«Гітлер'югенд» із бантами. Як Росія мілітаризує дітей в «ЛДНР» та Криму й чим це загрожує

Діти 5-6 років вдають, що вони у концтаборі. Читають вірші від імені ув’язнених. Дошкільнята приміряють військову форму. Діти 11-12 років знайомляться зі справжньою зброєю та виїжджають на стрільбища. Такий вигляд має частина окупаційної політики Росії — мілітаризація дітей на непідконтрольних територіях України.

Найбільш потужними та підтримуваними Кремлем рухами є «Молода гвардія — Юнармія» у «народних республіках» та «Юнармія» у Криму. Як вони працюють і чи можна знешкодити їхній вплив — у матеріалі hromadske.

Армія дітей. Частина російської «Юнармії»

Перед монументальним, заввишки 30 метрів, памʼятником «Твоим освободителям, Донбасс» вишикувалися приблизно 50 молодих людей. Усі в бежевому однострої. На головах — яскраво-червоні берети. Облич не розгледіти — закриті масками тілесного кольору. Хором повторюють текст присяги:

«Готувати себе до служіння і творення на благо “республіки”. Шанувати памʼять героїв, які боролися за свободу та незалежність нашої батьківщини, бути патріотом і гідним громадянином “Донецької народної республіки”».

І після низки подібних обіцянок: «Клянусь!»

На головах у дівчат — пишні білі банти. Тут зібрали школярів — на захід, схожий і на військові збори, і на шкільну лінійку водночас. Так у Донецьку пʼять разів на рік складають присягу активісти «Молодої гвардії — Юнармії».

Привітати їх часто приходить ватажок «ДНР» Денис Пушилін. На одну з останніх публічних присяг він прийшов із подарунком — оголосив, що дарує школі два автобуси, «аби могли відвідувати своїх соратників в інших регіонах Російської Федерації». І додав до презенту пропагандистський посил про те, що «ДНР» де-факто вже є частиною Росії.

Самопроголошені «республіки» справді є проксі Росії — себто вона повністю контролює ці території, хоча й не відкрито. Такими ж проксі є і рух «Молода гвардія — Юнармія» при загальноросійській «Юнармії».

«Юнармія» зʼявилась у 2016 році як «дитячо-юнацький військово-патріотичний громадський рух», що діє під крилом російського Міністерства оборони. У 2019-му аналогічну структуру створили в «ДНР» та «ЛНР». Тільки локалізували назву, згадавши в ній Молоду гвардію — напівлегендарну підпільну організацію часів Другої світової, до якої входили діти (наймолодшому було 14 років). Діяла Молода гвардія у Краснодоні (нині — Сорокине), що на Луганщині.

Серед регулярних заходів, у яких беруть участь «юнармійці» на окупованих територіях — військові збори та екскурсії до військових частин.

«Ми показали, як служимо. Їм це дуже цікаво. Можливо, у молоді, яка приходила до нас на екскурсію, виникне бажання прийти до нас на службу», — коментувала місцевому телебаченню візит представниця бойовиків.

На камеру молоді люди говорять завченими фразами, мовби повторюють штампи з методичок їхніх вихователів. Один із юнаків розповів: любить військові заходи й сам хоче стати військовим.

«Для багатьох це просто зобов'язайлівка»

У 2014-2015 роках траплялося чимало випадків, коли дітей зі зброєю у бойових умовах (можливо, це була їхня імітація) фіксували на фото й відео, каже документаторка фонду «Восток SOS» Наталя Каплун. Хоча залучення дітей до участі у збройних конфліктах, згідно з Римським статутом, є серйозним порушенням законів та звичаїв війни.

«Задокументовано вкрай мало випадків, коли дітей використовують для воєнних дій. Значно більше таких, коли дітей вчать поводитися зі зброєю. Хоча й такі кадри, ймовірно, зняті з метою пропаганди. Мовляв, навіть діти стають на захист своєї “республіки”», — каже вона.

Наталя вважає, що дітей, які залучені до парамілітарних рухів, не слід вважати втраченими для України.

