Двісті років тому, наприкінці січня 1820-го року, здогадки про те, що на самісінькому південному полюсі Землі є ще один континент, підтвердилися — відкрили Антарктиду. Офіційно її першовідкривачами вважають учасників російської експедиції Фабіана Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва. Та, насправді, на такий статус претендують дослідники ще щонайменше двох країн — Великої Британії та США, які майже одночасно прибули до берегів Антарктиди. 

Нині Антарктида — унікальний материк. Він найменш заселений, найхолодніший і найвищий. Середня висота — 2 тис метрів, десь як українська Говерла. У 1959-му році держави домовились, що антарктичні землі офіційно нікому не належать. Тут не можна видобувати корисні копалини чи розташовувати озброєння, дозволена тільки наукова діяльність. Близько 30 країн мають дослідні станції в Антарктиді. З 1996-го року серед них і Україна. Ми поговорили з директором Національного антарктичного наукового центру Євгеном Диким про те, як в України з’явилась власна антарктична станція, що це їй дає, чи дорого це коштує і які вигоди обіцяє у майбутньому.

Від «Фарадея» до «Вернадського»

Про українців в Антарктиді згадують переважно з моменту передачі британської антарктичної станції «Фарадей» на острові Галіндез Україні за символічну плату — один фунт стерлінгів. Після цього станцію перейменували на «Академік Вернадський». Тоді, у 1996-му році, головним конкурентом України на такий «подарунок» була Південна Корея. 

«Ми перемогли завдяки двом факторам: у нас уже був пул з понад 20 дослідників, і нас не треба було вчити з нуля (У 1993-му році Україна створила Антарктичний центр, ще не маючи станції, — ред.). І на той момент у нас був власний науково-дослідний флот. Тепер ситуація протилежна: у Кореї зараз дві антарктичні станції і чудовий криголам. А наш флот відправили на металобрухт у 2001-му», — каже Євген Дикий.

Після розпаду СРСР Україна претендувала на одну-дві антарктичні станції. Це мало б бути пропорційно внеску українців у дослідження Антарктиди у складі радянських експедицій, однак не отримала жодної. Українці були у складі всіх радянських експедицій з 1956-го року. Тоді головним транспортним засобом для антарктичних просторів був «гібрид танка з будинком», який виготовляв Харківський тракторний завод. У ньому дослідники мешкали місяцями і, траплялося, навіть робили хірургічні операції. 

Але є дані про українців і в найперших експедиціях до антарктичного континенту. Разом із Беллінсгаузеном до Антарктиди прибув Іван Завадовський. У його дворянській грамоті було написано: «козацького роду, з міста Гадяча, полтавський дворянин». А першим українцем, який власне ступив на землю, тобто кригу, Антарктиди, був Антон Омельченко. Він взяв участь в експедиції британця Роберта Скотта до Південного полюсу.

Директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий, Київ, 30 грудня 2019 року
Фото:

hromadske

Доходи від Антарктиди

«Полярні дослідження — це галузь, де дуже тісно перетинаються наука, політика й економіка. Наша робота — не лише “гола” наука. Ще утримання форпосту для майбутніх поколінь. Фактично це заявка на участь у клубі. Це питання не престижу, а майбутнього розподілу ресурсів», — каже Євген Дикий.

Головне джерело доходу від Антарктиди для України і ще низки країн — видобуток крилю (дрібні морські рачки, — ред.). Євген Дикий називає його «одним із найбільш недоексплуатованих ресурсів планети». Його видобування — це складний процес, і не кожна країна володіє відповідною технологією. Для українців — це додаткові робочі місця: на відносно невеликому українському судні, яке займається виловом крилю, одночасно працює понад сотня людей. Саме завдяки цій галузі Антарктида для України зараз «не в мінусі». 

Нині в Антарктиді активно розвивається туризм. Перші мандрівники за додаткову плату прямували до берегів антарктики на поштових суднах від Фолклендських островів ще у 1920-х роках. Зараз цей сектор економіки зростає зі швидкістю 15-20% на рік. Найхолодніший континент за сезон, з листопада по березень, відвідують десятки тисяч туристів. 

Наприкінці 1950-х до Антарктиди запустили туристичні авіарейси з Австралії чи Південної Америки. А з 1960-х туди можна дістатись на яхті. Такі тури найдешевші, і їх можна замовити в Україні. Ціна — від 7-8 тисяч доларів, не враховуючи вартість перельоту до Південної Америки.

Економіка антарктичного майбутнього

Згідно з міжнародним договором в Антарктиді не можна видобувати корисні копалини до 2048-го року. Але наукова розвідка вже дозволена, і українські геологи її проводять.

Та головна цінність континенту прихована не в його надрах. Антарктичний крижаний щит — найбільший на планеті, він перевищує гренландський удесятеро. Йдеться про майже 30 мільйонів кубічних кілометрів криги, яка містить 70% світових ресурсів прісної води. 

