Геннадій Корбан під домашнім арештом. Відверто. Частина 1

Перша частина інтерв'ю Геннадія Корбана, колишнього заступника голова ОДА Дніпропетровської області Ігоря Коломойського. Про олігархів, та взаємини з ними. Про те, як його затримували та чи «злив» його Коломойський. Про Ахметова й коли той втратив свій вплив на Донбас.

Перше питання, воно найпростіше: а чому ви нікуди не поїхали? Ви ж знали, що за вами приїдуть.

Знав і говорив про це публічно. Напевне, є декілька причин - особистих та суспільних. І ті, й інші загалом є якорями.

В Україні є практика: всі знаються, що за кимось прийдуть ув’язнити, і, зазвичай, купа людей вчасно «робить ноги» і тікає. А ви сиділи до останнього. Ви, можливо, сподівалися, що у вас є міцний захист? 

Я ні на що не сподівався. Якщо брати особисті причини, у мене четверо дітей.

Так з дітьми сіли і поїхали. 

Ні, це не так просто. Це так здається, що можна сісти, взяти дітей і поїхати. У дітей є матері, вони з ними спілкуються. До того ж у мене хворі батьки і є не можу їх тягнути з собою. Мама прикована до ліжка. Батько також дуже хворий. Я не вивозив їх навіть тоді, коли була загроза окупації області. Тобто всі були тут, на місці. Можливо, саме тому я так відчайдушно боровся, щоб сюди не зайшли терористи. Це певні особисті причини. Плюс у мене є своя зона комфорту вдома, у цьому місті, у цій країні. Так, я можу поїхати до Ізраїлю, в мене є там квартира.

А паспорт?

Ні, паспорта немає. Я ніколи навіть не намагався прийняти громадянство Ізраїлю, хоча можливості - самі розумієте. Хоча сестра мені багато разів говорила, мовляв, давай зробимо. Але якось так не дійшли руки. В принципі, я міг би поїхати кудись у Європу...

В Швейцарію.

В Швейцарію, мабуть ні.

Так там же Ігор Валерійович. 

Ігор Валерійович там, але ж це не значить, що я повинен жити у нього вдома.

По сусідству. Тут з Філатовим, там - з Ігорем Валерійовичем. 

Я люблю жити у тому місці, яке я вибрав сам, яке мені належить. А коли ти живеш в орендованих квартирах, відчуття, наче ти на перекладині, особливо, коли з тобою багато людей і старі батьки. Я вважаю, що це практично неможливо. Ось так покинути все і поїхати самому, у мене б розірвалася душа і серце. Це особисті мотиви. Є зона комфорту. Мені добре тут, добре у цій країні.

Трошки пафосно звучить насправді. Коли їдеш у Дніпропетровськ, важно доїхати до зони комфорту, ви ж знаєте, які скрізь дороги...

Зона комфорту - це не мається на увазі дороги, парки, облаштованість.

Ви живете у житловому комплексі «Амстердам». Можна поїхати у справжній Амстердам.

В першу чергу, зона комфорту - це спільнота, яка тебе оточує, люди, друзі, місце, де ти себе не відчуваєш чужаком. Тут все просто, ясно і зрозуміло. Ти розумієш, якщо ти повернеш наліво, ти потрапиш сюди, направо - в інше місце. Ось це я маю на увазі, говорячи «зона комфорту».

Можна уточнити. Якщо ви всюди на планеті повертаєте ліворуч або праворуч, ви потрапите ліворуч або праворуч.

Так, але тут я точно знаю, куди я прийду.

Ви маєте на увазі специфічні правила гри у цій країні чи специфічні зв’язки?

Я зараз говорю про особисте. Якщо говорити про суспільне, то в принципі тут також є зона комфорту. Також розумієш, підеш ліворуч - коня втратиш, підеш праворуч - ще щось. Як у казці... Крім того, у якийсь момент я прийняв для себе рішення, що я хочу займатися громадською діяльністю. Я не буду говорити політикою. Я всередині ще до кінця не сформувався як справжній політик. Але якщо я прийняв для себе таке рішення, то я розумів, що будь-який мій від’їзд, навіть при загрозі затримання, він безперечно поховає всі мої надії у майбутньому на це амплуа. Тому я свідомо і відкрито знаходився тут, не ховався.

Це, мабуть, який вроджений дніпропетровський мазохізм. Якщо брати Тимошенко, вона теж залишилася, тільки Лазаренко поїхав, який має тепер непросту там долю. 

Я не знаю. що краще. Він поїхав і я йому взагалі не заздрю. Я не знаю, до чого б тут дійшли його справи, якби їх розслідували, як треба. Я не розумію, тут багато залежить від політики і політиків, які приходять до влади. Я не заздрю цій людині тому, що він втратив все: себе, Батьківщину, близьких.

