Дівчатка, яких ніколи не буде: селективні аборти в Азербайджані

Громадське публікує матеріал JAMnews у межах партнерства незалежних ЗМІ Східної Європи.

У 2011 році на асамблеї ПАРЄ обговорювали небезпечну тенденцію — в Грузії, Вірменії, Азербайджані та Албанії селективні аборти призвели до «перекосу» в гендерному балансі. В Азербайджані тоді на 100 новонароджених дівчаток припадало 112 хлопчиків. Нині — 114.

Усі статті на цю тему схожі, немов близнюки. У кожній правозахисники нарікають, що до дівчат ставляться як до «дітей другого сорту». Урядовці кажуть, що проводять просвітницьку роботу, соціологи пояснюють усе відсталістю й нестачею освіти в людей. Обговорюються й законодавчі заходи: може, заборонити аборти? І тут щоразу експерти дають одну й ту саму відповідь: заборонами нічого не доб’єшся. Лише просвіта.

З року в рік усе залишається незмінним. Нове в цій темі — десятки історій жінок та їхніх ненароджених доньок.

Кямаля

Цього літа в Шамахи після пологів померла жінка. Випадок Кямалі Бекірової був би просто черговим у звітах за кількістю смертей породіль, але під час розслідування обставин стало зрозуміло, що ця смерть — особлива.

Це була восьма вагітність, як повідомила комісія Міністерства охорони здоров’я з надання допомоги при пологах. Кямаля народила двох дівчаток і трьох хлопців. Усі хлопчики померли невдовзі після народження. Жінка зробила щонайменше три аборти на терміні вагітності більш ніж 12 тижнів — на такому терміні УЗД вже може визначити стать.

Після останнього аборту лікарі заборонили їй вагітніти, але Камалі надто хотілося народити хлопчика. Тепер у родині є довгоочікуваний спадкоємець, але йому доведеться зростати без матері.

За даними 2016 року, в Азербайджані на 100 народжених цього року дівчат припадає 114 хлопчиків (дослідження Фонду ООН в області народонаселення).

Біологічна норма — 106 хлопчиків на 100 дівчаток.

Співвідношення чоловіків і жінок загалом теж змінюється:

1051 жінок на 1000 чоловіків у 1989 році,

1048 — у 1999-му,

1021 — у 2009-му

«В Азербайджані жінки користуються контрацептивами лише після народження хлопчика. До цього можуть кілька разів вагітніти й робити аборти. Вони вважають, що зміцнити свої позиції в родині зможуть лише тоді, коли народять спадкоємця. І для чоловіків хлопчик — продовжувач роду, матеріальна підтримка, і той, хто після смерті понесе їх труну на своїх плечах», — каже директор жіночого притулку в Баку Ельнура Зейналова.

В Азербайджані чекають, коли набуде чинності законопроект «Про охорону репродуктивного здоров'я та планування сім'ї», але процес наразі затримується. Проект передбачає конкретну заборону на селективні аборти, а також притягнення до кримінальної відповідальності лікарів, які заробляють на цьому гроші.

У принципі, аборти після 12-го тижня вагітності й нині дозволені тільки за медичними показаннями. Тому особливий попит мають лікарі, які «вгадують» стать на менших термінах.

А якщо стать дитини точно визначили занадто пізно, жінки роблять аборти в домашніх умовах і звертаються до лікарень, коли така «самодіяльність» призводить до проблем.

Якщо у матері й плоду немає жодних проблем, немає медичних-соціальних показань для аборту, вагітність не може бути перервана. Статева приналежність плоду не є ні медичним, ні соціальним показанням. У разі, коли аборт робиться після 12-го тижня, це треба оформити певним чином. Якщо надходить інформація про те, що якийсь лікар справді зробив селективний аборт, це питання будуть серйозно розслідувати в МОЗ, а в разі підтвердження інформації, будуть вжиті заходиЧлен комісії МОЗ з надання допомоги при пологах Лейла Мамедова

Айсель

Айсель Ахмедову вигнали з дому за те, що вона народила дівчинку. Спершу УЗД показало, що у неї буде хлопчик. Виявилося, що лікар помилився — Айсель народила дівчинку. Чоловік сказав, що дівчинка заплямує його честь, і вигнав дружину з дитиною з дому. Жінка разом з донькою повернулася до рідної домівки. Брат вимагав віддати дівчинку в інтернат, і лише за цієї умови вони були готові прийняти її назад. В результаті, Айсель з дитиною опинилися в притулку.

У 2016 році в Азербайджані зробили аборти 34 569 жінок. Статистики, яка дозволила б точно дізнатися, скільки з цих абортів — селективні, немає.

Про масштаби проблеми можна судити лише за статистикою народжуваності та зі слів гінекологів, які стверджують, що частка селективних абортів завелика.

«Я хочу сім синів й одну доньку» — документальний фільм режисера Алі Іси Джаббарова (2002 рік). У кінці фільму одна з жінок у коридорі жіночої консультації (вона вагітна дівчинкою) пояснює, чому хоче зробити аборт — в азербайджанському суспільстві чоловіком бути легше, ніж жінкою: легше влаштуватися на роботу, легше в сім'ї і побуті, взагалі, легше жити, каже вона.

Севіндж

З Севіндж я познайомилася в жіночій консультації. З нею була дівчинка трьох років. Севіндж була приблизно на четвертому — п'ятому місяці вагітності. Той, хто бував у жіночій консультації, знає, що це чудове місце для бесід на найрізноманітніші теми. Тут жінки обговорюють усе, починаючи з вагітності й закінчуючи останніми світовими новинами. А без цих розмов важко було б пережити довгі години в довгих чергах.

Але Севіндж не мала жодного інтересу до бесіди.

Цікаво спостерігати за жінками, які виходять з кабінету УЗД. По обличчю жінки можна здогадатися, хто в неї буде — хлопчик чи дівчинка. У цих коридорах хлопчикам радіють більше, ніж дівчаткам.

Коли Севіндж вийшла з кабінету, її очі нічого не висловлювали, ніби її самої тут не було. Вона нетвердо стояла на ногах. Я дала їй води, вона випила, подякувала, жестом покликала до себе доньку, що стояла у дверях. Я хотіла її про щось запитати, але що тут запитаєш? Мабуть, моє мовчання її змотивувало, й вона стала розповідати.

«Мати ненавидить нас. Мене й мою сестру. Вона не любить нас за те, що ми — дівчатка. І навіть у дитинстві не любила. Годувала, одягала, вчила, але не любила.

У сестри одна дівчинка, під час операції їй видалили матку, в неї більше не буде дітей. І в мене одна дівчинка, і друга буде дівчинка. І дітей наших вона не любить, уся надія була на цю дитину (показує рукою на живіт), і ось ... »

Як мати може не любити власну дитину? — питаю я.

«Батько покинув її через нас. Моя мати не змогла народити йому сина, й він одружився з іншою».