«Газпром» переміг? Як Франція поставила під ризик існування української газотранспортної системи

В п’ятницю Україна втратила ще одного політичного союзника в боротьбі за транзит газу. Німеччина переконала Францію не протистояти побудові російського газогону «Північний потік-2» в обмін на політичні поступки. Водночас Рада ЄС отримала мандат на перемовини з Європарламентом щодо зміни європейського законодавства, що дозволить як зробити проект реальністю, так і призупинити побудову газогону. Але його побудова може поставити під удар українську газотранспортну систему.

Чому це так важливо для України?

Майже 87 мільярдів кубометрів газу склав транзит російського палива через українські газогони у 2018-му. Втім наша газотранспортна система (ГТС) дозволяє прокачати на рік майже вдвічі більше — 140 мільярдів кубометрів. За попередніми оцінками Нафтогазу, лише торік транзит російського газу приніс компанії майже три мільярди доларів виторгу, з яких Нафтогаз сплачує дивіденди в державний бюджет.

Уявімо, що цього немає. Без транзиту Україна не заробить на роботі найбільшої газової магістралі Європи, та ще й вимушена буде витрачати гроші на постійну підтримку її життєдіяльності, адже ГТС потрібне постійне завантаження. І російський «Газпром», либонь єдиний, хто може це забезпечити. Водночас в останні роки компанія активно будує обхідні шляхи для транзиту газу до Європи — газогони «Ямал-Європа», перший та другий «Північні потоки» та «Турецький потік».

«Потужність двох ниток «Північного потоку» — 55 мільярдів кубометрів. Потужність двох нових ниток «Північного потоку-2» — теж 55 мільярдів. Тобто, безпосередньо з Росії до Німеччини потужність становитиме 110 мільярдів кубометрів. Це навіть без «Турецького потоку» цілком замінює транзит через Україну», — розповідає Громадському партнер Московської енергетичної консалтингової компанії Rusenergy Михайло Крутіхін.

Водночас Крутіхін вказує на те, що обхідні газогони невигідні Москві — вартість проекту складає 44 мільярди доларів, через Україну транзит обійдеться дешевше, тож експерт називає це суто політичним кроком.

Чому питання законодавства важливе для «Газпрому»?

На всі наземні газопроводи всередині ЄС розповсюджується одна норма — оператор «труби» не може бути одночасно постачальником газу. Крім того, дуже бажано, щоб постачальник був не один, а кілька. Завдяки цьому в Європі зберігають конкуренцію та уникають монопольної ситуації, коли умовний «Газпром» використовує припинення постачання газу як політичний шантаж.

Але ці норми не поширюються на газопроводи, що приходять до ЄС з інших країн, а також на ті, що прокладені по дну моря. Наприклад, «Північний потік-2» (Nord Stream 2; NS2).

Зі зміною головуючої в ЄС країни з Австрії на Румунію суттєво змінився й політичний вектор. На прес-конференції 18 січня, присвяченій транзиту, голова Нафтогазу Андрій Коболєв висловив сподівання, що Румунія ініціює перегляд правил газового ринку. Менше ніж через місяць, 8 лютого, Рада Євросоюзу оголосила про можливий перегляд норм у травні. У першій редакції пропонували поширити правила на газопроводи, які проходять не лише всередині ЄС, а й з інших країн, та на так звані «офшорні» газопроводи, які проходять морем.

«Мета поправок у газову директиву — забезпечити застосування правил, що регулюють внутрішній ринок газу в ЄС, до газотранспортних ліній між державою-членом ЄС і третьою країною», — йдеться в повідомленні прес-служби Ради Євросоюзу.

Перегляд законодавства виявився несподіванкою, адже досі російський газогін будувався більш-менш гладко. З усіх країн, через чиї територіальні води має проходити NS2, свою згоду на будівництво не дала лише Данія, але в «Газпромі» зараз шукають спосіб обійти данський шельф.

Для «Північного потоку-2» застосування традиційного законодавства стало би проблемою, адже «Газпром» є і постачальником, і транзитером, відтак йому або довелось би впустити нових гравців до свого газогону, або передати його в управління іншим компаніям. І хоча будівництво нового газопроводу не зупинилось би, його економічна ефективність була б під питанням.

У четвер, 7 лютого, Франція, яка раніше в питанні «Північного потоку-2» підтримувала Україну, несподівано оголосила, що підтримує поправку, запропоновану Єврокомісією. Але все не так просто. Водночас на сайті Міністерства закордонних справ країни повідомлялось, що вони «активно працюють з партнерами, зокрема, Німеччиною, над можливими змінами».

Уже 12 лютого Франція та основний інтересант проекту NS2, Німеччина досягли компромісу. За даними AFP, домовленість між Німеччиною і Францією безпосередньо впливає на позицію інших членів ЄС щодо газових норм, які регулюють, зокрема, роботу трубопроводів з третіх країн, наприклад — з Росії. Німеччина та Франція домовились, що норми працюватимуть тільки в країні ЄС, де «зовнішній» газогін вперше зустрічається з європейською мережею, а не поза нею. У випадку «Північного потоку-2» це — Німеччина. Тобто лише на її території потрібно буде розділити оператора і постачальника, а це цілком реально. Згодом ця правка була підтримана послами ЄС. Її долю навесні вирішить Європарламент.

Як відреагувала Росія і що буде далі?

У п'ятницю вранці прес-секретар Кремля Дмитро Песков заявив: Москва сподівається, що країни ЄС вирішать свої розбіжності щодо газопроводу. За словами Пєскова, проект приносить користь обом сторонам — Росії та ЄС, оскільки імпорт газу з Росії є дешевшим та безпечнішим, ніж зі США.

Це правда. Середня вартість поставок американського зрідженого газу на європейський ринок взимку 2018 року перебувала в діапазоні 265-295 доларів за тисячу кубометрів, тоді як середня ціна експортних контрактів «Газпрому» за цей період — 190 доларів за той же об’єм.

Саме це неодноразово експерти називали одним із основних важелів впливу на Європу в питанні побудови газогону.

Михайло Крутіхін переконаний, що проект буде продовжено. Навіть якщо обговорення в кінцевому підсумку призведе до рішучих змін у газовій директиві ЄС, «Газпром» сподівається отримати послаблення. «Якщо врешті-решт голосування виявиться негативним, то це буде величезним важелем для України в переговорах із «Газпромом» про майбутній транзит газу через країну», — каже експерт.

В ході переговорів Нафтогаз має намір домогтися укладення з «Газпромом» нового довгострокового транзитного контракту, щонайменше на 10 років. При цьому обсяги транзиту в Європу повинні бути економічно вигідні для України. Це означає, що потужність українського газопроводу повинна бути максимально завантажена. Раніше називався обсяг не менше 140 мільярди кубометрів на рік. При цьому українська компанія вимагає від російської сторони дотримання рішень міжнародного арбітражу та здійснення транзиту згідно з європейським енергетичним законодавством.

Разом з тим в Нафтогазі вже висловили занепокоєння щодо нової поправки від Франції та Німеччини. «Якщо буде «Північний потік-2» і якщо росіяни, з великою ймовірністю, запустять «Турецький потік», то обсяг транзиту українською системою буде приблизно рівним нулю», — заявив очільник Нафтогазу Андрій Коболєв у ефірі «Свободи слова» в понеділок, 11 лютого.

За його словами, українська влада пояснює міжнародним партнерам, що, йдучи на нібито комерційний проект газопроводу «Північний потік-2», вони можуть фактично відкрити дорогу для російських танків на територію України.

Офіційно Громадське не отримало відповідей ані з Європейського енергетичного секретаріату, ані з Єврокомісії.

Втім джерела Громадського в Єврокомісії кажуть, що зараз ситуація хоч і виглядає на користь Росії, та її використовуватимуть для стримування «Газпрому», зокрема — для вирішення питання транзиту через Україну. «Висока ймовірність того, що ухвалення рішення щодо законодавства відкладуть до кінця весни, коли планується продовження перемовин по транзиту. Це може стати важелем для України повернути ситуацію на свою користь», — каже джерело.

Крім того, позиція Європарламенту докорінно відрізняється від поправки Франції та Німеччини, адже вона є своєрідним «енергетичним сепаратизмом» і не сприятиме об’єднанню Європи. Тож імовірність того, що Європарламент таки зупинить російську експансію, досить висока.