Дослідники кібервоєн та соцмереж — про заборону російських платформ

Президент України Петро Порошенко напередодні підписав указ про нові санкції Ради національної безпеки та оборони України від 28 квітня 2017 року, які передбачають, зокрема, блокування доступу до соцмереж «ВКонтакте» і «Однокласники». Крім цього, забороняється доступ до всіх сервісів «Яндекса», а також програми управління бізнесом «1С», якою користуються більшість українських компаній.

Українське суспільство поділилося на прихильників заборони та тих, хто проти і вважає будь-яке обмеження доступу до соцмереж та інтернет-ресурсів проявом цензури.

У час, коли люди шукають підтвердження своїх думок, Громадське поспілкувалося з  українськими та міжнародними експертами, які вивчають соціальні медіа та кібервійни, про ефективність такого рішення.

Українка Світлана Матвієнко роками вивчає кібервійни та те, як уряди маніпулюють соцмережами, в університеті в Канаді, Тетяна Локоть — дослідниця соцмереж в Україні та на пострадянському просторі, Віталій Мороз — фахівець з нових медіа в Україні,  Метью Шааф — директор американської організації Freedom House в Україні, яка переймається свободою медіа. Ірина Бороган — російська журналістка-розслідувальниця, авторка книги «Битва за рунет: Як влада маніпулює інформацією і стежить за кожним з нас» — одного з перших досліджень про те, як Кремль використовує інтернет на свою користь.

За українським законодавством сайти можна блокувати тільки за рішенням суду

 Тетяна Локоть, медіа-дослідниця, викладачка Дублінського міського університету (Ірландія). Тетяна тривалий час вивчала соціальні медіа в Україні та на пострадянському просторі під час своєї роботи в Університеті Меріленда (США), була авторкою матеріалів RuNet Echo в проекті Global Voices

«Це рішення «на публіку» і навряд чи призведе до відчутного ефекту для російських компаній, а от користувачі в Україні обуряться. Також бачимо критику з боку захисників свободи слова в контексті того, що Україна претендує на звання демократичної країни. За українським законодавством сайти можна блокувати за рішенням суду. Загалом, прецедент блокування соцмереж та сайтів без таких рішень — поганий симптом.

Звісно, було б краще, аби всі раптово перейшли у Facebook та перестали користуватися «ВКонтакте», але історично там є великі громади українців і це для них цінна платформа. Для багатьох це була перша соцмережа. Основна «загроза» цих платформ — те, що вони опосередковано керуються російськими спецслужбами, їм простіше отримати доступ до інформації користувачів, адже керівництво мереж з ними певним чином співпрацює. Вторинна «загроза» — там все ж є певна кількість проросійських та сепаратистських пабліків, але так само там є й проукраїнські пабліки.

А ще чимало користувачів на сході України координують корисні речі на кшталт волонтерства й допомоги у регіоні, тож для них ці мережі й групи є цінними».

Попри контроль, опозиційні мітинги в Росії організовують через ВКонтакте​

 Ірина Бороган, російська журналістка-розслідувальниця, авторка книги «Битва за рунет. Як влада маніпулює інформацією і стежить за кожним з нас». Разом з чоловіком Андрієм Солдатовим, Ірина є однією з перших, хто почав досліджувати створення «цифрової диктатури» і те, як влада використовує інтернет у своїх інтересах

«В Росії блокування інтернету діє з 2012-го року, тож вже можна говорити про «результати». А їх насправді немає! Окрім того, що фахівці «Роскомнадзору» — відомства, що займається винятково інтернет-цензурою, збираючи заявки на інформацію, яку потрібно заблокувати, від організацій та громадян — створює чорні списки, що відсилаються інтернет-провайдерам, а ті мають ставити блокування, і для яких це теж непросте завдання. Долучившись до мережі через свій провайдер ви побачите заглушку «доступ обмежено відповідно до законодавства РФ». Але під'єднавши VPN (Virtual Private Networks) або TOR (система створена для анонімності в інтернеті), переглянете, що хочете.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Блокада «Рунету»: чому рішення РНБО дуже легко обійти

Єдиний результат блокувань — підвищення інформаційної грамотності населення, бо люди ходили, ходять і будуть ходити на заборонені сайти. Будь-який опозиційний сайт, чи ЗМІ, яке для влади уособлює «зло» може потрапити під визначення екстремізму. Але російські активісти придумали «червону кнопку Навального». (Це спосіб створити сайт, який не можна заблокувати, бо сама сторінка містить тільки «червону кнопку» — ред.)

