Потяг прибуває на залізничний вокзал Києва
Фото:

EPA/ROMAN PILIPEY

Після нападу на Анастасію Лугову в потязі «Маріуполь—Київ» в мережі почали з’являтися схожі історії від інших пасажирів Укрзалізниці. Не всі вони про побиття і зґвалтування, але всі про те, що пасажири не почуваються в безпеці, особливо якщо це нічний потяг, і їде він довше 10 годин. Доки жінка лікує травми, Укрзалізниця вирішує, як і за що платити компенсацію, а нападник в СІЗО очікує суду, ми розбираємося, хто ж відповідальний за безпеку пасажирів і чи справді треба сподіватися лише на себе. 

Зараз Анастасія в лікарні. Її відвідують друзі та рідні, підбадьорюють і намагаються заспокоїти. Після нападу минуло чотири дні. Жінка тепер не дає інтерв’ю, принаймні усні — через часте спілкування у неї сильний біль у щелепі, яку після операції скріплюють пластиною. Лікарі забороняють багато говорити. Про це нам розповідає її чоловік Володимир. Саме він тоді викликав поліцію, хоча в Укрзалізниці кажуть, що це зробив начальник потяга.

«Коли я о п’ятій ранку через 102 викликав поліцію і пояснював суть того, що відбулося, варіантів інших не було. Я не знав механізмів, я не знав про стоп-кран. Виклик був прийнятий, пізніше зі мною зв’язався начальник відділу поліції вокзалу, уточнив деталі. Коли я мчав у таксі на вокзал, начальник перетелефонував ще раз і розповів, куди прибуває потяг і що на пероні вже чекають поліцейські. За що я йому дуже вдячний», — каже Володимир.

1 серпня жінка записала відеозвернення. З синцями і гематомами на обличчі Анастасія розповіла що під ранок 31 липня вона прокинулася в купе потяга «Маріуполь-Київ», її бив чоловік. Потім спробував зґвалтувати. Жінка була разом із своїм неповнолітнім сином.  

 «…зняв труси й почав до мене приставати. Я попросила, щоб трішки зачекав, адже син ще не спить і це все бачить. Весь час, допоки я заспокоювала сина, голий чоловік з ерекцією гладив мені ноги і цілував їх, на мої пручання говорив: "Будь умничкой, будь хорошей девочкой и больше не пострадаешь"».

Анастасія розповіла, що домовилася з нападником, щоб їх не бачив син, і він вивів її в сусіднє купе. Намагався зґвалтувати там. Жінка почула, як плаче її син. Вмовила нападника відпустити її, щоб заспокоїти сина, мовляв він розбудить весь потяг. Потім забрала сина і спробувала втекти. Вона просила захисту в провідника вагона, але провідниця не зреагувала на крики і прохання про допомогу. Її вдалося знайти в наступному вагоні. 

Потяг доїхав до Києва. Нападника затримали поліцейські. Зараз він під вартою в СІЗО на 60 діб, чекає суду. В Укрзалізниці за інцидент вибачилися перед пасажиркою і наголосили, що є «нагальна необхідність поновити супроводження поїздів далекого сполучення під час руху співробітниками Нацполіції для цілковитої безпеки пасажирів». 

Що кажуть в Укрзалізниці? 

Менеджери Укрзалізниці провели внутрішнє розслідування і вирішили звільнити п’ятьох людей: провідницю, начальника поїзда, інструктора поїзних бригад, старшого майстра вагонного депо резерву провідників та заступника начальника Маріупольського вагонного депо. Щоб повідомити про це, на Південному вокзалі в Києві влаштували брифінг. Директор із пасажирських перевезень Укрзалізниці Олександр Толкачов розповідав, що «є інструкції», як діяти в позаштатних ситуаціях, і в цьому випадку їх порушили. 

Ми попросили Толкачова озвучити ці інструкції, він сказав що «там багато пунктів», але озвучив основне, на його думку:

«Провідниця винна в тому, що не контролювала посадку до вагона. І невідомий пройшов у вагон без квитка. Провідниця не підтверджує, що брала кошти з нього за безквитковий проїзд. У них є інструкції. Пасажир має звернутися до провідника. Провідник має повідомити начальника потяга. За вашу безпеку відповідальний начальник потяга. Він має викликати поліцію». 

