Гра в дорослішання і потреба психотерапії. Як пройшов Форум видавців-2021 у Львові

Цього року всі причетні до останнього сподівалися: Форум видавців таки відбудеться. Зміщення карантинних зон важко передбачити, але від онлайну вже втомилися. Літературному процесу потрібен фізичний простір, жива розмова, гаряча дискусія. І цього року нам пощастило двічі: влітку — з Книжковим Арсеналом, а восени — із Форумом видавців.

Фокус-тема нинішнього, вже 28-го BookForum — «Гра в дорослішання: як ми зростаємо незалежними». Куратором став перекладач Юрко Прохасько. Він пояснив, що йдеться про дозрівання, відповідальність і визнання власних меж. Понад 350 заходів, 200 видавців з усієї України та десятки спецпроєктів — все це вдалося підготувати трохи більш як за два місяці.

Жінка в темі, інсайди від письменників, осмислення XX століття — про що говорили на фестивалі

Вже звично події Форуму розбиті за тематичними кластерами: «Філософія», «Освіта», «Історія», «Жінка в темі», «Війна», «Письменницькі інсайди», «Медіакластер». Окремо відбулися ще й кількадесят спеціальних проєктів, серед яких — спецпрограма «Виміри відповідальності» від літературно-перекладацького фестивалю TRANSLATORIUM; спецпроєкт, присвячений книжковому ринку та багато інших.

Попри позірну розрізненість, кожен кластер стосувався головної теми Форуму. Наприклад, на подіях кластеру «Жінка в темі» йшлося насамперед про ґендерні стереотипи, що їх продукує наше суспільство, а також про жінок-бунтарок, що ці стереотипи руйнують. Так поступово через прийняття Іншого спільнота дорослішає і вчиться толерантності.

А на «Медіакластері» обговорювали те, що не лише аудиторія впливає на медіа, а й медіа виховують власну аудиторію, ретельно добираючи теми та висвітлюючи їх під певним кутом. Українській журналістиці довелося стрімко подорослішати, починаючи від 90-х, тож сьогодні можна говорити не про дитячі хвороби зростання, а про виклики вже зрілої галузі.

Ведучий Олександр Алфьоров, куратор «Історії», розповів hromadske про те, як формувався фокус кластеру:

«Під час вибору тем дискусії я зосередився на трьох основних етапах становлення сучасної України: на Русі, Гетьманщині та XX ст. Русь для України — це історичний та ментальний якір, тому до 30-річчя відновлення незалежності як ніколи важливо проговорювати тему Русі, заживлювати її. З Гетьманщиною теж все не просто. Ніхто з сусідів не претендує на цю державу, але й не визнає її такою. І зараз актуально пояснити, що в моделі тогочасної Європи Гетьманщина — це держава, хай і залежна. XX століття складне для розуміння історичних процесів, наповнене емоціями, різними картинами світу, спродукованими в кожній українській родині».

Перекладацька спецпрограма «Виміри відповідальності» від TRANSLATORIUM цього року відбувалася здебільшого онлайн.

«Я намагалася використати онлайн-формат, щоби створити максимально позачасові розмови. Питання відповідальності дуже важливі для мене як перекладачки й редакторки, і я рада, що вдалося їх проговорити», — прокоментувала hromadske кураторка спецпрограми Марина Дубина.

Ярмарок, гості з Мексики і топ-10 українських романів

На Форумі було презентовано чимало перекладів. Серед найпопулярніших новинок — «Дім дня, дім ночі» почесної гості BookForum Ольги Токарчук, «Клара і сонце» нобеліата Кадзуо Ішіґуро, «Рік Потопу» букерівської лауреатки Марґарет Етвуд, «Театр і його Двійник» французького авангардиста Антонена Арто.

А втім, на Книжковому Арсеналі цікавих новинок все ж було більше й купували книжки активніше. Низький середній чек на ярмарку, порівняно невелика кількість відвідувачів і доступність книжок онлайн — все це вплинуло на дохід видавців.

«Продажі на ярмарку BookForum незрівнянно менші порівняно з Книжковим Арсеналом. Таке враження, що читачі забули про цінність і насолоду опинитися серед книжок в Палаці. Забули, а їм ніхто про це не нагадав», — прокоментував hromadske Роман Малиновський, директор видавництва «Вавилонська бібліотека».

Однак на інших стендах ситуація склалася дещо оптимістичніше. «Цього року ми поставили 20-відсоткові знижки. Продажі точно кращі, ніж позаторік, хоча людей менше. А втім, рівня Книжкового Арсеналу не сягнули», — розповів hromadske Олексій Жупанський, директор «Видавництва Жупанського».

Хоча в нас досі перекладають здебільшого європейську та американську літературу, фокус уваги поступово зміщується у бік культурного розмаїття. Українського читача вже не здивувати перекладами текстів китайського прозаїка Мо Яня чи антологією японської поезії, а от про сучасну латиноамериканську літературу непрофесійні читачі досі майже не знають. Окремий спецпроєкт, присвячений латиноамериканській літературі, мав виконати насамперед просвітницьку функцію і злегка розхитати західний канон перекладів.

Серед найзнаковіших гостей Форуму — мексиканський прозаїк Хуан Пабло Вільялобос. На Форумі видавців він говорив із видавцем Остапом Радейком про те, що сьогодні література неодмінно пов’язана з літературознавством і що написати зрілий текст можна тільки тоді, коли вже чимало знаєш про літературу як про окреме мистецтво.