«Ті компанії, що першими засвоять технологію, як транспортувати айсберг від Антарктиди до берегів Південної Америки, Африки чи Австралії, одразу ж стануть мільярдерами. Адже вже зараз у світі шалений попит на прісну воду. Минулого року я виходив у морський рейс з Антарктиди до Кейптауна. І я бачив, як це — мільйонне місто, яке не має питної води. Де уся вода — це лише 50 літрів на людину на добу. І ні за які гроші не можна більше, бо більше просто немає. Я думаю, ми з вами ще доживемо до моменту, коли нафта перестане бути найбільш прибутковою рідиною на планеті. Нею стане вода у вигляді антарктичної криги», — розповідає Євген Дикий.

Аби ми створювали більше важливих матеріалів для вас, підтримайте hromadske на Спільнокошті. Будь-яка допомога має велике значення.
Українська антарктична станція «Академік Вернадський» на мисі Марина острова Галіндез

Наукові успіхи 

В Антарктиді відбуваються динамічні зміни і дуже добре помітні світові погодні тенденції, які зручно вивчати. Найцінніше для української науки в Антарктиді — це так звані довгі ряди спостережень. Деякі з них розпочали ще британські вчені, коли «Академік Вернадський» ще був «Фарадеєм». А ще українська магнітна обсерваторія в Антарктиді вважається однією з десяти найкращих у світі. Вона вимірює коливання магнітного поля Землі від глибинних до верхніх шарів атмосфери.

«Вивчення магнітного поля землі — це одна з причин, чому людство утримує таку дорогу іграшку як антарктична станція. Полярні регіони — це пульси планети, де можна поміряти те, що відбувається і у нас, але тут ми не можемо це вивчати», — пояснює Євген Дикий. Він додає, що на «Академіку Вернадському» є один із трьох антенних комплексів, завдяки яким можна вивчати іоносферу Землі.

Крім того, саме в Антарктиді дуже помітне глобальне потепління і підтвердити його можна у надійний спосіб — завдяки вимірюванню грозової активності у верхніх шарах атмосфери. Такий метод називають «глобальним термометром». Ще українські вчені вивчають таке аномальне явище, як глобальне потепління у верхній стратосфері. Його прямими наслідками можуть бути масштабні лісові пожежі, наприклад, нещодавні австралійські.

«Від початку спостережень у 1950-х і до сьогодні середня річна температура зросла на три градуси. Якщо говорити глобально, три градуси — це різниця між Україною та Скандинавією», — каже Дикий. 

Українці в Антарктиді вивчають не лише клімат, а й флору та фауну континенту. Приміром, саме українські науковці ґрунтовно описали один з видів китів, які тут мешкають. Зосередженість українських дослідників саме на китах Євген Дикий пояснює спробою спокутувати масові вбивства китів за часів СРСР аж до 1987 року. Китобійні судна, які прямували до берегів Антарктиди, базувалися в Одесі. 

Із січня по березень на станції найсприятливіші умови для вивчення Південного океану. На цей період сюди приїжджають науковці-сезонники, щоб набрати зразків для подальшого вивчення. Решту року антарктичне узбережжя «забите» кригою і вийти в море неможливо. Це і стало однією з причин, чому британці передали станцію. Якби в України був власний криголам, тоді сезон активних досліджень можна було б розширити до семи місяців.

Українські науковці вивчають тварин на материку, на фото — морські котики в Антарктиді

Омріяний криголам

У листопаді 2019-го з’явилась інформація, що Кабінет міністрів виділив 252 мільйони гривень, щоб придбати Україні власне судно для антарктичних досліджень. До цього українські науковці фрахтували (орендували — ред.) судна інших країн чи «падали на хвіст» риболовецьким кораблям, що було вкрай збитковим. Утім, наприкінці року обіцяних коштів у бюджеті так і не знайшли, і купівлю відтермінували на наступний рік.

Британія готова продати Україні судно за помірну ціну — 10 мільйонів доларів. Цей криголам потрібен полярникам і для досліджень, і для поліпшення логістики на станції «Академік Вернадський». 

«У січні розпочинається сезон, і ви не уявляєте, що зараз означає зафрахтувати судно. Ринок послуг в Антарктиді сьогодні — це той ринок, де попит набагато перевищує пропозицію. Зафрахтувати там судно зараз — це не лише питання наявності чи відсутності коштів, але й питання черги. Хто перший встиг і хто запропонував кращі умови фрахту. Наприклад, те судно, яким ми користувалися минулого року, уже на повні два місяці зайняте іншою експедицією», — пояснює Євген Дикий.

У 2019-му українську станцію модернізували. Тепер є вкрай мало суден, які здатні транспортувати важке обладнання на «Академіка Вернадського».

«Ми не запускаємо кампанію на краудфандингу з етичних міркувань. Адже є купа військових потреб, на які доводиться збирати у такий спосіб. Та коли я чую: “у воюючій країні краще б купили військовий корабель” — це рівень абсолютної некомпетентності. Люди не розуміють, що придбання військових кораблів — це не так питання грошей, як питання дипломатичних домовленостей, які досягаються роками. Ті, хто вважає, що замість того, аби купити цей криголам, можна піти й купити есмінець, просто живуть не в реальному світі», — підсумовує Дикий.

Поділитись: