«Хвиля непорозумінь», яка накрила Ткаченка. Чим запам'ятався цей міністр культури

Шлях до посади міністра

Олександр Ткаченко очолив Міністерство культури та інформаційної політики України у червні 2020 року, коли країною ширилась епідемія коронавірусу, тривав всеукраїнський карантин, а заклади культури почали переносити, а потім і скасовувати заходи.

Та перед тим, як перейняти головування міністерством культури, Олександр Ткаченко роками будував свою кар'єру у медіабізнесі (що потім відобразилося на його управління МКІП). Ткаченко пройшов шлях від редактора до гендиректора «Нового каналу» та групи каналів «1+1 Media», він створював та реформував українські телепрограми та навіть консультував російський канал.

У 2019-му Олександр Ткаченко підтримав тодішню нову політичну силу «Слуга Народу» і обрався народним депутатом від неї як безпартійний. У Верховній Раді Ткаченко був головою Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Наприкінці квітня 2020 року Ткаченко оголосив, що вирішив брати участь у праймеріз «Слуги народу» на вибори мера Києва, щоб «повернути гордість» за місто. Та вже за тиждень його призначили міністром культури.

«Міністр-малорос»

Незабаром після призначення Олександр Ткаченко у програмі «Мокрик По Живому» на hromadske розповів, що не проти російськомовних серіалів з України, бо їх можна продавати до росії і це піде «на благо індустрії та економіки».

Також міністр пропонував реформувати підхід до формування «чорних списків» російських артистів і вносити туди тих, проти кого в Україні заведені кримінальні справи.

«Я підтримую заборону демонстрації продукції рф після 2014 року із цими всіма військовими та іншими міліціонерами в кадрах. Але, наприклад, я вже сто разів говорив про фільми Романа Балаяна, зняті хтозна-коли з радянськими акторами. Я не вважаю, що ці люди підтримують агресивну анексію Криму, що вони є ворогами для України, становлять національну загрозу аж до тої міри, що потрібно забороняти їхні фільми тут», — казав міністр.

За час роботи на посаді глави Мінкульту Олександра Ткаченка ще не раз критикуватимуть за неоднозначну позицію. У квітні цього року міністр не виключив, що після війни можлива певна співпраця із «корисними росіянами».

А у 2021 році Ткаченко заявив, що не вважає свого ексколегу з фракції «Слуга Народу» Олександра Дубінського елементом «російської мережі дезінформації», назвавши його «талановитою людиною». Це сталося у час, коли США запровадили проти Дубінського санкції за публічну підтримку кампанії з дезінформації з метою вплинути на результати президентських виборів у Штатах.

Перше звільнення

Олександр Ткаченко вже йшов із Мінкульту у 2021 році — тоді він пояснив своє рішення незгодою з політикою уряду щодо підпорядкування Держкіно та виділення бюджетних коштів на культуру. А втім, звільнення так і не сталося.

Як розповів, лідер фракції «Слуга Народу» Давид Арахамія, Ткаченко переговорив із прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, «вони знайшли точки порозуміння і вся ця історія залишилася тільки в медіапросторі».

Через два роки Шмигаль знову підтримає залишення Ткаченка на посаді: на одну із петиції із закликом звільнити міністра культури прем'єр відповів, що не бачить для цього «чітких підстав».

Управлінські рішення

Значна частина критики на адресу Ткаченка, звісно ж, стосувалася його дій як очільника Мінкульту.

У петиціях із закликом про звільнення Ткаченка звинувачували у «стагнації в культурній сфері», яку спричинило непрофесійне управління МКІП, нездійснення належних заходів щодо захисту та збереження мистецьких творів від російської агресії та загалом «невідповідність запитам українського суспільства».

Виникали питання і щодо розподілу фінансування Мінкультом. На 2023 рік на виробництво телеконтенту заклали в бюджет майже 2 мільярди гривень. Цього ж тижня стало відомо, що держканал «Дім» виділить 33 мільйони гривень на створення комедійного серіалу «СМТ Інгулець» від компанії телеведучого Юрія Горбунова.

Доречною під час війни Ткаченко вважає і добудову музею Голодомору за понад пів мільярда гривень. А за 28 мільйонів гривень великого бізнесу МКІП замінить радянський герб на щиті Батьківщини-матері на тризуб.

Такі статті витрат, схоже, стали «останньою каплею» для глави країни Володимира Зеленського, який закликав місцеву владу використовувати ресурси бюджетів так, щоб люди відчували, що це «справедливо та правильно». 20 липня Зеленський публічно, у традиційному вечірньому зверненні до всієї країни, попросив премʼєр-міністра Дениса Шмигаля розглянути заміну Ткаченка.

Вже за кілька годин після цього Ткаченко заявив, що сам подав у відставку «через хвилю непорозуміння щодо важливості культури під час війни», а заяві президента «здивувався».

Чи міг глава Мінкульту злукавити, щоб «піти красиво»? «Радіо Свобода» зазначає, що в інтерв'ю лише за 8 годин до своєї заяви про відставку Ткаченко підтримував зйомки серіалів під час війни та звільнятися не збирався.

Текст оновлено 27 липня 2023 року.