Ще одна важлива онлайн-гостя Форуму — номінантка на Букерівську премію-2018 Аріана Гарвіч, чий дебютний текст «Помри, моя любове» критики назвали «жорстокою, дикою книжкою, після прочитання якої неможливо лишитися неушкодженим». Гарвіч мала розмову з Іреною Карпою про життя в іншій країні, культурне розмаїття і материнство.

Окремої уваги вартий відеопроєкт «10 про 10: спроба канону», у якому 10 сучасних українських інтелектуалів коротко розповіли про 10 знакових українських романів. Так на очах читацької аудиторії утворювалися містки між сучасними культурними діячами та текстами останніх трьох десятиліть.

Продюсер Володимир Яценко зазначив, що «Інтернат» Сергія Жадана серед усіх українських текстів зацікавив західних режисерів найбільше, тож можна сподіватися на екранізацію. А директорка Мистецького Арсеналу Олеся Островська-Люта поділилася думками про один із найважливіших романів останнього десятиліття «Амадоку» Софії Андрухович і те, як література формує нашу уяву.

Як нобелівська лауреатка Ольга Токарчук допомагає українцям зрозуміти себе

Почесною онлайн-гостею стала Нобелівська лауреатка Ольга Токарчук — і це один із небагатьох випадків, коли переклади текстів з’явилися на українському ринку задовго до того, як авторка отримала премію у Стокгольмі. Magnum opus Ольги Токарчук, майже тисячасторінковий роман «Книги Якова», було презентовано ще торік, а на цей BookForum привезли два нові переклади: романи «Дім дня, дім ночі» й «Останні історії».

Перекладач «Книг Якова» та багатьох інших романів Токарчук Остап Сливинський пояснив hromadske, чому тексти польської прозаїкині дозволять нам краще зрозуміти себе самих:

«Ольга Токарчук — це авторка, яку цікавить все Інше, відмінне, неочевидне, часто непомітне з погляду суспільної більшості. Жінки й літні люди, представники малих культур і релігій, тварини — вона дає їм голос. Але в її прозі, есеїстиці є дещо більше: я б назвав це “філософією межі”. Ідеться не про обмеження, а про дослідження того, що відбувається на нечітких кордонах між культурами, релігіями, статями, ідеями. На розмитій межі між людським і тваринним, живим і неживим, врешті-решт. А там народжується найцікавіше. 

І нам, українцям, Ольга Токарчук важлива саме тому, що ми — наша культура, колективна ідентичність — хочемо ми того чи ні, усвідомлюємо чи ні, розвивається на межах і мусить їх відчувати. Адже тут, в Україні, стільки всього стикалося і стикається: християнство, юдаїзм і іслам, Габсбурзька монархія та Османська імперія, Росія з її “мінімальними відмінностями на максимальній території” і Центральна Європа, в якій усе зовсім навпаки. Нам досі бракує такої точної оптики, яка дозволила б побачити це все одночасно, у взаємному накладанні. Ольга Токарчук у свій спосіб — через оповідування історій, будування персонажів — пропонує саме таку оптику».

Уроки психотерапевтки, яка пройшла концтабір, звукоінсталяції та література за межами книжок 

Ще одна авторка, на зустріч із якою чекали читачі, — психотерапевтка Едіт Еґер, авторка бестселеру «Вибір» про те, як долати травми та знаходити внутрішню силу. Голокост забрав батьків Еґер, а сама вона у юному віці потрапила у концтабір. Пізніше, вже в еміграції, Едіт прочитала «Людину в пошуках справжнього сенсу» Віктора Франкла і це надихнуло її змінити фах на психотерапію, аби допомагати людям переживати й осмислювати травми. Тепер Едіт пише книжки про те, як «стати не жертвою, а вцілілим». Під час онлайн-розмови з письменницею Вікторією Амеліною Еґер сфокусувалася на тому, що в житті немає певності, але є можливості.

Деякі письменники, попри пандемію, не побоялися приїхати, аби зустрітися із читачами наживо. Серед них — австрійська авторка, лауреатка Літературної премії Європейського Союзу Кароліна Шутті, уже знаний у нас польський письменник і перекладач Земовіт Щерек, колишній директор польського Інституту книги Ґжеґож Ґауден. Ці зустрічі є знаковими ще й тому, що свідчать про активний культурний обмін між країнами та інтеграцію нашого книжкового процесу в загальноєвропейський контекст.

Звісно, була на Форумі видавців і традиційна «Ніч поезії», і поетичні читання молодих авторів «Оприсутнення: витіснене покоління», і перехресні інтерв’ю письменників. Вже четвертий рік платформа Versopolis, що об’єднує 15 європейських фестивалів, допомагає українським слухачам наживо чи онлайн почути найвідоміших сучасних поетів. Цього разу — шведську поетку та перекладачку Йоланду Аврору Бом Рамірес і австрійську поетку та режисерку Ренату Айхінґер, що взяли участь у розмовах з Наталкою Сняданко та Гаською Шиян.

Письменниці говорили про європейські поетичну і драматичну сцени останніх років, роль держави у підтримці культурного процесу і поезію як дуже специфічний продукт, що його видають невеликі нішеві видавництва для невеликої аудиторії. Однією з останніх подій Форуму видавців стала «Звукова інсталяція наживо» у РадіоГаражі за романом «Радіо Ніч» Юрія Андруховича. Це вже не перший мультимедійний проєкт, пов'язаний із цим романом, що доводить: хороша література виходить за межі книги.

Форум видавців позаду. Але лишаються хороші книжки, спогади про події та онлайн-записи окремих дискусій на сайті bookforum.ua. І лишається віра в те, що далі зустрічей наживо буде більше. І, головне, більше стане читачів, бо саме вони є найважливішою складовою здорового літературного процесу.

Авторка: Богдана Романцова