникам не підійшов. Знаєте чому? Бо він-таки зображений на гербі Москви та Московської області!

Святий Юрій здавна вважається одним із покровителів України — від часів князів, через козацтво й аж до XX століття. Його зображення є на гербах багатьох міст України, єпархій, установ та організацій. Тож такий аргумент має не лише сумнівний, а й провокаційний вигляд. І саме з ним виходити на люди було зовсім не варто.

А втім, не було б цієї ідеї — не порушили б тему герба Київщини. А це варто було зробити. Не через росіян, а просто тому, що історично Юрій Змієборець ніколи не був символом Київської землі.

Він з’являється на гербі Києва (міста!) один раз — наприкінці XVI століття, в одній із польських хронік. Це дуже рідкісне зображення. Водночас інше демонструє на гербі Києва ведмедя. Так-так, саме ведмедя. Але це винятки.

Історично на гербі Київської землі незмінно був архангел Михаїл. І тут посадовці КОВА мають рацію. Його зображували трохи інакше, ніж на теперішньому гербі Києва — Михаїл був із двома опущеними додолу мечами в руках. До того ж саме це зображення довго (аж до часів Української Народної Республіки) вважалося символом усієї Руси-України. Тож така зміна пішла б лише на користь.

Проте є кілька зауважень. По-перше, історично цей герб мав червоний колір. Синій, який пропонує КОВА, теж був, але досить рідко, спорадично. Тож, як на мене, його таки варто було б зробити червоним. Тим паче, що герб Києва має синє тло — це дозволило б їх легко відрізняти.

По-друге, варто би трохи заморочитись із самим зображенням. Михаїл має занадто симетричний і штучний вигляд. Можливо, варто доручити цю роботу кільком виконавцям або ж провести відкритий конкурс.

По-третє, в Україні розроблені правила міської й територіальної геральдики. Форма щита, облямівка тощо мусять із ними узгоджуватись. Для цього щонайменше потрібно звернутись до Українського геральдичного товариства.

Ну, і по-четверте, жодного народного обговорення! Символіка — річ дуже специфічна і пов’язана з багатьма історичними й ідеологічними процесами. Тут не місце рекламі та рейтинговому голосуванню. Дуже дивно, що адміністрація цього не розуміє. Бо зазвичай унаслідок таких «обговорень» виходить пшик — усе стає значно гіршим, аніж пропонувалося на початку.

І найголовніше — зміна символіки не має позиціюватися як пов’язана з Москвою. Нам потрібно повернути старий символ Київської землі. Це логічний виправданий процес, який із росіянами нічого спільного не має.

Звісно, казатимуть, що КОВА має значно більше важливих питань. Проте символи теж важливі, надто під час війни.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.