Суть соціальних мереж, незалежно від того, чи вони американські чи російські, — в їхній непідконтрольності. Таку помилку зробив російський уряд, коли вигнав Павла Дурова (засновник «ВКонтакте»). На думку Кремля, «ВКонтакте» можна було підпорядкувати, поставивши на чолі Бориса Добродєєва (нині генеральний директор Mail.Ru Group — ред.) — сина Олега Доброєєва, який в свою чергу контролює очолює російське телебачення ВГТРК.

Ну і що вийшло? Почався конфлікт в Україні, російська влада до останньої миті заперечувала присутність своєї армії на українській території, однак саме розміщення фотографій російських військових у цій мережі довело протилежне. Тож боротьба з соціальними мережами — це нерозумно, вона працює проти свободи поширення інформації, а головне — не дає результату.

«ВКонтакте», яка співпрацює з російською владою, належить російським олігархам, внесена в усі реєстри, намагається виконувати російське законодавство і блокувати там все, що попросять, залишається майданчиком для вільного поширення інформації. В органів не вистачає сили, щоб блокувати кожного окремого користувача.

Організація мітингів проти корупції у Москві 26 березня, в основному, відбувалася у «ВКонтакте» і цьому не могли завадити. Для того і були придумані соціальні мережі. Неможливо їх придушити «зверху». І ніякої генеральний директор «ВКонтакте» або «Facebook» не зможе нічого зробити».

Стратегічним ходом було б вивчення алгоритмів соцмереж

 Світлана Матвієнко — дослідниця кібервоєн від університету Західного Онтаріо (Канада). Світлана, насамперед, досліджує філософію технології, інфраструктуру Інтернету, які фактори враховують протоколи та алгоритми, є критиком соціальних мереж як механізму контролю

«Я надзвичайно критична до соцмедіа, вважаю, що це механізм контролю соціальної думки, а не уособлення свободи. Але перша реакція на заборону — це фейкова новина. Будь-яка цензура — це надзвичайно недемократичний спосіб. Такі жести та закони уособлюють реакційну політику держави та її неспроможність досягти результату в інший спосіб.

Комусь в Україні може здається, що найбільшу загрозу створюють «ВКонтакте» чи «Однокласники», але можна побачити, наскільки дієвим виявився той самий Facebook, коли треба було маніпулювати чи контролювати велику аудиторію, якщо говорити про вибори США. Ми також знаємо, що Росія давно не грає на таких вузьких територіях, як «Україна-Росія». Це в Україні сприймають все вкрай локалізовано.

Заборона недалекоглядна — це тактичний, а не стратегічний жест. Навіть, якщо це тактика, то вона більш символічна, аніж практична. Є чимало способів обійти контроль: проксі-сервери, віртуальні приватні мережі. Хоча певний ефект це рішення матиме, оскільки доступ до соцмереж має бути легким в користуванні: один дотик — і ви одразу там. Потреба вийти на проксі-сервер відріже частину аудиторії.

Мені здається, що розумнішим, стратегічним ходом було би дослідження інформаційної архітектури, алгоритмів, за якими працюють ці системи, щоб зрозуміти, хто і як заробляє гроші на цьому та як саме відбувається маніпуляція. Загалом ця дія більше зашкодить іміджу України, бо тепер, окрім корупції, ми відомі тим, що маємо цензуру соціальних медіа. І список країн і урядів, які цензурували медіа, надзвичайно промовистий — це тоталітарні країни».

Для літніх, малозабезпечених —це закриття доступу до думок, які є на цих ресурсах

 Метью Шааф, директор представництва Freedom House в Україні, координатор програм в Євразії. Це міжнародна правозахисна неурядова організація, яка надає підтримку та веде дослідження стану демократії і політичних свобод, зокрема вивчає ситуацію зі свободою в Інтернеті

«Нас дуже непокоїть  рішення щодо блокування доступу до медійних ресурсів, ЗМІ, сайтів, оскільки це може призвести до обмеження доступу до інформації, до плюралізму думок. Ми стежимо за розвитком подій.