В нього дитина народилася там.

Троє. Це ще пов’язано з деякою практикою, яка є у США. Якщо у тебе там більше, ніж двоє дітей, то ти в принципі маєш зачіпку, щоб отримати вид на проживання.

Цікава мотивація. Дуже практично. 

В нього дійсно народилося там троє дітей, але те, що він там пережив...

А якби ви поїхали у США або якусь іншу країну, то чи були б у правоохоронців там підстави вас затримати?

Я думаю ні. У мене немає ніякої діяльності на території США. Крім того, до мене нема питань ніде у Європі та США і ніколи не було.

Добре. У вас була можливість виїхати?

Так, багато разів. Я від’їжджав і повертався.

Я маю на увазі саме втекти від переслідування з боку СБУ.

Сказати чесно?

Так. Дивіться, є один цікавий момент у цій ситуації, те, що уже було породжено по подіях, те, що з’явилося у ЗМІ, Коломойський повів себе дуже обережно, що стало підставою для версії, що Коломойський вас здав як члена команди. 

Це маячня.

Чекайте. Ви можете як завгодно реагувати. Цитую те, що говорять ЗМІ, народні політики, зокрема народний депутат Сергій Лещенко про це написав у блозі, про те що є ознаки того, що Коломойський списав Корбана, тобто, вони вже більше не такі соратники. Здавалося, вона такими вже соратниками і не були. А Філатов так - друг Корбана. Є домовленість між Президентом і Коломойським?

Це маячня. Лещенко, очевидно, має право на якусь свою оцінку.

Про це не тільки Лещенко писав.

Ну добре. На це не потрібно дивитися з точки зору, хто кого здав. В нас немає таких стосунків, що хтось когось може здати чи зрадити. Ми не будуємо стосунки з цієї точки зору. Я взагалі сам по собі і, коли до мене приходить людина і каже «я буду вам відданим», мене ці категорії дуже лякають. Тому що категорія людських стосунків, побудованих на відданості, дуже часто руйнується як ілюзія. У нас з Коломойським нема такого, що хтось зрадив когось. Ми дійсно досить довгий час дружимо, спілкуємося, як професіонально так і особисто, буваємо в гостях один у одного. Але це не означає, що Коломойський може розмінювати мене чи я можу розмінювати Коломойського. Ми не дивимось на це таким чином. У Коломойського є свої інтереси, великі, можливо економічні. Я і сам не знаю всіх його інтересів. Я не є його компаньйоном у бізнесі тому, можливо, у деяких експертів чи аналітиків, може скластися враження, що раз Корбан не є компаньйоном у бізнесі, відповідно Коломойський може його здати. А чому, наприклад, не Ахметов? У мене з Ахметовим хороші стосунки і в мене були з ним спільні проекти, так само як і з Пінчуком. Може вони всі мене здали?

Ви ж не були заступником Ахметова. 

Це була державна служба, на яку мене запросили.

Поправлю. Про це писали, що ви обслуговували інтереси Коломойського по своєму профілю. Вам приписують профіль - рейдерство. 

Давайте так. Я обслуговував інтереси різних олігархів.

Тобто Коломойський олігарх?

Можливо, так.

Бо він у бесіді мене переконував, що він не є олігархом. 

Дивіться, я вважаю, що олігарх- це той, хто за допомогою своїх економічних інтересів може впливати, у тому числі на політику, на якісь державні преференції, володіючи якимись монополіями. Можливо, він не відчуває себе таким. Тобто це вплив на ЗМІ, громадськість, а не просто економіка. Це можливості маніпуляції громадською думкою, якщо потрібно, і, у першу чергу, вплив на якісь державні преференції.

Добре. Давайте так: ви заробляли на Коломойському?

Так, звичайно. Багато разів.

Ви багато заробили на ньому?

Дуже багато.

Тобто ви на Коломойському заробляли багато грошей. 

Так, і не тільки на ньому.

За яким профілем?

Мій основний бізнес, починаючи з кінця 1990-х, я спеціалізувався на так званих злиттях і поглинаннях. Це те, що у нашій країні називається рейдерством.

Тобто ви так можете і сказати. що власне цим і займалися?

Так, звичайно. Я від цього не відмовлявся і ніколи не відмовлюся. А навіщо? Це правда. Більше того, я цим займався не тільки у інтересах Коломойського, але і в інтересах інших олігархів. Виходячи з логіки експертів, аналітиків, знаєте, я є таким собі хранителем скелетів цих олігархів. Так може вони всі разом мене здали? Може всі разом олігархи, Фірташ, Пінчук, Коломойський, Ахметов, Новінський, так зібралися і вирішили: «а давайте Корбана здамо тому, з ким він справ не мав». Може ви бачите це так?