Толкачов додав, що начальник поїзда не проходить курсів із самооборони: «Досвіду боротьби в нього немає. Але він запропонує цій особі (нападнику — ред.) ізолюватися».

Керівництво Укрзалізниці наполягає, посилаючись на внутрішнє розслідування і слова самої провідниці, що нападник зайшов до потяга на технічній станції «П’ятихатки» вже на під’їзді до Києва. Порушення провідниці вбачають саме у тому, що вона цього не помітила. Інформацію про те, що нападник їхав у потязі з дозволу провідників, сама провідниця не підтверджує. 

Віталій Рудько, якого підозрюють у побитті та спробі згвалтування Анастасії Лугової, потрапив на два місяці до СІЗО без права виходу під заставу
Фото:

Антон Геращенко/Facebook

Із джерел hromadske в Укрзалізниці стало відомо, що цей пасажир все ж таки був без квитка, про це знали провідники і підібрали його в Запоріжжі. Також нам розповіли про «схему» заробітку деяких працівників залізниці, коли вони продають в обхід каси квитки, які залишаються на броні для пільгових категорій. 

Пізніше прессекретар Укрзалізниці Сергій Щур пояснив, що окрім провідника і начальника потяга звільнили й інших співробітників, бо визначили, що вони теж порушували інструкції — неналежно інструктували співробітників і контролювали виконання їхньої роботи. Він також поділився з нами посадовими інструкціями провідника і начальника потяга. 

У них не йдеться про напад чи таку позаштатну ситуацію, як побиття чи спроба зґвалтування, але конфліктні ситуації «на шляху прямування» має справді вирішувати провідник і начальник потяга. Провідник має «поводитись коректно і тактовно, вирішувати, за необхідності із залученням начальника поїзда, будь-яку конфліктну ситуацію». 

Начальник потяга теж «у разі виникнення конфліктних ситуацій» має бути ввічливим і «висловлювати свою думку коротко і зрозуміло». А ще має видавати книгу скарг, а «в разі необхідності» через машиніста на найближчій станції викликати лінійний наряд міліції. Так само начальник потяга має контролювати, чи є у вагонах пасажири-«зайці». 

До речі, і начальник потяга, і провідник мають вміти надавати першу домедичну допомогу пораненим пасажирам. 

Щодо компенсації Анастасії Луговій (адже всі пасажири, коли купують квиток, оплачують і страхування), то в Укрзалізниці пояснили, що зараз ведуть переговори зі страховою компанією про те, чи вважати цей напад страховим випадком. Якщо так, то Анастасія може розраховувати на компенсацію витрат на лікування. 

Керівник Укрзалізниці Іван Юрик написав у Фейсбуці пост про те, що вони «жорстко реагують на ситуації, які можуть загрожувати безпеці пасажирів». І водночас наголошує (як і інші менеджери залізниці), що необхідно поновити супровід поїздів співробітниками Національної поліції.

Що каже Міністерство внутрішніх справ? 

Ми поговорили з речником Міністерства внутрішніх справ Артемом Шевченком про перспективи повернення працівників поліції для супроводу потяга за зразком «транспортної міліції» (яка працювала до 2010 року). Він каже, що поліція може і буде приїздити за викликом на найближчу станцію, а також просто до потяга в окремих випадках через екстрену зупинку, але патрулювати потяги впродовж всього маршруту поліцейські не можуть. Безпеку пасажирів, доки їде потяг, має забезпечувати Укрзалізниця, каже Шевченко: 

«Чи є в Європі десь поліцейський супровід? Немає. Як гарантують безпеку в потягах, на поромах тощо? Приватні охоронні фірми. Наше законодавство дозволяє ліцензованим фірмам із застосуванням спецзасобів припиняти правопорушення». 

