ENRU

«Агресія не зникла, але ми сподіваємося на діалог» — організаторка ЛГБТ-фестивалю про цьогорічний «Марш рівності»

ЛГБТ-активістка і громадська дiячка Анна Шаригіна третій рік організовує «Київ-Прайд» — тижневий фестиваль, що складається з дискусій, кінопоказів та лекцій на теми ЛГБТ, і Маршу рівності. Вона разом з іншими організаторами складає програму фестивалю і веде перемовини з поліцією щодо організації безпеки під час маршу.

Коли в Україні почалася реформа правоохоронних органів, Шаригіну запросили проводити тренінги з толерантності для нової поліції Харкова. Там, каже активістка, вона зіткнулася з відторгненням з боку як нових патрульних, так і слідчих, які проходять процес підвищення кваліфікації.

Про те, як поліцейські реагували на лекції Шаригіної на тему ЛГБТ, про результати тренінгів з толерантності та побоювання щодо майбутнього «Маршу рівності», який пройде 18 червня, активістка розповіла в інтерв'ю Громадському.

ЛГБТ-активістка і громадська дiячка Анна Шаригіна Фото: Інна Соколовська/УНІАН

З чим ви зіткнулися, коли навчали харківських поліцейських?

Програма була розрахована на первинне навчання патрульних і підвищення кваліфікації поліцейських, які працюють в інших структурних підрозділах. Різниця між патрульною поліцією і дільничними була дуже суттєва в обговоренні толерантності. У роботі з дільничними було байдуже ставлення до всього — чи то расова дискримінація, чи віросповідання, чи сексуальна орієнтація, але доходило і до відкритої агресії.

Коли я востаннє подзвонила (в харківську Нацполіцію — ред.) і запитала про подальші дії, то мені сказали, що зараз навчання відбувається на добровільних засадах, тому вони не можуть платити гонорар за тренерську роботу. Я сказала: окей, буду тренером на волонтерських засадах, тому що мені це здається дуже важливим. Тим паче про толерантність в Харкові далеко не всі люди можуть говорити. Майже всі активісти та активістки відмовилися брати участь в цьому проекті.

Чому?

Деякі з них «не бачать сенсу це робити». Це все одно що стріляти з гармати по горобцях. Але я вважаю, що будь-яка дія краща, ніж бездіяльність, і буду продовжувати.

Мені сказали: так-так, з нас як раз вимагають звіти щодо взаємодії з громадськими організаціями. Минуло півроку, до мене ніхто не звертався. Хоча вже було первинне навчання нових патрульних.

Повернемося до тих людей, яких ви навчали. Як вони реагували?

Найчесніша реакція була, коли я сказала, що займаюся ось цим, тому що для мене це важливо, тому що моя сексуальна орієнтація та політична позиція — це лесбійство. І запропонувала [аудиторії відповісти]: чи є у вас питання до моєї кваліфікації? Один хлопець з аудиторії відповів: почекайте, ми ще не відійшли від того, що ви сказали.

Були за змістом питання, було обурення. Наприклад: навіщо ви це афішуєте? Або: а що буде, якщо діти побачать? І закінчуючи неприємними натяками з серії: доки ви в аудиторії — влада ваша, але ви ж під системою ходите і якось зустрінемося... Також, звичайно, були люди, які вперто ігнорували, вставали і виходили.

На вашу думку, цей курс з толерантності у підсумку був успішним?

Я вважаю, що він повинен бути невід'ємною частиною підготовки, може, навіть всіх фахівців, які перебувають на службі держави і отримують зарплату за рахунок податків громадян і громадянок України. Більш того, я думаю, що час від часу повинні бути регулярні заходи.

Поліцейські ще тримають вектор сервісної служби, але вже обурюються цим. А служби, спрямовані на розслідування злочинів, абсолютно не зводять в голові парадигму злочинів на ґрунті ненависті. Побили? — Хуліганство. — Але йому кричали це і це. — Ну і що, що кричали?

У них немає словника, термінології, немає механізмів, людей, які говорять про це, немає судів, які виносять відповідні рішення. Виходить, в умовах, коли нічого немає, потрібно робити хоча б щось.

ЛГБТ-активістка і громадська дiячка Анна Шаригіна (в центрі) під час Маршу рівності «КиївПрайд» у Києві 12 червня 2016 року Фото: Володимир Гонтар/УНІАН

Як ви оцінюєте підготовку до червневого «Київ-Прайду» в частині організації поліцією безпеки?

У нас є серйозні побоювання. Якщо торік в України попереду був «безвіз» і Євробачення, то до цього Прайду все буде позаду. Наскільки буде цікаво представникам системи утримати досягнення поліції, показати, що зміни стабільні, і що у нас є позиція про інклюзивність українського суспільства? Наскільки буде цікаво показати, що це наше остаточне рішення і що ці досягнення були для нас, а не для когось іншого?

Що стосується комунікації з поліцією, то наша співпраця вдалася, ми високо цінуємо контакт, який налагодили, і розраховуємо на подальшу підтримку, в якій нас запевнили керівники поліції. Але як це буде, ми поки сказати не можемо (торік станом на середину травня організатори фестивалю уже вели перемовини з поліцією про безпеку — ред.).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Арка, Прайд та Щорс: чи потурає влада націоналістам?

Ми ж пам'ятаємо, як раптом [мер Києва] Віталій Кличко в перший рік і наступний говорив, що ми не можемо забезпечити безпеку. Ми пам'ятаємо, що це означало скасування мирної акції. Адже ми відчуваємо відповідальність за людей, які вийшли. І навпаки, ми пам'ятаємо, як працювала поліція торік — чітко і злагоджено.

Можливо, ти бачила акцію підтримки українським бізнесом ЛГБТ-спільноти. Вже був акт вандалізму щодо такого бізнесу: на магазині, який висловив свою дружню позицію до ЛГБТ, хтось написав: «йдiть геть, збоченцi». І це в розпал Євробачення.

Я думаю, що зараз ми не можемо об'єктивно оцінити ризики і загрози нападу. Ми відчуваємо, що агресія є і вона не вичерпалася. Однак, ми розраховуємо, крім співпраці з поліцією, що у наших опонентів з'явилися більш цивілізовані способи або інтерес в діалозі. Може, за цей час хтось із них з'їздив до Європи і подивився, що люди живуть нормально, що можна бути відкритими, бути сусідами і взаємодіяти з дуже різними людьми. Поки що ми як в темній кімнаті і тільки намацуємо ризики і можливості щодо Маршу.

Робота поліції під час Маршу рівності «КиївПрайд» у Києві 12 червня 2016 року Фото: EPA/ROMAN PILIPEY

Підписуйтесь на наш канал в Telegram