Гурт Eagles of Death Metal дав перше інтерв’ю після паризьких терактів

Видання VICE опублікувало перше інтерв’ю рок-гурту Eagles of Death Metal після паризьких терактів. 13 листопада під час виступу в концертний зал Bataclan увірвалися терористи і почали розстрілювати публіку. В результаті цієї атаки загинуло 90 людей, у тому числі менеджер з мерчендайзингу Eagles of Death Metal Нік Александр.

Шейн Сміт, засновник Vice: Почнімо з початку, ви вже годину граєте, троє озброєних чоловіків заходять в зал і відкривають вогонь.

Іден Галіндо, гітарист: Спершу я подумав, що це проблема з апаратурою. А тоді дуже швидко зрозумів, що це не так. Я усвідомив, що трапилося. І в той момент Джессі (гітарист, співзасновник гурту — ред.) побіг до мене, і ми заскочили за куліси. Ми не були впевнені, чи вони цілятсья в нас, чи що взагалі відбувається.

Метт МакДжанкінс, бас-гітарист: Коли почалася стрілянина, я кинув бас-гітару, на секунду заховався за завісою, за моніторами, і миттю люди почали забігати в двері, що вели до сцени. Люди бігли і Стів, наш менеджер туру, також був там. Він був першим, кого я побачив, і в нас був десь один вираз обличчя в той момент. Ми знали, що там нема виходу і намагалися сказати це людям.

Шейн Сміт: Ви намагалися вибратись?

Метт МакДжанкінс: Всі почали ховатися в кімнату, щоб уникнути пострілів. Це було інстинктивно. З моєї позиції це виглядало так: я бачу стрілянину, я бачу спалахи світла, і мені треба прийняти рішення: чи я хочу бігти через усю сцену, чи хочу заскочити в кімнату поруч і сподіватися на краще. Тож я побіг у кімнату, де вже було багато людей, вони допомагали одне одному. Щойно ми пробралися туди, виявилося, що декілька людей були поранені та стікали кров’ю. Інші почали шукати стільці, барикадувати двері. Там був міні-холодильник і хтось залишив пляшку шампанського для святкування після шоу, тому ми вирішали використати її як зброю для захисту.

Джуліан Доріо, барабанщик: Що шокувало мене в першу чергу? Ми голосний рок-бенд, знаєте. Силу звуку групи, підсилену апаратурою, складно перебити. Але перші постріли були такими потужними для мене, що я одразу зрозумів, що щось трапилося.

Я миттєво зіскочив зі свого стільця , мені в ніс вдарив запах пороху. Я обернувся, поглянув крізь барабанну установку повз підсилювач, і тоді почався другий захід. Я побачив двох чоловіків попереду, і це, мабуть, було найстрашнішим видовищем у моєму житті: вони просто невпинно розстрілювали публіку. Тоді я почав відповзати. Я майже весь час залишався підборіддям на землі, відповзав у правий бік сцени, тримаючись за підвищенням для барабанщика.

Іден Галіндо, гітарист: Коли ми добралися до поліцейського відділку, хаос тривав. Люди прибігали з концертного залу, вони були всі в крові. Ми не знали, що відбувається, не було жодних новин і ми чули лише те, що іншим розповідали по телефону. Лише коли ми зв’язалися з Джошем (засновником гурту — ред.), ми трохи заспокоїлись.

Джошуа Хоммі, засновник групи: У мене пішла секунда на те, щоб усвідомити, що це відбувається насправді. Бо про атаку ще не говорили в новинах. Тому я негайно поїхав у наш офіс, щоб почати щось робити, хоча б щось, що можна зробити, не знаходячись там, аби повернути їх додому.

 Джошуа Хоммі: Одна річ, про яку говорили всі в групі, був загальний героїзм: люди виходили з дому, щоб надати допомогу, фани, що були там, навіть поранені, намагалися якось допомогти одне одному і групі.

Джессі Х’юз: Декілька людей заховалися в гримерці. Терористам вдалося проникнути туди й вони вбили всіх, окрім дитини, що ховалася під моєю шкіряною курткою.

Одна з причин, чому багато людей загинуло — те, що вони просто не залишили б своїх друзів. Так багато людей прикривали собою інших.

Джошуа Хоммі: Ми зібрали імена всіх, хто загинув. Я записую їх і мені складно в це повірити. Якби я тільки міг сказати щось, поговорити з їхніми батьками.

Це нормально, що для цього бракує слів, можливо, їх і не має бути.

Джессі Х’юз: Я не можу дочекатися, щоб знову приїхати в Париж. Я не можу дочекатися, щоб грати знову, я хочу повернутися. Я хотів би бути першим, хто гратиме в Bataclan, коли він відкриється знову. Я був там, коли він замовк. Наші друзі прийшли туди послухати рок-н-рол і загинули. Я хочу повернутися туди і жити.

Джошуа Хоммі: У нас є пісня I love you all the time. І не має значення, чи ви співак кантрі, чи граєте death metal, чи ви діджей, ми просимо каверити цю пісню. Ми покриємо витрати на випуск цих каверів. Ми закликаємо приєднатися iTunes, Spotify, Amazon, усіх, хто поширює музику, і жертвувати кошти, що зможуть допомогти будь-кому, хто став жертвою паризьких атак.

Ніхто не може справитися з цим сам, але чим більше ми об’єднуємося, чим більше солідарності проявляємо, тим більше це стає знаком співпереживання і рухом уперед до чогось більшого, щоб покінчити з насильством.

Дивіться повну версію інтерв'ю на сайті VICE

/Фото: скріншоти з інтерв'ю VICE

Переклала Оксана Городівська для Громадське Культура