В Укрзалізниці нам неофіційно кажуть, що не найматимуть приватну охорону, мовляв це дорого коштує. Голова наглядової ради Укрзалізниці Сергій Лещенко в Фейсбуці писав, що така інновація «в масштабах УЗ — це додаткові 250 мільйонів гривень щороку», що сильно позначиться на вартості квитка. Водночас у МВС пропонують альтернативу: 

«Можна ввести посаду, наприклад, “заступника начальника поїзда з безпеки” і посадити на цю посаду сильну, підготовлену людину. Можна навіть отримати охоронну ліцензію на одну особу. І забезпечити її спецзасобами: кийок, балончик, кайданки, електрошокер. Коштувати це буде менше ніж 250 мільйонів. До того ж не обов’язково такий механізм запроваджувати на кожен потяг, а лише на найнебезпечніші маршрути». 

Шевченко каже, що можуть бути корисними навіть профілактичні обходи потяга начальником у формі та зі спецзасобами захисту на ремні. Він розповідає, що за часів існування транспортної поліції (тоді ще міліції) кожен потяг супроводжували по два міліціонери. Тоді в МВС порахували, що витрат було багато, а ефективності — ні. І повертати її зараз недоцільно:

«Поліція готова, але на договірних умовах із ПАТ “Укрзалізниця”», — каже Шевченко.

До речі, із собою в потязі можна мати дозволені законом засоби захисту, запевнили нас у МВС. 

Провідник потяга на вокзалі в Запоріжжі, 2 червня 2020 року
Фото:

Олександр Прилепа/УНІАН

Історія Анастасії не єдина така. Нам розповіли багато схожих, от лише три з них: 

Дар’я із Запоріжжя: 

«Близько року тому їхала на фірмовому нічному поїзді “Київ—Запоріжжя”. Квиток у мене на нижнє місце в купе. У купе їхала я і ще двоє чоловіків. Увечері зав’язалась “п’яна” розмова ні про що, про роботу, про життя, про сім’ю. Один із чоловіків пив пиво. Другий (вони не були між собою знайомі) не сильно брав участь у розмові. Я лягла спати. І той, що пив пиво, пішов десь за добавкою. Уночі я прокинулась від того, що чужі руки мене гладять. Це був той чоловік, який пив. Дуже сильно злякалась. Почала будити всіх навколо, кричати. На верхній полиці прокинувся інший чоловік, зістрибнув донизу і почав бити його. Провідниця, яку я покликала, нічого вирішити не могла. Той чоловік, що врятував мене, прямо хзакинув п'янчугу на другу полицю, а сам ліг на його місце. Залишок ночі поспати мені не вдалося, хоч у мене і був охоронець. Ніколи не вгадаєш, яка людина порядна й адекватна».

Олексій із Бердичева: 

«Їхав до Львова в 2016 році. Нічний плацкарт, середина вагона. Наді мною спав чоловік у нетверезому стані. Посеред ночі впав між полиць, потім почав чіплятись до мене, наче я його старий знайомий. Почав штурхати мене у ноги дедалі сильніше. Можливо, я легко його штурхнув у відповідь, мовляв "не зачіпайте". Він у відповідь вдарив, але через нетверезий стан не сильно. “Активував” агресію і збирався нападати. Я не галасував, бо поруч була жінка з малою дитиною. Не хотів розбудити. На щастя, через той же нетверезий стан пасажир заспокоївся і просто забув, що було у нього на думці. Провідника я не бачив, скаржитись сенсу вже не було».

Інна з Києва: 

«У купе почали випивати незнайомі між собою: військовий зі Львова, морячок із Макіївки і дівчина-заробітчанка з Шахтарська. За три години військовий вивернув все, що випив зайве, ми його ледь змусили прибрати. А ще за годину він почав перевертати мою горішню полицю зі словами “виході за мєня”. На столі був ніж, я побігла до провідниці, викликати поліцію. Та категорично відмовилась, бо “багато паперів писати”. Постояла в купе з півгодини. Десь близько третьої ночі він таки заснув, але не я. У 2017 році їхала вже в СВ. Обікрали у вагоні кількох людей, у мене теж витягли сумку, але знайшли в смітнику за півгодини, документи на місці, а гроші не помітили, бо без гаманця».

Незалежні завдяки вам

Ми працюємо незалежно від політиків та олігархів. Наша журналістика існує завдяки вам. Ви можете підтримати нас, а ми зможемо продовжити розповідати, що насправді відбувається.

Поділитись: