Довибори в Раду: безальтернативний Донбас і клінч Вірастюка та Шевченка на Прикарпатті

35% та 21% — настільки низькою була явка на добиворах у двох округах на Прикарпатті та Донеччині. Там, на 87-му окрузі (з центром у Надвірній) та 50-му (з центром у Покровську), 28 березня обирали двох народних депутатів.

На Донеччині, отримавши 65% голосів, переміг мер Добропілля — з маловідомої на всеукраїнському рівні партії «Порядок», зате з дуже неоднозначною біографією.

На Прикарпатті станом на обід 29 березня досі рахували голоси, але обидва лідери: Олександр Шевченко та Василь Вірастюк — напередодні заявили про перемогу. Розрив між ними — менше відсотка.

Логіка довиборів, якої не було

На проведення довиборів у двох округах з держбюджету виділили майже 20 мільйонів гривень.

Це кошти, які, наприклад, дорівнюють вартості вакцин від COVID-19 для третини виборців середньостатистичного округу. Або ж ремонту двох кілометрів дороги, яку кандидати традиційно обіцяють виборцям полагодити.

Ці мільйони могли б залишитися у бюджеті, якби політики й партії не ставили свої амбіції вище за інтереси виборця.

Зиновій Андрійович з Прикарпаття та Руслан Требушкін з Донеччини під час парламентських виборів 2019 року були міськими головами Надвірної та Покровська. Але висунули себе «по мажоритарці» в нардепи: перший — від «Слуги народу», другий — від «Опозиційного блоку». І перемогли.

Рік по тому, коли стартувала кампанія місцевих виборів, вони вирішили повернутися в крісла мерів. Виборці їх знову підтримали, хоча й залишилися без народного обранця на окрузі.

В результаті людей покликали на довибори в парламент наприкінці березня, коли країна опинилася на межі нового локдауну через стрімке розповсюдження коронавірусу.

hromadske показувало репортаж з Яремчанської лікарні (яка входить у 87-й виборчий округ), а кандидати в цей час активно збирали виборців на зустрічі.

Івано-Франківська область протягом місяця перед виборами була серед лідерів щодо темпів захворюваності. В одному з районів навіть довелося розгортати мобільний госпіталь просто неба.

Попри це, явка на окрузі в «червоній зоні» майже вдвічі вища, ніж на Донеччині.

Протистояння Шевченка та Вірастюка

Хоч соціологи прогнозували перемогусаме Олександру Шевченку, інтрига на Прикарпатті зберігалась до останнього. Адже відрив між трійкою лідерів за два тижні до виборів був невеликий.

А оприлюднений після закриття дільниць екзитпол від «Рейтингу» показав, що на остаточний результат може вплинути навіть один голос. Різниця між трьома лідерами була в межах статистичної похибки.

Участь на довиборах Шевченка — співзасновника курорту «Буковель» та бізнес-партнера олігарха Ігоря Коломойського — була очікуваною, і від самого старту йому тут прогнозували перемогу.

Шевченку уже двічі вдавалося перемогти на виборах у Верховну Раду від 83-го округу в Івано-Франківську: спершу на довиборах в травні 2014 році, а вже за кілька місяців, у жовтні — на позачергових парламентських із результатом понад 40%.

Тоді йому допомогла підтримка президента Петра Порошенка, від партії якого він балотувався. А також, імовірно, безплатні поїздки виборців у «Буковель».

Ще 2012 року, коли Шевченко брав участь у виборах, його громадська організація пропонувала всім, хто мав прописку в конкретному окрузі, безплатно з’їздити в Буковель. Їм обіцяли екскурсію на підйомнику та обід. Мала відбутися там і зустріч із кандидатом, який розповідав, що так звозив уже 30 тисяч виборців.

До цієї практики на довиборах на Івано-Франківщині у 2016 році вдався й молодший брат Олександра — Віктор Шевченко. Авторка була свідком цих екскурсій. Братові вдалося тоді перемогти, хоча ще за місяць до голосування він не був вельми відомим в окрузі.

Після участі в президентській кампанії 2019 року від партії «УКРОП», де Олександр Шевченко здобув 0,57% голосів, він пропустив позачергові парламентські вибори.

