default

Добровольчі батальйони: як поляки відроджують «партизанку АК» (польські ЗМІ)

default/Добровольчі батальйони: як поляки відроджують «партизанку АК» (польські ЗМІ)
Зберегти
Вигляд

Про страх та велику політику в Польщі, Росії та Європі в інтерв’ю виданню «Newsweek» говорить політолог та голова Фонду Стефана Баторія Александер Смоляр. На думку одного з найвизначніших польських інтелектуалів сьогодення,слова Радослава Сікорського про пропозицію Путіна поділу України — це наголос на глибоку кризу східного вектора європейської політики та на недоліки зовнішньої політики Польщі. Колишній глава МЗС Польщі хотів сказати, що політика Росії щодо Криму та Донбасу має значно глибше коріння. Головними джерелами конфлікту, на думку Смоляра, є те, що Польщі необхідна незалежна Україна, тоді як Росія бачить країни колишнього СРСР сферою своєї домінації. Польща, з точки зору Москви, має обмежений потенціал, тому вона — не надто важливий партнер для Росії, каже політолог. Політолог відзначає, що від початку Майдану Польща сприяла тому, аби Україна повернулася до Заходу. Однак парадокс польської політики в тому, що «вона може злетіти дуже високо, однак падіння видається дуже болючим». На Заході, зокрема в Польщі, недооцінили небезпеку, що йде від північного сусіда, каже Смоляр, однак фактом історичного значення залишається втрата України Росією. Польща, через амбіції деяких європейських держав, була усунена від головного дипломатичного столу Європи, а проукраїнський ентузіазм у Старому Світі ослаб, — із прикрістю констатує Смоляр. Однак він запевняє, що майбутнє залишається відкритим і воно залежить перш за все від України. Польща належить до тих країн, котрі занадто малі, аби відігравати вирішальну роль серед великих акторів. Необхідний пошук нових ідей та форм співпраці з країнами, що розташовані між ЄС та Росією, — підкреслює співрозмовник видання «Newsweek».

Водночас американський журналіст, автор книг про Холодну війну Майкл Доббспереконаний, що Путін таки зазнає поразки — читаємо у цьому ж тижневику. Однак спочатку треба приготуватися до чергових 20 років потрясінь, наголошує він. Американець в інтерв’ю польському виданню зазначає, що війна в Україні не стане повторенням Холодної війни: Доббс порівнює теперішній конфлікт з війною в Юґославії, однак у значно більшому та небезпечнішому масштабі. Доббс наголошує, що Росія — це ніяка не «суперсила», а всього лиш «важковаговик регіонального значення». Північний сусід бажає бути лідером авторитарного табору, а одним із головних інструментів у руках Путіна, як і в часи СРСР, є «антиамериканізм», — підкреслює Доббс. Господар Кремля, на думку журналіста, йде шляхом Сталіна, котрий використовував національне питання, а тому Росії треба дати елементарне відчуття безпеки, у чому Захід повинен бути обережний. Путін зазнає поразки в одному із наступних протистоянь, вірить журналіст. Дії господаря Кремля нині — залякування держав Балтії та здобуття підтримки на Балканах. Очільник Кремля не поспішає із наступною війною, навпаки — грає тактикою, прагматичною і водночас безжалісною, зазначає американець. Він хапається за те, що легко відібрати, однак при цьому не дозволяє надміру розійтися своєму апетитові, аби не луснути. Росію, за словами американця, неможливо звернути із авторитарної дороги. Путін — це повернення до російських реалій, а не вибрик історії. Захід повинен сконцентруватися на поступовому зменшенні залежності від російської енергії та захисті західних цінностей, що відрізняються від російських. Доббс наголошує: якщо поляки обрали демократію — то і українці повинні чинити так само. Але в України залишається проблема — великий сусід, котрий намагатиметься домінувати над нею. Американський політолог підсумовує: Путіна неминуче чекає доля Мілошевіча, проте в Росії цей процес вимагатиме більше часу, ніж в Юґославії.

