Французи в «ДНР»: хто вони і навіщо приїхали? — Розслідування французьких журналістів

3 серпня 2016-го року Тетяна Єгорова, співробітниця прес-служби так званої «ДНР», оприлюднила зміст своєї поштової скриньки, яка містила листування прес-служби «ДНР» із українськими та європейськими журналістами.  Майже півтори тисячі електронних листів та понад дві з половиною тисячі вкладених файлів – це був найбільший витік інформації з «ДНР». 

Французькі журналісти Поль Гого та Матьє Моляр провели дослідження та проаналізували ці документи. Вони виявили присутність на Донбасі французів: не лише журналістів, але і французьких співробітників прес-служби «ДНР», добровольців, яка воюють на боці «ДНР», а також політиків, які відвідували невизнану республіку упродовж збройного конфлікту. 

 Результати цього розслідування журналісти опублікували у StreetPress. Про найважливіші знахідки розслідування Поль Гого розповів в інтерв’ю Громадському. 

Ви нещодавно опублікували статтю про присутність громадян Франції у так званій «Донецькій народній республіці». Що українці мають знати про це?

У нашому розслідуванні можна звернути увагу на багато речей. Воно спирається на витік листів зі скриньки прес-служби сепаратистів з Донецька. І коли я їх досліджував, найбільше мене здивувала досить-таки суттєва присутність громадян Франції та важлива роль французів у роботі прес-служби так званої "ДНР", але також у групах бойовиків-іноземців, які воюють на боці сепаратистів.

Більшість громадян Франції, щодо яких ми зібрали інформацію, походять з середовища французьких ультраправих

Чи можете ви коротко пояснити нам, що це за люди, і що вони роблять на Донбасі?

Передусім виникає питання кількості французів, які пройшли через «ДНР», бо багато з них уже залишили територію України, принаймні зону конфлікту. За словами людей, які працювали в прес-службі так званої «ДНР» і з якими ми поговорили, в той чи інший час на Донбасі були загалом приблизно 30 — 40 громадян Франції. Складно сказати, скільки з них досі там. Мабуть, ще близько десятка людей. Я маю на увазі як тих французів, які воюють, так і тих, хто працює в прес-службі сепаратистів.

Наше розслідування допомогло нам більше дізнатися про те, хто ці люди. Більшість із них походять з середовища французьких ультраправих. Ми очікували побачити трохи більше ідеологічного розмаїття – наприклад, ми очікували, що там буде трохи більше комуністів чи представників ультралівих груп. Але, повторюся, більшість громадян Франції, щодо яких ми зібрали інформацію, походять з середовища французьких ультраправих.

А якою, на вашу думку, є головна причина присутності цих людей на Донбасі?

Це досить цікаве питання, адже щоразу, коли ми досліджуємо питання причин присутності людей на Донбасі – українців, росіян, французів чи громадян інших країн – завжди можна назвати тисячі причин, чому вони вирішили їхати на Донбас. Дехто з них там з ідеологічних причин. Зазвичай це люди старшого віку, які часом уже мали досвід війни. Вони приїхали на Донбас, бо вважають, що обстоюють певні цінності. Повторюся, вони здебільшого з середовища ультраправих. І їхні цінності досить близькі цінностям проросійської ідеології, які захищає так звана «ДНР».

Вони мріють про сильну Росію, а також, що цікаво, про сильних жінок. Як це не дивно звучить, деякі з них приїжджають на Донбас також і в пошуках жінок. Досліджуючи їхні сторінки в соцмережах, можна часто побачити захоплення сильними жінками, які тримають у руках автомат Калашнікова; можна побачити фото жінок, які сидять на танку

Але окрім цих ідеологічних причин, є також більш невидимі причини, які можуть спонукати людей їхати на Донбас. Найчастіше їх можна знайти серед молодих людей, які ще не мають досвіду. У них часто досить-таки ідеалізоване бачення Росії, причому Росії сучасної, Росії Путіна. Вони мріють про сильну Росію, а також, що цікаво, про сильних жінок. Як це не дивно звучить, деякі з них приїжджають на Донбас також і в пошуках жінок. Досліджуючи їхні сторінки в соціальних мережах, можна часто в них побачити захоплення сильними жінками, які тримають у руках автомат Калашнікова; можна побачити фото жінок, які сидять на танку і так далі. Це таке захоплення великою Росією, яка здається сильною порівняно з Європою чи США, — країн, які, на думку цих людей, загнивають.

І це та перспектива, яка об'єднує цих людей. Вони приїхали на Донбас, зокрема, щоб воювати проти Європейського Союзу, яким він є зараз. Бо вони мріють про Євросоюз, який був би зорієнтований на Росію – і був би спрямований проти США, проти «американського імперіалізму», проти НАТО. Тобто йдеться про всі ті цінності, які також поділяють сепаратисти, які можна часто почути з їхніх ЗМІ.

Ви щойно сказали, що майже усі французи, які перебувають в «ДНР», сповідують ультраправу ідеологію. Водночас, ми знаємо, що «ДНР» бореться проти так званих «фашистів» — саме так вони називають українців. Чи немає в цьому суперечності? Чому уряд так званої «ДНР» толерує представників ультраправих поглядів з інших країн на своїй території? 

Це цікаве питання. Я казав про ультраправих, але треба сказати, що там багато французьких неонацистів. Це дійсно суперечить позиції «ДНР», яка ніби то бореться проти українських «фашистів», і саме ці аргументи постійно використовують сепаратисти.

Окрім того, в електронних листах, які нам вдалося отримати, ми знайшли цікаву інформацію, яку згодом змогли підтвердити завдяки соцмережам. Йдеться про те, що дехто з неонацистів, які борються на боці сепаратистів, є друзями французьких неонацистів, які воюють з українського боку.  Зокрема, один із персонажів нашого репортажу, якого ми досліджували, воював на боці сепаратистів, але мав знайомого француза, також неонациста, який  був близьким до батальйону «Азов», тобто брав участь у військових діях в батальйоні «Азов».

Вони обмінювалися поміж собою повідомленнями про те, як вони стріляли один в одного упродовж дня. Француз з українського боку розповідав, що йому подобалося стріляти по цивільному населенню вдень, а інший йому відповідав із посмішкою. Далі, коли ми спілкувалися із іншими французами з проросійського боку, то нам вдалося з’ясувати, що вони не завжди мають беззаперечну підтримку серед місцевих, особливо радикальніші серед них, якщо можна так сказати.

Ідеологічно ці люди переважно поділяють погляди Александра Дугіна, близького до Путіна ідеолога, якого публічно підтримує Марін Ле Пен, лідерка партії «Національний Фронт»

При цьому треба розуміти, що першими на Донбас потрапили якраз найрадикальніші французи, це відбулося ще у 2014, коли розпочалася війна. Серед них було багато представників націоналістичної ультраправої організації «Третій Шлях», яка завершила своє існування 2 роки тому. Усі ці люди також входили до групи, яка називалася «Континентальна єдність». В цій групі було багато французів та сербів, і саме там можна віднайти найрадикальніших неонацистів. У підсумку ця група припинила існування також дуже швидко, тому що інші французи, близькі до ультраправої політичної партії «Національний Фронт», усе таки були шоковані присутністю неонацистів з сепаратистського боку.

Окрім французів, які безпосередньо перебувають на території так званої «ДНР» та беруть участь у військових діях, ви описуєте також візити французьких делегацій в «ДНР» — згадки про ці візити є в електронних листах. Які політичні партії частіше брали в них участь і чому? 

Дійсно, ми знайшли декілька імен, які згадувалися в мейлах, і це дало нам підґрунтя для нашого розслідування. Не можу сказати, що результати нас здивували, адже ми знали, що ці люди відвідували так звану «ДНР». Як правило, це люди, близькі до політичної партії «Національний Фронт», хоча вони постійно підкреслюють, що вони не репрезентують цю політичну партію під час таких візитів. На даний момент, у нас немає жодних підтверджень того, що ці люди приїздили в Донецьк на офіційне прохання очільників «Національного фронту», і ніхто з них офіційно партію не представляв.