Тоді мегапопулярна «Слуга Народу» саме висувала в кандидати так звані «нові обличчя», тож Шевченко пролобіював висування у 83-му окрузі Андрія Сторожука — свого помічника та одного з засновників власної громадської організації, якого публічно підтримав.

Але попри популярний тоді бренд «СН», на окрузі перемогу здобула висуваниця не менш популярної в регіоні «Свободи» Оксана Савчук.

Через це була обрана інша тактика. Цього разу на вибори пішов не лише відомий в регіоні Шевченко (від підконтрольної Коломойському партії «За майбутнє»), а й «нове обличчя» від партії влади — медійно розкручений спортсмен-важковаговик родом з Івано-Франківська Василь Вірастюк.

«Вірастюка висунули, щоб забирати голоси в патріотичного середовища та протиставити Марусі Звіробій. Бо він справді патріотична людина, який багато допомагав АТО», — сказала в коментарі «5 каналу» депутатка від «Європейської Солідарності» Софія Федина.

Вірастюка вона назвала технічним кандидатом Шевченка, зауваживши, що він навіть не використовує на своїх білбордах символіку «слуг».

Натомість депутат Івано-Франківської міськради «свободівець» Андрій Грималюк вважає, що Вірастюк насправді відбирав голоси в Шевченка, «бо це одне електоральне середовище, а на президентських виборах Шевченко агітував за Зеленського та просив Бога про його підтримку».

Проте за два тижні до виборів соцопитування показали, що Вірастюк конкурує з Шевченком (27% і 30% відповідно). Відтак кандидатка від «ЄС», киянка та учасниця війни на Донбасі Маруся Звіробій, яка мала рейтинг у 9%, знялася з виборів на користь висуванця від «Свободи» — львів’янина Руслана Кошулинського з його високими 27%.

Зрештою Шевченку з Вірастюком вдалося витіснити Кошулинського з лідерів — хоч його й посунули тільки на 2%. Проте між собою вони розібратися не змогли. Обидва за кілька годин після голосування оголосили себе переможцями.

Шевченко оприлюднив результати паралельного підрахунку голосів, де він начебто отримав 15 798 голосів (30,89%), Вірастюк — 15 606 (30,52%), а Кошулинський — 14 484 (28,32%).

Вірастюк натомість заявив, що це він отримав перемогу, але не оприлюднив цифр свого паралельного підрахунку. А на сайті «Слуги Народу» заявили про якісь власні екзитполи, де нібито теж перемагає Вірастюк. Щоправда, їхніх результатів теж не показали.

Зате на сторінці спортсмена опублікували відео, яке нібито свідчить про фальсифікації на виборах.

«Автобус з Буковелю курсує округом. Люди, що сидять у ньому, голосують замість тих виборців, які не прийшли на дільницю», — йшлося в описі до відео.

«Схоже, що люди голосували за певного кандидата, і тепер їм платять. Хто й за що платив — поліція легко може з’ясувати за номерами авто», — повідомляли спостерігачі від «Чесно».

Проте поліція після перевірки заявила, що жодного підкупу тут немає — просто люди платять водієві за поїздку на дільницю.

З боку представників «ЄС» неодноразово лунали заяви про підготовку масового підкупу з боку Шевченка, а також про те, що він планує завести на округ сторонніх виборців. Проте спостерігачі таких масових фактів не зафіксували.

Також не було заяв про масові фальсифікації з боку команди «Свободи». Її представник, міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків уже ввечері після голосування визнав поразку Кошулинського.

Шевченко вдалося отримати високий результат насамперед завдяки іміджу господарника. За день до голосування його сторінка рясніла звітами про те, як його «команда» ремонтує дороги. Правда, з уточненням, що це стало можливим за гроші платників податків. Адже фірма «ПБС», яка підконтрольна Шевченку, регулярно отримує підряди на ремонти на Прикарпатті, а часом — і звинувачення в завищеній вартості робіт.

Шевченко, судячи з усього, через карантинні обмеження та критику щодо роботи курорту під час епідемії відмовився від ідеї вивозити виборців у «Буковель», а натомість активно взявся сам їздити від села до села та від церкви до церкви. Один зі священників навіть звернувся до кандидата з проханням «припинити використовувати Церкву як майданчик передвиборчої кампанії».

Натомість Вірастюк навіть на старті кампанії не звертав увагу на якісь проблеми округу, а говорив про власне бажання як депутата зайнятися питанням реабілітації ветеранів війни на Донбасі.

Їздячи по округу, він роздавав не лише обіцянки, але і встановлював рекорди з роздавання автографів.

Очевидно, що для «Слуги Народу» пріоритетним є заходження в парламент саме їхнього прямого висуванця, який через недосвідченість у політиці буде несамостійним та слухатиметься вказівок керівництва фракції. Натомість Шевченко — людина Коломойського, з яким у президента стосунки дещо охололи.

Тож після заяви про перемогу наступного дня Шевченко оголосив, що влада вже хоче цю перемогу вкрасти. Мовляв, окружна виборча комісія затримує прийом документів із дільниць, де лідирує саме він.

Безальтернативний Донбас

На довиборах у 50-му окрузі геть не було такої інтриги, яка тут панувала в липні 2019 року. Мер Добропілля Андрій Аксьонов від партії «Порядок» перегнав найближчого опонента від «Партії Шарія» аж на 52%.

А от у липні 2019 року голоси тут рахували кілька днів із сутичками. Кандидат від «Опозиційного блоку», мер Покровська Руслан Требушкін тоді, врешті-решт, «вирвав» перемогу в самовисуванця Аксьонова з різницею лише у 209 голосів.

Требушкін ще на посаді міського голови Димитрова їздив під час Євромайдану в Київ із гуманітарною допомогою для «Беркута» та називав «хунтою» нову постмайданну центральну владу.

Аксьонов у 2014 році був мером Новодонецького, де навесні відбувся так званий «референдум». А у 2018 році його оголосили в розшук через нібито підробку документів для виїзду в Крим. Крім того, йому інкримінували привласнення та розтрату майна.

Суд у цій справі досі триває. У соцмережах також розповсюджують скрини, які можуть вказувати на російське громадянство новообраного депутата.

Ймовірно, перемога Аксьонову цього разу не далась би так легко, якби висуванець популярної на Донбасі «Опозиційної платформи — За життя», генпродюсер каналу «112 Україна» Артем Марчевський за два тижні до голосування не зняв свою кандидатуру. Він пояснив це несподіваною хворобою батьків, які потребують його піклування.

Проте блогера та вихідця з Донецька Дениса Казанського дивує, чому партія «Слуга народу» не боролася за округ.

Висуванець «СН», маловідомий виборцям Андрій Бондаренко отримав 3%: це удвічі менше навіть за результат кандидатки від набагато менш популярної на Донбасі «Європейської Солідарності» — лікарки та волонтерки Юлії Кузьменко, яка є підозрюваною в справі Шеремета.

«Кандидат від "Слуги народу" посів ганебне 5 місце. Кампанії фактично не вів. Ніхто з депутатів чи авторитетних представників партії не приїхав його підтримати. Якби за цей округ боролися, а з виборцями працювали — результати могли б бути іншими. Два роки тому "СН" отримали тут високу підтримку. Отже, знову маємо замкнене коло. Донбас без боротьби віддають проросійським силам, а потім скаржаться, що "там самі лише сепаратисти"», — вважає Казанський.

У 2016 році авторка цього тексту спілкувалася з тодішнім головою Донецької ОДА Павлом Жебрівським, якому місцеві проукраїнські активісти закидали приязні стосунки з мерами, що мають «сепаратистське» минуле — зокрема й Аксьоновим.

Жебрівський тоді зауважив, що це проблеми патріотичних партій, які не пропонують гідних альтернатив на посади мерів, та що ці альтернативи взагалі нема де брати.

Водночас він запевнив, що «тільки-но стосовно тих чи інших персоналій з'явиться залізобетонна доказова база — до них будуть застосовані ті ж заходи, що й до Сліпцова».

Мера прифронтового Торецька Володимира Сліпцова арештували за місяць до того — в серпні 2016-го — через його сприяння в проведенні «референдуму» в травні 2014-го. І сталося це якраз-таки після того, як той пішов на відкритий конфлікт з олігархом Рінатом Ахметовим через його фенольний завод.

Партію «Порядок», від якої висувався зараз і переміг Андрій Аксьонов, пов'язують саме з Ахметовим. Її очолює нинішній позафракційний нардеп, колишній гендиректор ахметовського Авдіївського коксохімічного заводу Муса Магомедов.