Ну добре. Два питання, які напрошуються з вашого монологу.  Які у вас взаємини з Коломойським зараз чи він вам подзвонив і сказав: «Гена за тобою прийдуть, сідай у літак і приїжджай у Швейцарію»? Чи був контакт перед тим, як СБУ прийшло до вас під двері?

Не було дзвінка напередодні з попередженням. Скажу, що я дзвонив йому у вересні, коли почав отримувати сигнали про те, що може таке статися. Він сказав: «Літак завжди у твоєму розпорядженні. У тебе завжди є можливість сісти і полетіти. Як ти вирішиш, ти знаєш, кому дзвонити, куди їхати. Літак завжди у твоєму розпорядженні, де б ти не знаходився - у Києві, Дніпропетровську».

Коломойський - друг, а Пінчук, Ахметов, Новінський - не друзі?

Я не можу назвати їх друзями тому, що з Коломойським нас пов’язує набагато більше. З Ахметовим у мене достатньо теплі стосунки.

Можна градус теплоти визначити?

За якою шкалою?

Цельсія. Якщо людський, то 36,6... з Коломойським. А з Ахметовим?

Нижче. До 30. В мене з ним достатньо теплі стосунки. В багатьох речах я його не розумів, я відверто це кажу у обличчя, відверто критикував у обличчя, я може не писав про це на всю країну, не ображав людину. У нас були бесіди, де я відверто висловлював свою думку.

Якщо у вас з Ахметовим доволі теплі стосунки, то ви напевне знаєте ступінь його впливу на ситуацію на Донбасі, на тих, які ми зараз називаємо окупованими і звідки, як ви говорили, виходить загроза окупації. Чи вливає він там на ситуацію?

Ні, зараз ні.

Впливав до якого дня?

Я вважаю, що був момент, коли він дійсно впливав на ситуацію. Якщо брати у часовому періоді, якщо ми пам’ятаємо, березень-квітень до того моменту, поки він не виступив. Це вже була відсутність впливу, він вже на той час не володів ситуацією. У березні, коли Яценюк приїжджав, і всі сиділи за столом, і Ахметов, і Левченко, і представники нашої влади, представники так званих сепаратистів і тоді він сказав свою фразу, що «Донбас треба чути». Це у них є таке в Донецьку. В принципі то чути потрібно всіх, але їм хотілося, щоб їх чули по-особливому.  Тому я вважаю, що тоді він ще впливав на ситуацію, але потім швидко загубив цей вплив. І я вважаю, що він страждає.

Так його ж бізнес все одно функціонує. 

Функціонує, заводи функціонують. Я думаю, він домовляється якимось чином

Так Захарченко ж йому там недалека людина. 

Я думаю, що окупаційна влада зацікавлена у тому, щоб йшла робота, щоб люди були з зарплатою і він безперечно домовляється.

Так що, його оточення його здало? Чи вони є посередниками з окупантами?

Вони продовжують просто працювати.

Я маю на увазі Захарченка, він же мав відношення до Ахметова. 

Не знаю.

Це ж на відео зафіксовано.

Не знаю. Я думаю мав відношення не більше, ніж ми всі бачили. Була просто спроба управління цим процесом і все. Захарченко займався розмитненням, він не був в оточенні.

Це не стосується безпосередньо теми інтерв’ю. Бо ми говоримо напередодні апеляції. Про кримінальну справу, але повертаючись до теми Донбасу і, оскільки, що ви в добрих стосунках з Ахметовим, то у який спосіб можна тоді було б йому відвернути ситуацію, щоб не відбулося окупації, а потім і війни?

Я з ним тоді говорив, і багато хто йому говорив, щоб він безпосередньо сам зайняв пост губернатора і діяв так само, як діяли ми. Так, зрозуміло, міліції не було, але він був достатньо впливовою людиною, його б слухали, діючі тоді органи влади.

А для цього обов’язково стати губернатором?

Так. У них є така ментальність.

Ієрархія?

Так. В них все таки менталітет більше схожий на російський. Їм потрібен лідер, вождь, на якого вони орієнтуються, і у цього лідера повинна бути легітимізація. Тобто, ставши губернатором, він би легітимізувався.

Соратники або оточення Ахметова, які власне були при владі і звідти втекли, вони в принципі звільнили місце для інших, а Ахметов це місце не хотів займати. А чому? 

Я багато разів питав його про це. Не хотів. Він навіть не пояснював причини. Я з ним говорив декілька разів, я думаю, що і Коломойський, і Турчинов розмовляли з ним на цю тему на той момент. Я думаю, що, з одного боку, він злякався відповідальності.

А може в нього є якась залежність від Москви?

