Обвинувачений у держзраді ексрегіонал Єфремов: «На амністію не погоджуся. А якщо запропонують іти в Раду, то подумаю»

У Верховній Раді VII скликання Олександр Єфремов був головою фракції Партії регіонів. Нині він — єдиний високопосадовець часів Януковича, який опинився на лаві підсудних. Його звинувачують у державній зраді та посяганні на територіальну цілісність України. Зокрема, за версією слідства, Єфремов організував захоплення будівлі Луганської облдержадміністрації та сприяв захопленню будівлі обласного управління СБУ.

Крім того, Єфремова судять за низкою інших справ. Наприклад, Соломʼянський районний суд м. Києва розглядає справу щодо «законів 16 січня», ухвалених із численними порушеннями. У Старобільському СІЗО Єфремов перебуває майже три роки.

Чого ви чекаєте від зміни влади в Україні?

Я чекаю, що суд стане на бік закону і ухвалить законне рішення. Упродовж трьох років мені не можуть пояснити і не можуть привести жодного доказу — що я порушив, у звʼязку з чим мене утримують у вʼязниці. І коли я ставлю запитання стороні обвинувачення і суддям, то вони лише мовчать та ховають очі.

Я йду виключно законним шляхом, не чекаю привілеїв. Але, на мій погляд, хтось повинен відповісти за те, що три роки людину, яку ні в чому не можуть звинуватити, утримують у СІЗО (Олександру Єфремову інкримінують державну зраду, скоєння умисних дій з метою зміни державного кордону, сприяння створенню та діяльності терористичної організації «ЛНР» — ред.).

Ви думаєте, що генеральна лінія суду зміниться?

Я не знаю. Мені здається, що сьогодні суд уже більше судить не мене, а захищає свої позиції, тому що частина з них [суддів] не пройшли атестацію, хоча решта пройшли. Частина з них перебувають під санкціями Вищої кваліфікаційної комісії. Вони отримали догани за іншу роботу, яку виконували з порушенням законів. Наприклад, вони розглядали видачу ділянок землі в Закарпатті. І мені здається, що це все їх схиляє до того, що треба затягувати мою справу.

З вами підтримує контакт хтось з колишніх однопартійців?

Востаннє приїхали чотири народні депутати — Вілкул, Бахтєєва, Білий та Дмитро Шенцев. Вони привезли листи до суду від 30 народних депутатів. Досить часто сюди приїжджає Юра Мірошниченко.

Мені постійно передають вітання від численних колег. Причому не тільки з колишньої «Партії регіонів», а й з інших політичних сил теж. Вони бачать, що відбувається — те, що творили Луценко і Порошенко неприпустимо творити в державі.

Чи були ви знайомі з Зеленським?

Так, ми знайомі. Вперше я з ним зустрівся на ювілеї Кучми років вісім тому (ймовірно, йдеться про 75-річчя Леоніда Кучми, яке відзначали у 2013 році — ред.). Зібралася велика компанія хлопців з «Кварталу», і ми з ними розмовляли.

Я б сказав, що цей хлопець вміє слухати і вміє чути. Я й до того часто спілкувався з артистами різного рівня. Але настільки він глибоко вслухався в розмову, намагався дійти до глибини питань, які обговорювалися… А питання порушувалися доволі серйозні, адже я представляв парламент (Єфремов був головою фракції «Партії регіонів» у Верховній Раді у 2010-2014 роках — ред.).

Це була цікава розмова. І не лише з Зеленським, у нього й команда дуже цікава. Той самий Женя Кошовий.

Їх цікавили питання чисто державного рівня. Мене тоді це здивувало. Сьогодні вже не дивує.

«Опозиційний блок» — Опозиційна платформа «За життя» — ви на чиєму боці?

Я глибоко переконаний, що їм треба обʼєднуватися, прибрати міжособистісні проблеми. Політично їх нічого не розділяє. Їм потрібно обʼєднуватися і йти одним блоком.

Чи можемо ми вас побачити на парламентських виборах у списку якоїсь партії?

Я перебуваю на лаві підсудних!

Ви не засуджені, маєте право обиратися.

Мені ніхто нічого не пропонував, якщо запропонують, я розгляну ці варіанти. Але, безумовно, не в будь-яку політичну силу я готовий піти. Для мене не стоїть питання будь-якими шляхами сховатися.

Ба більше, якщо виникне питання амністії — я не погоджуся на амністію. Я буду наполягати, щоб суд довів до кінця мою справу і, врешті я хочу, щоб люди, які три роки займалися злочинною діяльністю, відповіли за це.

А під амністією ви що мали на увазі?

У мене всі статті політичні. І якщо розмова буде йти про амністію територій, яка прописана в Мінській угоді (йдеться про пʼятий пункт Мінських угод: «Забезпечити помилування і амністію осіб у звʼязку з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей України — ред.)... А вчора Зеленський заявив, що він готовий зробити все для того, щоб зупинити війну.

До речі, це те, чим я займався на початку 2014 року, тільки в середині 2019 року до влади дійшло, що не треба розвʼязувати війну на своїй території.

У нас до 22 лютого 2014 року в області взагалі не було жодних ознак, що може початись конфронтація. Люди жили абсолютно спокійно. Відбувалися різні мітинги — як прихильників влади, так і її противників. Ніхто нікого не ганяв, не кидав у вʼязниці, ніхто ні в кого не стріляв. Усі проблеми почалися після того, як Луганськ обстріляли з літака. А потім сказали, що самі стріляли.

Але ви вважаєте, що це був абсолютно природній процес?

Я вважаю, що проблеми 2014 року цілком спокійно можна було вирішити за столом переговорів, не загострюючи ситуацію. І загострення ситуації вже точно не потрібне було Україні. В якийсь момент зʼявилися люди, які почали виконувати установки інших держав, і радикалізували процес, що, зрештою, призвело до війни.

Я думаю, що минуть роки і всім стане зрозуміло, що дії керівників держави були злочинними.

Так от, один з тих, хто був категоричним противником розвʼязування всіляких конфліктів, був я. І я абсолютно спокійно доводив, що є всього кілька складових, за якими потрібно сісти і домовитися. З них більшість уже були вирішені в законодавчому плані — ухвалені закони. Просто треба було їх підтвердити, а не скасовувати. А раз пішли іншим шляхом, шляхом нагнітання, то вийшов удар у відповідь.

На інавгурації Володимир Зеленський сказав, що зупинити війну треба за будь-яку ціну. Якою ціною можна зупинити війну?

Поки мені складно сказати, як можна це зробити. Єдине, я можу чітко сказати, що швидко не вийде. При всьому бажанні. Навіть якщо бажання буде в обох сторін, швидко не вийде. Тому що є кров і смерть. З цим треба буде жити. І потрібно мати велику силу волі і державний розум, щоб ухвалити відповідне рішення і зупинити все те, що натворили за останні роки.

Автор: Іван Бухтіяров