Що екс-заступник Генсека НАТО думає про ідею референдуму щодо вступу України до Північноатлантичного альянсу? Які питання у західних партнерів є до лідера президентської гонки Володимира Зеленського? Про це — в ексклюзивному інтерв’ю Громадському.

Американський дипломат Александр Вершбоу з 2012 по 2016 роки був заступником генерального секретаря НАТО. Нині він є старшим дослідником аналітичного центру «Атлантична рада» у Вашингтоні і прибув до Києва на 12-ий Безпековий форум.

Ви мали змогу почути сьогодні багатьох українських політиків — президента Порошенка, Юлію Тимошенко, Анатолія Гриценка та інших. Як ці вибори бачать на Заході і які відповіді ви сьогодні отримали?

Перший тур виборів був досить прозорим, і всі сподіваються, що таким буде і другий. Гадаю, люди святкують те, що Україна — країна, що має чесні вибори. Це процес зміцнення демократії.

На заході багато хто цікавиться, якою буде програма Володимира Зеленського, його політика щодо Заходу, НАТО та Росії. Невідомо багато, тому всі пильно дивляться.

На які саме питання Захід хотів би отримати відповіді?

Хочуть зрозуміти, що він має на увазі, коли каже, що хоче говорити з Путіним віч-на-віч про Донбас, його погляди на інших міжнародних партнерів, як саме збирається впоратися з ситуацією на Донбасі. Виникло питання, чому він запропонував провести референдум щодо НАТО, якщо це питання вже вирішене в Конституції? Чи натякає він на відмінності між його поглядами і поглядами Порошенка та інших лідерів на майбутнє України?

Зеленський каже, що хоче в НАТО, але має запитати народ. Але як на це дивляться представники НАТО? Це їх непокоїть?

Референдум — частина демократичного процесу. Вирішувати українцям.

Порошенко казав, що проведе референдум у відповідний час, коли Україна подаватиме заявку на членство через кілька років. Та є питання: чи таким чином Зеленський хоче уповільнити процес входження до НАТО, чи, навпаки, прискорити? Ніхто не знає, що це означає.

У союзників немає категоричності щодо цього. Вони обережно ставляться до членства України в НАТО — в тому числі і через те, що війна на Донбасі досі триває, Росія досі окупує Крим і продовжує поводитись агресивно. Вони фокусуються на тому, аби підтримувати спроможність України захищати себе і зміцнювати демократію, аби протидіяти подальшим діям РФ на сході країни.

Оприлюднені попередні рейтинги, в яких йдеться про шанси Зеленського отримати до 60 відсотків супроти 24 Порошенка. Ймовірність того, що влада зміниться, висока. Які очікуються дії Заходу?

За результатами рейтингів прірва між кандидатами велика, але це не означає, що вже нічого не зміниться. Якщо відбудуться дебати, вони можуть похитнути ситуацію.

Ніхто ще не робить висновків, але всім більш-менш зрозуміло, що Зеленський переможе. І саме тому всі хочуть почути від нього його погляди на проблеми.

Як в таких випадках діє Захід?

Не скажу щодо конкретної ситуації, але зазвичай в таких ситуаціях, коли є велика ймовірність зміни керівництва та, можливо, напряму, посольство в Києві та зовнішньополітичне відомство створюють стратегії ранньої взаємодії з новим керівництвом, докладають зусиль, спрямованих на вирішення конкретних політичних питань. Шукаються шляхи скеровувати політику нової адміністрації у напрямку західних цінностей та відкритих економічних стосунків. Я припускаю, що відбувається десь так.

Під час Безпекового форуму ви наголосили, що є речі, які Україна повинна зробити, незважаючи на те, хто стане президентом, хто керуватиме країною. Що це за пріоритети? З огляду на всі ці реформи, які вдалися, які ні?

Я говорив про загальні розчарування. Так, чимало реформ залишились незавершеними. Наприклад, новий виборчий кодекс застряг на другому читанні. Це було фіаско. Ситуація довкола відхилення закону про незаконне збагачення залишає велику порожнечу в антикорупційному законодавстві. Антикорупційний суд, створений місяці тому, досі не функціонує. Генпрокуратура втратила довіру. Потрібні зміни.

Є довгий список речей, яких хотілося б. Головне має бути більша відданість партій  реформам. Сподіваємося, новий президент зможе укласти велику угоду з усіма чи хоча би більшістю політичних партій, яка полягатиме у широкій прореформістській коаліції. І, може, цього разу Україна матиме успіх в тому, що не вдавалося раніше.

Поділитись: