Чи допоможе «закон Магнінтського» визволити українських політв’язнів? Інтерв’ю з Джимом Макговерном

Джим Макговерн – американський політик, конгресмен, співголова Комісії Конгресу США з прав людини. Автор «закону Магнітського» та один із тих, хто домігся його ухвалення Конгресом. Окрім цього, Джим Макговерн сприяв ухваленню «закону Магнітського», що накладає санкції на російських чиновників, які порушують права людини. У своєму коментарі Громадському Джим Макговерн розповідає про процедуру й труднощі ухвалення «закону Магнітського» та чи можна застосувати його для визволення українських політв’язнів.

Наразі існує серйозна конфронтація з Росією, але так само є і політична воля не створювати більших проблем. У ситуації коли багато українців ув’язнено в Росії на 10-20 років, як міжнародна спільнота може впливати на це?

Попри все, не варто забувати про існування прав людини. Враховуючи велику кількість політв’язнів та високий рівень корупції у Росії, слід наполягати на дотриманні прав людини. «Закон Магнітського» – саме те, що дасть змогу росіянам вимагати підзвітності від влади. Сергій Магнітський – це людина, яка викрила масштабну корупційну діяльність. Замість подяки, його ув’язнили, катували та вбили. Незважаючи на те, що відбувається у світі, США, ЄС та інші зацікавлені сторони будуть продовжувати вимагати від Росії дотримання прав людини.
Як можна застосовувати «закон Магнітського» до інших справ? Може скластись помилкове враження, що він стосується виключно справи Сергія Магнітського.
Закон орієнтований саме на Росію та названий на честь Сергія Магнітського. Проте стосується усіх справ, що стосуються корупції та порушення прав людини. Далеко не кожен, хто занесений  до списку, причетний до вбивства Сергія. Аби застосувати закон до інших правопорушень, деталі по справах такого характеру мають бути передані уряду США, який наполегливо рекомендуватиме включити імена порушників до «закону Магнітського». Таким чином, до списку можуть бути включені люди, які задіяні й в інших справах, не тільки в справі Сергія Магнітського.

Які докази мають бути надані, аби включити людину до цього списку?

Вимоги дуже високі. Існує чимало людей, чиї імена відсутні в «законі Магнітського», хоча я переконаний, що вони мають там бути. Але Державний департамент та Міністерство фінансів США вважають, що докази щодо них не відповідають визначеним заздалегідь  стандартам. Необхідно спілкуватись та співпрацювати безпосередньо з американськими урядовцями, аби довести, що доказів достатньо. У будь-якому разі, цей закон не відкидає важливості створення в Росії системи, де пануватиме верховенство права, де влада буде підзвітною громадянам, «Закон Магнітського» виник саме через ії відсутність. Кінцевою метою цього закону є зміна чинного устрою в Росії; створення умов, за яких правопорушник нестиме відповідальність. Це стосується тих, хто порушує права людини або задіяний у корупційних схемах. Метою «закону Магнітського» є також оприлюднення імен та попередження про наслідки тих, хто чинить протиправні дії. Якщо ти порушуєш права людини, причетний до корупції, можливо, за чинної системи в Росії наслідки будуть невідчутні, але це вдасться зробити в США, ЄС та інших країнах світу. Якщо така діяльність не стримується жодними інструментами, який тоді стимул її припиняти? «Закон Магнітського» – не проти росіян, він проти окремих особистостей.

Чи звертались до вас українські представники?

Я спілкувався з багатьма українцями, але не на тему «закону Магнітського». Я не знаю, чи такі перемовини велися з Державним департаментом та Міністерством фінансів США. Адже саме вони відповідальні за включення нових імен до цього списку, а не я.
Які питання порушують представники України на зустрічах із вами?
Низка санкцій була впроваджений проти Росії через події в Україні. Треба з’ясувати, що робити в контексті итуації, яку ми маємо зараз. Участь Росії у конфлікті на території України – питання, яким переймаються США та міжнародна спільнота. У світі відбувається багато подій, багато питань потребують негайного вирішення, але події в Україні не слід ставити на другий план та послаблювати тиск на Росію.

Чи доцільним є застосунок санкцій зараз? Володимир Путін отримує можливість говорити, що саме це є  причиною погіршення економічного стану Росії, а не корупція, наприклад.

Я можу сказати точно, що впровадження або «закону Магнітського», або інших санкцій, були ретельно обмірковані. Це чітка відповідь на поведінку Росії, на поведінку окремих російських урядовців. Щодо «закону Магнітського», то він спонукає подумати двічі перед тим, як чинити протиправні дії. Росія хоче стати ключовим гравцем на міжнародній арені, вона хоче залучити більше інвестицій в економіку та спостерігати економічне зростання. Успішність досягнення цих цілей залежить від того, чи вдасться очистити владу від людей, причетних до корупції та порушень прав людини. Той факт, що Сергій Магнітський був підданий тортурам та вбитий, замість того аби бути відзначеним за викриття корупції, багато про що говорить. Зокрема про те, наскільки жахлива система зараз існує в Росії. Вона не викликає довіру міжнародної спільноти, не спонукає до інвестування. Росія має зосередитись на цих питаннях, якщо прагне кращого майбутнього.

Чи є на це політична воля? Наскільки відомо, «закон  Магнітського» також  було складно ухвалити.

Дійсно, це було дуже складно. Адміністрація Обами не підтримувала його спочатку. Зокрема, через те, що багато хто з уряду США вважає, що їхнє завдання – підтримувати непогані відносини з Росією та не погіршувати ситуацію. Часто порушенням прав людини не надавали належного значення. Але, коли до Конгресу звернулись Біл Браудер з колегами, розповіли Тому Лантусу, голові Комісії з прав людини, про справу Сергія Магнітського, усі відчули нагальну потребу в рішучих діях. «Закон Магнітського» – це результат тривалих роздумів щодо нашої відповіді. Є люди, які вважають, що ми не повинні перейматись питаннями порушення прав людини в Росії, адже є важливіші речі. Однак, я не можу їх підтримати та терпіти це. Звісно, ми маємо перейматись й іншими справами, але заплющити очі на такі дії теж не можна. Вони можуть чинити безпосередній вплив на важливіші аспекти. Ми маємо продовжувати обговорювати з Росією політику щодо Сирії, Ірану, питання міжнародного тероризму, але так само маємо пам’ятати про дотримання прав людини.

Ви знаєте про справу Олега Сенцова та Олександра Кольченка, викрадених з Криму та ув’язнених до 20 та 10 років?

Я мало знаю про ці справи. Але, безумовно, це питання, на які особливо слід звернути увагу.

Який може бути компроміс між безпекою та свободою у контексті нещодавніх подій у Парижі? Які існують ризики, враховуючи ситуацію з ІДІЛ?

Я не бачу нашої чіткої позиції в питанні ІДІЛ. Я не бачу чіткого напрямку, якого ми дотримуємось. Наразі Америка бомбить Сирію, Росія бомбить Сирію, Асад бомбить Сирію. Всі лише бомблять та загострюють проблему біженців. Я не знаю, як усе завершиться, чого ми прагнемо досягти, як ми вирішуємо ці проблеми. Сирія – це лише один із прикладів. Наші дії щодо ІДІЛ постійно однакові: вони роблять щось жахливе, ми посилюємо військову присутність, вони знов роблять щось жахливе, і ми знову посилюємо військову присутність. Тобто відсутня чітка довгострокова стратегія, яка б мала початок, середину та кінець. Це дало б мені змогу відчувати, що ми рухаємось в напрямку, який унеможливлював би події, що сталися в Парижі. Стосовно компромісу «свобода-безпека», я схильний вважати, що треба, аби було і те, й  інше. Перед тим, як робити висновки, треба чітко з’ясувати всі деталі. Ми маємо переконатись, що правами людини не зневажають, що відсутнє упереджене ставлення до людей через етнічне походження або релігію, яку вони сповідують. Права людини та їхня свобода надзвичайно важливі. Ми ж кидаємося з крайнощів у крайнощі. Я не хотів би ставити під загрозу гідність та права людини. Ми маємо бути дуже обережними в цих питаннях. Дуже важко вести дискусії з цього приводу, особливо після цієї жахливої трагедії, але треба залишатись надзвичайно уважними та обережними.

Політв’язні не абстрактні люди, а конкретні особистості. Наприклад, Олег Сенцов, Генадій Афанасьєв, Олександр Кольченко – люди, які зараз ув’язненні на території Росії. На вашу думку, якими мають бути дії українського уряду та активістів щодо них?

Необхідно переконатись, що є чіткий список політв’язнів та встановити контакт із Державним департаментом, не втрачати можливість зайвий раз озвучувати цю проблему. Комісія з прав людини проводить слухання щодо дотримання прав людини в Росії та інших країнах світу. Можливо, можна підняти справи окремих особистостей, аби більша кількість людей мала змогу усвідомити, що відбувається. Не розголошувати такі речі та переставати боротися – це найгірше, що можна зробити. Люди, які при владі в Росії, тільки цього і прагнуть: виснажити та зробити все можливе, аби ці справи відійшли на другий план. Важливо дати зрозуміти, що допоки ці питання не будуть вирішені, обговорювати інші речі неможливо. В рамках Комісії з прав людини необхідно безпосередньо обговорювати ці справи та шляхи їхнього вирішення.

/ Наталя Гуменюк, Богдан Кутєпов. Hromadske. International