Новий сезон в Довженко-Центрі: клуб кінокоханців та невідомі 90-ті

Новенька кінозала, книгарня, відкритий простір, мікро-сцена, Музей кіно — такий вигляд має змінений Довженко-Центр у Києві. Раніше це було закрите державне підприємством з кіноархівом і кінокопіювальною лабораторією. 14 вересня Центр Довженка відкриває новий сезон регулярних подій і вперше працюватиме у такому щільному графіку.

Громадське розпитало директора Центру Івана Козленка про те, чого не варто пропустити.

Що потрібно знати про Центр Олександра Довженка

Зараз тут зберігають більше 42 тисяч кіноматеріалів — художніх, анімаційних, документальних та науково-популярних фільмів здебільшого українського виробництва. Тут досліджують кінематографію, проводять зустрічі із сучасними режисерами та кінознавцями, показують унікальні архівні українські фільми, а ще — укладають та видають літературу про кіно. Книжки Центру Довженка відрізняються ще й своїм дизайном. Одна із них – «Кіноревізія Донбасу. 2.0» – увійшла у шорт-лист видань із найкращим дизайном Книжкового Арсеналу 2018 року.

Ще один відомий проект Центру Довженка – «Коло Дзиґи». Це 10 відреставрованих німих картин і збірка ранньої української анімації, які отримали сучасне звучання від гуртів ДахаБраха, Zapaska, PortMone та британських гуртів Bronnt Industries Kapital та Test Dept. Йдеться про фільми режисерів: Дзиґи Вертова, Михаїла Кауфмана, Олександра Довженка, Віктора Туріна, Миколи Шпиковського та інших.

За останні п'ять років змінилося не тільки внутрішнє наповнення Довженко-Центру, а й зовнішнє. Ще у 2015 році Громадське відвідало Національний центр Олександра Довженка та зафільмувало, як він реформується. Це був рік після наказу Міністра культури про призначення на посаду генерального директора Центру Івана Козленка. З того часу і розпочалась перепрофіляція установи з індустріальної на культурну.

Центр вичистили від десятків тонн будівельного та хімічно-токсичного сміття, яким була захаращена більшість його площ, демонтували вентиляційні та витяжні системи. Здача металобрухту тоді принесла дохід понад 125 тисяч гривень. Ці гроші пішли на ремонтні роботи.

Зараз це — лобі, музей, книгарня, кав'ярня, ресторан, мікро-сцена, кінозала. Тобто безпрецедентний приклад для українських інституцій, вважає Іван Козленко: «Ми створюємо сервіси, куди прийде людина і отримає повний пакет послуг, починаючи від ресепшену, гардеробу, магазину і так далі».

Оновлена будівля Довженко-Центру у Києві Фото: сторінка Ivan Kozlenko у facebook

Що покажуть у новому сезоні

Із основних подій — це відкритий кіноклуб. Щосереди відбуватимуться ретроспективні покази документального і художнього кіно, або авторські кураторські програми, які вестимуть українські кінознавці.

Одним із таких буде «Клуб кінокоханців. Music box» з кінокритиком Андрієм Алфьоровим, який почнеться уже в кінці листопада. Показуватимуть фільми про музику і музикантів — від Віктора Цоя та Ієна Кертіса до Іггі Попа та Курта Кобейна.

«Ми змогли на чотири місяці наперед розпланувати щотиженві заходи. Ідея в тому, що ми відкрили наш публічний простір, який є місцем зустрічі усіх наших відвідувачів і команди, і навіть якщо людина потрапила сюди в будь-який день в Центр, то знайде собі розвагу. Тільки понеділок буде вихідним», – каже директор.

Для тих, хто не встиг сходити на кіноперформанси проекту «Коло Дзиґи», у новому сезоні буде така можливість. Протягом вересня–грудня тут покажуть п’ять музичних кіноперформансів. Серед яких: «Ягідка кохання» (реж. Олександр Довженко, 1926) у музичному супроводі Sed Contra Ensemble та «Станція «Пупки» (реж. Ханан Шмаїн, 1931) у музичному супроводі Альберта Цукренка (Хаммерман Знищує Віруси).

«Також у нас з'явився цікавий проект, який називається «VHS\ВЕХАЕС». Раз на місяць показуватимемо аматорське кіно про українські радянські реалії від 70 до 90-х років. Це спосіб показати мінливу реальність, яку ми втрачаємо та поповнити наші фонди. Бо найкращі любительські фільми, які нам принесуть, ми буде оцифровувати», — розповідає Іван Козленко.

Ці дні будуть доповнюватися книжковим ярмарком «САМІ&МАЛІ». У ньому візьмуть участь незалежні видавці, які працюють з арт-виданнями.

У центральному просторі «Сцена 6» відбуватиметься з десяток театральних подій щомісяця. Список невдовзі з'явиться на сайті Центру.

Ще один кіноклуб, який особливо радить Козленко — «Невідомі 90-ті». «Це унікальна можливість подивитися фільми, які вийшли у найскладніших період для українського кінематографу, коли він був незалежним від радянської системи, але через провальний кінопрокат так і не вийшли на екрани. Їх немає в інтернеті, їх ніколи не показували на телебаченні. Ми спеціально їх відцифруємо», – обіцяє він.

Для тих, хто хоче повчитися кіномистецтву, діятиме проект «Культурфільм». Це покази у супроводі коментарів відомих кінознавців, або істориків. Таких як Олена Стяжкіна, Євгеній Марголіт та інших.

ЧИТАЙТЕ ТАОКЖ «Людина і мавпа»: як в Японії знайшли український науково-популярний фільм

Перша зустріч «Культурфільму» буде присвячена творчості Сергія Лозниці, цьогорічного номінанта від України на Оскар. Стрічки «Аустерліц» та «В тумані» можна буде проаналізувати покадрово разом із самим режисером.

До того ж, у наступному році оновиться і бібліотека Центру – вийде нова книга «Малевич та кіно» та серія кишенькових книжок із архівною кіноаналітикою.

Усі ці події будуть розписані на сайті Довженко-Центру, а циклічні події матимуть свої сторінки у Facebook.