Рішення було прийняте з посиланням на закон про санкції, але інформації, чому, наприклад, заблокований «Яндекс» — немає. Це дуже цікаво, тому що, аби оцінити правомірність таких рішень, ми повинні розглядати також, підстави для їхнього ухвалення.

Чому стосовно «Яндексу»? Чи вони знайшли небезпечну інформацію там? Я шукав «ДНР» в Google та «Яндекс» — результати були схожими, я знайшов посилання і там, і там. З точки зору доступу — ця інформація буде доступна в будь-якому разі. Для літніх людей, для малозабезпечених це буде закриття доступу до думок, які є на цих ресурсах. Але в такий час у людей повинен бути доступ до будь-яких думок.

Держава не повинна ухвалювати рішення, через які доступ до інформації буде заблокований. У 2016 році рада з прав людини ООН прийняла резолюцію, яка засуджує всі спроби держави обмежити доступ до Інтернету. Водночас Україна хоче буде членом Ради з прав людини та претендує на цей пост вже з осені.

Блокування російських соцмереж — спосіб вплинути на РФ

 Віталій Мороз, керівник програм нових медіа в Інтерньюз-Україна, організації, спрямованій на підтримку незалежних медіа в Україні

«Указ президента, який зараз всі обговорюють — це результат політики уряду і намагання знайти рішення, як протистояти Росії в інформаційному полі, а також агресії Росії на Донбасі. Я думаю, що це одне із рішень, яке намагається пом’якшити агресію, оскільки Мінські домовленості зараз не виконуються. Для Росії потрібно давати якісь інші, альтернативні рішення. Я думаю це один із результатів вплинути економічно на Росію.

Російські сервіси заробляють на українських громадянах. Очевидно тут є кілька складових, однак цей грошовий еквівалент, удар по Росії, його треба розглядати як один із ключових. Для більшості користувачів «ВКонтактє»  його користування обґрунтовано тим, що там є безкоштовна музика і безкоштовне відео.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Борітеся — поборете»: як українські спільноти відреагували на заборону «ВКонтакте».

Очевидно, що соціальні мережі в російському виконанні — це спосіб поширювати маніпуляції, фейки, дезінформацію, випробовувати якісь ідеї. Однак, там також є частина українців, які намагаються вести бізнес і для них це буде трохи болісніше.

Якщо ви спілкуєтеся з родичами на окупованих територіях за допомогою російських сервісів — усе листування може бачити ФСБ, яке може передавати його в МГБ і іншим службам. Технічно це питання повинне адресуватися до інтернет-провайдерів, повинні схвалювати для себе рішення, слідувати указу і відповідно вводити певні технічні обмеження».

Блокування російських соцмереж — спосіб вплинути на РФ

 Артур Оруджалієв, засновник інтернет-журналу про ІТ-бізнес та стартапи AIN.UA

«У вчорашньому указі більше запитань, ніж відповідей. По-перше, там список юридичних адрес, а не продуктів. Не зрозуміло, звідки скопійовані адреси сайтів. Сказано, що провайдери мають заборонити до них доступ до 1 червня. Якщо вони цього не зроблять, то будуть штрафуватися. Чи можна заборонити доступ користувачів до ресурсів? Так. Але повноцінно — ні.

Повноцінно це зробити неможливо, бо для цього необхідні дуже складні технічні рішення. Але вони дуже дорогі. І це шлях Росії, Китаю. Вони витрачають сотні мільйонів, а Китай витрачав мільярди доларів, але однак ідеально не вийшло. А в нас таких грошей немає і це буде косо й криво. Під шумок, напевне, ще щось розпилять.

І треба розуміти, якщо говоримо про соціальні мережі, то ними дуже активно користуються з мобільних телефонів. А заблокувати мобільний додаток — це взагалі зовсім інша технологія і я не знаю, як вони будуть це робити. «ВКонтакте» користуються 25 мільйонів українців. В них у більшості, мабуть, всі родинні альбоми там. Вони в один день прокинуться і в них цих всіх фотографій не буде».

Підписуйтесь на наш канал в Telegram