«Для багатьох це просто зобов'язайлівка. Вони хочуть жити звичайним життям, — переконана Каплун. — Більшість не мають намірів служити чи брати участь у війні. Діти, з якими я розмовляла, не сприймали такі рухи серйозно. Познайомилася з хлопцем, який навчався у спеціалізованому закладі з мілітарним ухилом. І саме перебування в такому середовищі призвело до того, що хлопець виїхав із тієї території».

Проте додає: можливо, ті, хто залишився, сприймають ситуацію по-іншому.

Мілітаризація стосується не лише дітей, а й дорослих, зауважує Наталя. Адже роботи обмаль, і один із небагатьох варіантів заробити — піти на службу в силові структури бойовиків.

Але чому дорослі віддають дітей до «Молодої гвардії — Юнармії» та подібних структур?

Як каже Наталія, батьки часто думають: їхні діти більш захищені, якщо не вирізняються. На окупованих територіях навіть найменший прояв незгоди з політикою бойовиків може бути фізично небезпечним для людини, яку в цьому запідозрять.

Та основна група ризику — це діти тих, хто вже служить у силових структурах «народних республік». Саме вони, найімовірніше, надалі й поповнюватимуть ряди «Народної міліції».

Крим: перекувати рала на мечі

Показовою є й ситуація у Криму. Діти, які зростали в Україні, мали більше свободи, ніж їхні однолітки в Росії, тому виховання треба було негайно врівноважити. Про це розповідає керівниця освітнього напряму Української гельсінської спілки з прав людини Валентина Потапова.

«"Міністр освіти" Криму одразу після окупації заявив, що півострову потрібно швидко надати російської ідентичності. І для цього використали всі можливості — зокрема тотальну мілітаризацію. До 2015 року Росія не робила жодних потужних кроків щодо мілітаризації освіти. А через рік зʼявляється наказ Міноборони про відновлення “Юнармії”. І ми вважаємо, що це зробили саме для формування російської ідентичності», — каже вона.

Потапова зауважує, що «Юнармія» значно омолодилася: спершу туди приймали з 14 років. Потім планка знизилася до 10 років. А зараз у її складі є навіть діти 7 років.

Та процес мілітаризації поширюється навіть на дошкільнят, додає аналітик Центру громадянської освіти «Альменда» Олег Охредько.

«Росія пішла далі, ніж нацистська Німеччина, фашистська Італія, Радянський Союз. У тоталітарних країнах усе починалося зі школи. Зараз у Росії мілітаризація — з дитячих садочків. Накачування йде через свята. Поки що це все театралізовано. Але вже можна побачити дітей дошкільного віку, яких використовують на парадах», — каже він.

За словами Охредька, стільки військово-патріотичних заходів, як у Криму, не відбувається в жодному російському регіоні. Впроваджують кадетські класи — ставиться завдання, аби вони діяли ледь не в кожному закладі. До того ж такі класи доволі різні: армійські, козацькі, класи Слідчого комітету, податкової, прикордонників.

Аналітик «Альменди» каже: «Юнармія» імплементована в систему освіти — її відділення є в кожній школі. Також під опіку цієї структури потрапляють діти, позбавлені батьківського піклування. Ба більше, згідно з наказом міністра оборони Росії, діти всіх військовослужбовців повинні бути членами «Юнармії».

Вісь окупації

Найміцніші звʼязки «Молодої гвардії — Юнармії» встановлені саме з кримською «Юнармією».

«У 2014-2016 роках у “республіках” діяли розрізнені структури, — розповідає документаторка “Восток SOS” Наталя Каплун. — Зараз це, фактично, частина російської “Юнармії”. Діти часто їздять до Криму [для участі у спільних заходах]. Створення кадетських корпусів відбувається за російськими зразками. Присутність Росії чітко проглядається і навіть не приховується».

Кримські функціонери роблять усе, щоб мешканці півострова не забували про те, що відбувається на сході України.

«Часто запрошують “героїв” з окупованого Донецька й Луганська або навіть тих зрадників, які перейшли на бік Росії у Криму. Уроки мужності та патріотизму будуються на розповідях про подвиги Другої світової. Більше немає нічого, що могла б використовувати ідеологічна машина для виховання дітей. Усе береться ще з радянської системи», — каже аналітик Центру громадянської освіти «Альменда» Олег Охредько.

