Британський журналіст Ґарет Джонс у 1933 році приїжджає до Москви, щоб взяти інтерв’ю у Сталіна. Однак дізнається, що відбувається в Україні, і вирушає туди. 

Це лише зав’язка нового фільму «Ціна правди» польської режисерки Аґнєшки Голланд. Вона — учениця культового польського режисера Анджея Вайди, співавторка фільму «Три кольори: червоний» Кшиштофа Кесльовського, режисерка «Карткового будинку» та «1984» для NETFLIX та ще понад двох десятків фільмів. «Ціну правди» вже показали на Берлінському кінофестивалі, вона була в прокаті в Польщі, а тепер виходить на екрани в Україні.

Ми зустрілися із Аґнєшкою, щоб розпитати про зйомки в Україні, важливість теми тоталітарного терору та про те, як протистояти пропаганді. Ось тези нашої розмови.

Про Голодомор

Я працювала над двома фільмами про Другу світову війну та Голокост, і я розумію, як це. Коли я отримала сценарій від Андреа Халупи, перша реакція — ні. Але згодом я зрозуміла, наскільки це важливі речі не тільки для України, а й для всього світу: говорити в художньому ключі про непокарані й забуті комуністичні злочини.

Життя має різні кольори. Для мене найважливіше — людські історії. Інколи це маленькі, любовні історії, інколи вони показують трагічний досвід. Мені здається, що у 20 столітті людяність показала своє найгірше обличчя. Ми віримо, що вчимося з такого досвіду, але я, на жаль, не певна. Ми маємо актуалізувати цей досвід, ставити питання: чому це сталося, що ми з цим маємо робити і чи відбудеться це знову.

Я приїхала до Києва відразу після Майдану на організовану Тімоті Снайдером конференцію. Я говорила із багатьма учасниками, журналістами, науковцями. Говорили також і про Голодомор.

Я не була великою експерткою з цього питання, зараз, можливо, трішки нею стала, але гадаю, що вплив Голодомору на українську реальність більший, ніж світ може уявити. Це вплинуло ментально, фізично на кілька поколінь. Демографія змінилася. Велика частина проблем України на сході — через те, що багато українців померли у 32-33 роках. Їх місця зайняли переселенці з Росії. Голодомор — це не тільки два роки страшного голоду. Він змінив тло усієї вільної України.

Більшість істориків упевнені, що причина фокусу на Україні — не лише в тому, що це найбагатша частина Радянського Союзу, а тому, що влада хотіла зламати опір та незалежність українського села. Більшість незалежних істориків, я не говорю про російських, вважають, що ця причина Голодомору була одна з найголовніших.

Аґнєшка Голланд під час прем'єри фільму «Ціна правди» у Києві, 28 листопада 2019 року
Фото:

FILM.UA

Про зйомки в Україні

У нас не було проблем із командою чи акторами. Це було фізично складно знімати, особливо в селах. Інфраструктура в Україні не така розвинена, як у західній Європі чи навіть Польщі. Але я знімала в багатьох країнах, тому в Україні знімати порівняно добре.

Наші дизайнери завжди уважні до пластикових вікон. Але так, у нашому кіно немає чистої архітектури. В Києві, наприклад, складно знайти чисту соцреалістичну сталінську архітектуру. А будинки в Харкові — приклад справжньої конструктивістської архітектури, їх будували на початку 30-х.

Села ж були переважно порожні. Лише старі чоловіки та жінки. Це погані демографічні новини для України, але дуже хороші для нас.

Зйомки фільму схожі на роботу хірурга. Ви не можете бути занадто емоційними. Ми спершу знімали сцени Голодомору тут, в Україні. Це було складно і для мене, і для Джеймса Нортона (виконавець головної ролі — ред.). Його майже катапультували з англійського життя до -20 і до поясу снігу. Але це допомогло. Ми нічого не вдавали, ми дійсно відчували цю самотність і тишу у знелюднених селах.

Про пропаганду та боротьбу з нею

Тоді, у 30-ті, були лише радіо та друкована преса, а сьогодні є інтернет. Це могутній засіб, щоб обходити фейкові новини та пропаганду. Але реальність не змінилась. Нам потрібна правда так само, як і тоді. Перекручування правди лишається небезпечним для нашого майбутнього. Якщо не хочеш слухати правду, то готуйся до катастрофи. 

Війна в Україні — хто про це говорить? Яка ситуація в Сирії? Путінська пропаганда показує це все в зовсім іншому ключі. І світ це приймає. Правду дуже складно почути. Майстри пропаганди знають, що її простіше просувати, бо вона цікавіша за реальність. 

Є Брекзіт, який ґрунтується переважно на фейкньюз, вибори Трампа, і все більше політиків з’являється завдяки брехні. Ми маємо створити потребу в правді та свободі у таких суспільствах, щоб ті боролися за них.

Пропаганда використовує людські страхи й упередження та підсилює їх. Пропагандисти знають слабкі місця та страхи. Пропаганда Гебельса та Сталіна використовувала ці засоби, а уряди західних країн сприймали це.

От Голодомор. Ми всі знаємо про це. Але якщо говоритимемо з більшістю росіян про це, то вони скажуть, що це неправда, цього не було. Був голод, але через погану погоду, скажімо. Але в те, що це було сплановано проти України та українців, вони не віритимуть.

Якщо хтось хоче вірити в брехню, то нехай. Однак це не означає, що ми не маємо говорити правду.

Про прокат фільму в Польщі

Польська преса сприйняла фільм дуже добре. І вперше в історії в день пам’яті жертв Голодомору було багато дописів у соцмережах, багато інформації у ЗМІ. Я думаю, що це великі зміни. 

Інформація про такі злочини входить у глобальну свідомість. Люди розуміють, що це не лише давня історія українців, це стає частиною нашої спільної історії. Це сталося із Голокостом у більшості країн, і буде чудово, якщо так станеться і з Голодомором та іншими комуністичними злочинами. Цей фільм допомагає хоч трішки просунутися у цьому напрямку. І в Польщі я бачу раптовий наслідок, що мене здивував: раптово люди почали думати про це, сприймати це як частину своєї історії.

Незалежні завдяки вам

Ми працюємо незалежно від політиків та олігархів. Наша журналістика існує завдяки вам. Ви можете підтримати нас, а ми зможемо продовжити розповідати, що насправді відбувається.

Поділитись:
spilnokosht desktopspilnokosht mobile