З іншого боку, проблема в тому, що дехто з людей, які відвідували «ДНР» в складі делегацій, є членами цієї партії або  є дійсно близькими до «Національного Фронту», та поділяють погляди партії на французько-російські стосунки. Ідеологічно ці люди переважно поділяють погляди Александра Дугіна, близького до Путіна ідеолога, якого публічно підтримує Марін Ле Пен, лідерка партії «Національний Фронт». Дугін відіграв важливу роль у стосунках поміж «Національним Фронтом» та Кремлем. Отже, це все пов’язано, хоч  і неофіційно.

А Республіканці? 

Республіканці – це те, що нас здивувало в історії із цим витоком інформації. Ми знайшли лист від «Молодих республіканців», в якому вони висловлювали свою підтримку так званій «ДНР». Це справжній сюрприз, який, зрештою, не є вже таким неочікуваним, адже рух «Молоді Республіканці» підтримує Т’єррі Маріані, якого багато хто знає в Україні. Маріані – це французький депутат, який часто подорожує в анексований Крим, повністю підтримує анексію та проводить багато часу в Росії. Він є депутатом усіх французів закордоном [так званий 11 округ прим. ред], але саме в Росії проводить велику кількість часу. Він є близькою до Кремля людиною, пропутінським голосом серед Республіканців. Саме тому позиція «Молодих республіканців» не є аж такою дивною. Втім, вона заслуговує на те, аби донести її до широкої публіки.

Як вашу публікацію сприйняли у Франції? Якою була реакція медіа? 

Загалом можна сказати, що ця тема не була достатньо добре висвітленою у Франції. Саме тому наша публікація викликала певний резонанс. Всі знали, що в так званій «ДНР» існує відділ роботи з пресою, який опікувався акредитаціями іноземним журналістам і нерідко заважав їм працювати.

Але, водночас, багато хто у Франції дивувався, чому у французькій пресі останнім часом майже немає статей та репортажів про життя в Донецьку. Отже, наше розслідування прояснило, що французькі журналісти більше не їздять в Донецьк не тому, що вони не хочуть, а тому, що не мають можливості це робити. Їм заважають це робити. Окрім того, ми зайвий раз нагадали, що у прес-службі «ДНР» працюють французи, які перешкоджають французьким журналістам працювати на цій території.

Разом з тим, навряд чи когось у Франції здивувало, що «Національний Фронт» підтримує сепаратистів, або що ультраправі у ширшому розумінні цього слова підтримують невизнану республіку.

Натомість, французьких читачів напевно також здивувало, наскільки легко поїхати в Донецьк та звідти повернутися. Буквально вчора я спілкувався із одним із персонажів нашого розслідування, який фігурує в листуванні та в нашій статті.

Наше розслідування прояснило, що французькі журналісти більше не їздять в Донецьк не тому, що вони не хочуть, а тому, що не мають можливості це робити. Їм заважають це робити

Це француз, який мешкає в Донецьку, але щойно повернувся до Франції. Він розповідав мені, що в нього не було жодних проблем із тим, аби повернутися до Франції, жодних питань під поліції, зовсім нічого. Він спокійно повернувся додому та планує знову виїхати на Донбас за декілька днів.

Деякі з них тренувалися у французьких клубах із стрільби до того, як виїхати на Донбас із метою брати участь у військових діях, і в них не було жодних проблем. Багато із французів, яких ми згадуємо в нашій статті, відкрито визнають, що вони отримували 200 євро на місяць за те, що беруть участь у військових діях на боці сепаратистів. У Франції за це можуть засудити. Адже одна справа – просто виїхати та воювати, а інша – отримувати за це гроші, у Франції це є забороненим і за це можуть засудити. Я намагався контактувати із посольством Франції в Україні на цю тему, але відповіді не отримав. Мені здається, що нашій розвідці наплювати на те, що деякі французи, які воюють на Донбасі, мають можливість спокійно повертатися до Франції.