Масштаб «Юнармій» в «ЛДНР» та Криму відрізняється. «Юнармійців» на окупованому сході — приблизно пʼять тисяч. У Криму, за оцінками Охредька, — 35-40 тисяч. Ще понад 10 тисяч — у Севастополі.

«Вони вважають, що Крим — це частина Росії, і поводяться відповідно. Але Донецьк і Луганськ потрапляють під міжнародне гуманітарне право, яким заборонена будь-яка парамілітаристська діяльність щодо дітей на окупованих територіях. Вони йдуть тим самим шляхом, але без такого фінансування. “Юнармійці” отримують повне забезпечення. Це приблизно 20 тисяч рублів на спорядження. Дитину забезпечують усім: від шкарпеток і трусів до зимового одягу», — розповідає аналітик «Альменди».

Він каже, що також існують інші структури, подібні до «Юнармії», однак усі вони завʼязані в єдину систему, яка має виховати російського громадянина. Найчастіше — на прикладах боротьби з ворогом. Тобто нас із вами.

Втрачене покоління

Завідувачка лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України Лідія Чорна впевнена: мілітаризація травмує психіку дітей і сильно впливає на їхнє майбутнє.

«Якщо діти ознайомлюються з історичними подіями, виконуючи ролі певних персонажів, то ідентифікують себе з ними — емоційно, словесно. Наприклад, із солдатами, в’язнями, жертвами чи агресорами. Такий вплив може бути надзвичайно сильним і травмівним», — каже вона.

Лідія Чорна наводить приклади таких випадків з окупованої території: діти 5-6 років інсценують перебування в концтаборі, читають вірші від імені ув’язнених. Дошкільнята приміряють військову форму, грають у військові паради, бавляться не з іграшковими маленькими танками, а з їхніми великими моделями. Діти 11-12 років знайомляться зі справжньою зброєю та виїжджають на стрільбища.

«Водночас проросійські бойовики приходять на уроки й розказують дітям фейки про “українських фашистів”. Така вразлива для дитячої психіки інформація стимулює прояв колективних емоцій. А інші ритуали (як-от вахти пам’яті, марші, військові збори) закріплюють мілітаризовану ідеологію», — каже науковиця.

Те, що роблять із дітьми на окупованих територіях, вона називає колективною травматизацією:

«У мілітаризації населення використовують ідеологічні, політичні, соціальні маніпуляції. Тому ці діти в дорослому житті почуватимуться обманутими, покинутими, використаними пропагандою».

Як наслідок, додає Лідія Чорна, виникне феномен «втраченого покоління».

Що має робити Україна?

Процеси мілітаризації ОРДЛО та Криму становлять небезпеку для України не лише через те, що частина їхніх вихованців поповнить ряди бойовиків.

«По-перше, це промивання мізків, — пояснює головна координаторка ГО “Донбас SOS” Віолета Артемчук. — Більшість цих молодих людей закінчать свої стосунки зі збройними формуваннями у межах “Юнармії”. Але матимуть викривлені уявлення про Україну та процеси, які тут відбуваються. І це дуже ускладнить подальшу реінтеграцію — якщо ми говоримо про людей, а не відвойовування територій. Боротися за дітей, які пройшли таку серйозну обробку, буде набагато складніше».

За її словами, навіть зараз діти, які вступають до українських вишів, мають багато побоювань — щодо свого навчання, реінтеграції, спілкування з однолітками. Навіть попри те, що ці діти здебільшого не мають досвіду участі в парамілітарних формуваннях. Проте школа й середовище теж сильно впливають на їхнє сприйняття.

Віолета Артемчук вважає, що пропаганді бойовиків не варто протиставляти проукраїнську пропаганду, адже в дітей це викликає інстинктивне відторгнення, мовляв: «Там було так, а тут говорять із тим самим пафосом, тільки протилежне».

«Україна може показати, що на молодь із окупованих територій тут чекають. Що тут якісне навчання, законні дипломи, подальше працевлаштування, подорожі до країн Європи. Тобто не тиснути на “патріотичні педалі”. Слоган “На тебе тут чекають” має бути підкріплений діями», — переконана головна координаторка «Донбас SOS».

Віолета Артемчук додає:

«Не знаємо, коли буде деокупація. Коли Україна відновить контроль над кордоном і ми забудемо, що таке лінія зіткнення, буде запізно. Діяти треба негайно».