Ні. З іншого боку, тут треба його знати, була своєрідна гра. Він все-таки вважав, що подібна не стабільність ситуації - це привід для торгівлі з Києвом, а, знаходячись у системі влади, такої можливості нема. Потрібно чітко слідувати логіці, виходячи з якої будується центральна влада, яка впливає на регіональну владу. Знаходячись збоку, він завжди має поле для маневру.

Ви були при владі і робили те, що вважали за необхідне, всупереч законам, за що тепер ви будете очевидно розплачуватися своєю відповідальністю за законами. Вам хтось подзвонив напередодні або у той день, коли прийшли з СБУ?

У мене був сигнал, що сюди виїхала велика група людей.

А хто подзвонив?

Це людина, ім’я якої вам ні про що не скаже. Він працює просто в структурі нашої безпеки і він отримав сигнал від якихось колег. Справа в тому, що в цей період у нас подібні сигнали йшли щотижня. Я вже на це дивився крізь пальці і не надавав цьому великого значення. У цьому була моя необережність.

А у чому необережність? Ви ж самі сказали, що нікуди б не поїхали. 

Я б все одно нікуди не поїхав. Я просто не хотів, щоб це відбувалося у мене вдома.

Тут виникає питання. Те, що ми бачили на відеозаписі, ви виходите і досить емоційно говорите про фронт. Чи вам хтось дзвонив у двері? Пробував зайти?

Я розкажу, як це було. У мене в будинку живе мій племінник. Він мене розбудив зранку і сказав, що щось відбувається у батьків, якісь люди ломляться з обшуком, а вони живуть у сусідньому будинку. Я одягнувся, почав збиратися і подзвонив Філатову з проханням викликати адвокатів. Хоча зв’язку не було, тобто я не міг нікому додзвонитися. У цей момент я додзвонився Саші Ткаченко і сказав, що потрібні камери, журналісти, бо тут щось відбувається, хоча я погано розумів що саме. На що він мені відповів, що знає про це, адже паралельно на Володимирській у Києві також щось відбувалося. Я вже збирався піти до батьків, але в цей час на моніторах побачив, що підходить натовп людей, а у цей момент якраз також підходив Філатов. Він почав сперечатися з людьми біля дверей, вони його відштовхнули, я бачив це все у монітор.

Трошки не так. Філатов в принципі сам звільнив плацдарм. Питання: чому він це зробив?

Я не трактую це так. Натовп заходив зі спини і вони почали просто вибивати двері.

Так от я і запитую, чи був перед тим дзвінок у двері?

Ні. Дзвінка не було взагалі. У цей момент спустилася налякана нянька з маленькою дитиною. Я розумію, що вдома діти, і відкрив двері, вийшов до них на зустріч.

Ви вийшли і почали говорити. Ви досить емоційно говорили. Ви почали апелювати до того, що були на фронті. Ви вважаєте цю риторику прийнятною у цій ситуації? 

А що я ще мав говорити? Я бачив людей у військовому, я розумів, що ці люди зараз почнуть робити якісь речі, я намагався апелювати до них.

Багато хто вбачає у цьому «синдром воїна-афганця», коли люди приходили у мирне життя, а потім говорили «я був на війні», або «синдром Другої Світової». Ви апелюєте до того, що ви були на фронті, але ми ж зараз не на фронті?

Я ж не воював на фронті. Я до цих людей звертався з тим, щоб вони поводили себе як годиться тому, що я десь такий як вони, і тут також був фронт, який ми тримали і у тому числі формували цих людей.

Те, що ви тримали оборону у Дніпропетровську, прифронтове місце, і ця область, яка зазнала трансформацій, чи є це аргументом чи індульгенцією усього, що було до того? Виглядає так, що вам мають пробачити абсолютно все тому, що ви ніби свою провину викупили на посаді заступника голови Дніпропетровської ОДА. 

Ні. Поясню чому. Те, що ми робили, не продається. Ми це робили від щирого серця тому, що ми не хотіли жахів і, безперечно, не для того, щоб це продати, чи заради подяки. Я це говорив тільки для того, щоб привести людей у стан нормального діалогу.

З ким? Вони виконують накази. Ви ж бачили, вони в камуфляжі, вони озброєні.

Як ви вважаєте, я мав поводити себе у даній ситуації? Підняти руки?

Я не приїхав давати вам рецепти, я тільки уточнюю. 

Це була ситуація, яка викликала у мене певну реакцію.

Ви були неврівноважені 100%. 

Звичайно, я був схвильований, тим паче, що я не розумів, що зараз відбуватиметься у мене вдома, бо у мене вдома діти і я не хотів їх травмувати, і я не розумів, що відбувається вдома у батьків. Я був цим схвильований тому, що я розумів, що наноситься моральна травма моїм близьким. За це я готовий відірвати голову тому, хто це зробив. І я це зроблю рано чи пізно.