Колишній президент Польщі Александер Кваснєвський зі шпальт видання «Gazeta Wyborcza» наголошує, що українці 26 жовтня обрали рівновагу, не даючи Порошенкові сконцентрувати всю владу в своїх руках. Результат «Самопомічі» колишній президент Польщі називає потребою людей у нових обличчях — представниках покоління Майдану. Результат виборів, впевнений Кваснєвський, дає більше можливостей для проведення реформ. Але літургічному сну українського суспільства сприяє гра Путіна на продовження дестабілізації, що разом із приходом зими здатна породити зневіру, котра згодом може перерости в бунт й обернутися відмовою від європейських амбіцій. Проте Кваснєвський каже, що в цьому Путін помиляється: його дії зміцнили в українцях дух незалежності. Водночас він песимістично оцінює можливість зміни стратегії російського лідера: без України він не в стані відбудувати велику російську державу. Польський політик переконаний, що новий уряд повинен отримати допомогу від міжнародних та європейських організацій. З іншого боку — потрібні дії, що стримуватимуть Росію: продовження санкцій, пошук шляхів вирішення конфлікту на сході. А Польща, за словами Кваснєвського, повинна повернутися до активних дій в українському питанні. Дональд Туск на посаді глави Європейської Ради повинен відіграти роль очільника мобілізаційних сил у Європі, переконаний Квасьнєвський.

Про спробу воскресити Армію крайову, тобто польське незалежницьке підпілля часів ІІ Світової війни, пише «Newsweek». Те, що відбувається в Україні, це також сигнал для Польщі — читаємо в публікації, — тому середе поляків набирає популярності ідея створення добровольчих підрозділів територіального захисту. Нині в Польщі — близько 100 тисяч фірм, котрі готові створювати такі добровольчі партизанські загони на випадок прямої агресії з боку Росії. На думку сподвижників «парамілітарних» угрупувань, армія добровольців повинна допомагати професійному війську, однак в Міністерстві оборони країни таку ініціативу називають забаганкою колишніх військовослужбовців. Як читаємо у публікації, ініціатива створення добровольчих груп — це, зокрема, спроба відновлення ідеології Армії крайової. Концепцією територіальної оборони займаються 3 головні парамілітарні організації. Як говорять ініціатори добровольчої «партизанки», підрозділи створюються не для боротьби в тилу, а для відлякування супротивника. Нова АК дала би Польщі превентивну захисну силу, котру можна порівняти до ядерної зброї, переконані прихильники руху територіальної оборони. У перспективі навіть — протистояння на полі кіберпростору. Молоді люди, котрі переважають у лавах добровольців, хочуть скеровувати ворожі ракети проти самого ж супротивника, — наголошує видання«Newsweek».

Шпигунство на користь США в Польщі не вважається злочином — цього вчить історія полковника Шимона С., про яку дізнаємося зі шпальт видання «Wprost». У 1995 році в Польщі в одного з американських дипломатів викрали автомобіль. Поліція знайшла автівку, однак при цьому викликала працівників Управління держбезпеки, котрі в документах транспортного засобу знайшли нотатки з зустрічі з польським офіцером. Управління почало слідкувати за дипломатом дружньої держави, невдовзі вийшовши на 53-літнього Шимона С., офіцера військової розвідки із 20-річним стажем. Проте польські спецслужби обійшлися із Шимоном С. незвично обережно: його відпустили на прохання американці. «А коли Америка про щось просить, Польща слабка», — говорить один із фігурантів історії. Чому? Бо це була справа найвищого державного значення. Як з’ясовується, у цей час тривали перемовини на тему вступу Польщі до НАТО, наближався Вашинґтонський саміт, і через три роки після цього випадку Польща стала членом Північноатлантичного альянсу. Справа варта була того, читаємо в публікації «Шпигунство у light версії» видання «Wprost».

Тарас АНДРУХОВИЧ для prostir.pl