Війна

«Хіба ми — вороги?»: як отримують пенсії люди з непідконтрольного Донбасу

14 серпня, 2018 20:41
Війна/«Хіба ми — вороги?»: як отримують пенсії люди з непідконтрольного Донбасу
Зберегти
Вигляд
Українські пенсіонери з непідконтрольних територій Луганщини отримують пенсії на єдиному в області контрольно-пропускному пункті в Станиці Луганській. Для цього вони багато годин стоять у кількох чергах, до яких записуються на світанку. Хто не встигає — залишається на ніч у місцевих: за ліжко-місце просять 100 гривень.

Усі вони бояться називати свої прізвища, а більшість погоджуються на розмову лише за умови конфіденційності. Причина в тому, що ці люди живуть на непідконтрольних територіях, а пенсію можуть отримувати лише переселенці. Юридично вони всі порушники закону, адже обманюють державу. Але фактично без цієї законно заробленої пенсії їм було б украй важко вижити по той бік фронту.

Громадське поїхало в Станицю Луганську дізнатися, що доводиться пройти українським пенсіонерам, щоб отримати власні пенсії.

Пенсія на ліки та дітей

76-річна Надія Сергіївна стоїть уже майже четверту годину. Надворі +30. Черга розтягнулася на метрів тридцять. Чоловік у кашкеті серветкою втирає спітніле чоло, літня жінка поряд обіймає одну з колон навісу, під яким люди ховаються від сонця.

«Сєвєродонецьк — Новоайдар, підходимо. Рубіжне — Кремінна, Лисичанськ, мікроавтобус», — запрошують чоловіки з жовтими маршрутними табличками тих, хто щойно перетнув КПВВ й опинився в Станиці Луганській.

Українська пенсіонерка Надія понад 50 років пропрацювала в одному з луганських університетів. Що два місяці вона приїздить з непідконтрольної території по пенсію:

«На рублі там (у так званій «ЛНР» — ред.) мені дуже складно жити, — каже жінка. — Щоправда, української пенсії вистачає ненадовго. Решту грошей відправляю дітям — вони живуть в Україні, квартиру знімають. Мені складної їм допомогти якось інакше».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Не за віком, а за стажем: що треба знати про пенсійну реформу

Пенсіонерка Надія що два місяці приїздить на КПВВ Станиця Луганська з непідконтрольної території за пенсією. Окрім неї, жінка отримує також «матеріальну допомогу» від так званої «ЛНР» — 3000 рублів (близько 1202 гривень). Фото: Ілля Антонець/Громадське

Надія прямує спершу до аптеки і лише потім за пенсією. Для багатьох людей на тій території українська пенсія — це єдиний спосіб вижити, вважає вона. Сьогодні вона має борги за воду й газ у Луганську, які ще доведеться погасити.

«У нас газ дешевий — 2,61 рублів (близько 1,05 гривень) за кубометр, а ось вода дорога, я економлю й намагаюся вкластися в куб, — каже пенсіонерка. — Вони там трошки перебрали, я ще піду розбиратися. Написали, що я три з гаком тисячі рублів повинна заплатити. Але це неправильно, в мене 25% знижка, бо я — дитина війни, і за власними підрахунками винна лише дві тисячі».

Два місяці тому ліки їй обійшлися в майже 900 гривень. Цього разу — 295. Окрім української пенсії, жінка також отримує «матеріальну допомогу» від так званої «ЛНР» — 3000 рублів (близько 1202 гривень).

«Без кінця чую, що можна пенсії не платити в «ЛНР», але на ті гроші, які вони дають, прожити дуже складно. Люди потребують української пенсії. А чути, «чого ми повинні платити»... Ми для чого працювали? Щоб нам пенсію платили, 51 рік я провела у виші, — каже жінка. — Думаю, я заслужила пенсію, хоча вона й не дуже велика».

Устигнути все

Через КПВВ у Станиці Луганській з так званої «ЛНР» щодня добираються близько 11 тисяч людей, переважно пенсіонери. Мешканці непідконтрольних Україні територій кажуть, що в середньому на пункті пропуску доводиться стояти від двох до п'яти годин. Дехто не під запис стверджує, що прохід без черги коштував їм 200 гривень: «Дорого, але швидко».

Через КПВВ у Станиці Луганській з так званої «ЛНР» щодня добираються близько 11 тисяч людей, переважно пенсіонери. Фото: Ілля Антонець/Громадське

Щоб отримати пенсію людям з непідконтрольних територій необхідно пройти кілька процедур. Перша — обов'язкова реєстрація як внутрішньо переміщеної особи й перевірка за місцем реєстрації. Таку перевірку Кабмін запровадив у червні 2016 року: представники органів соціального захисту приходять до переселенців додому і складають акт, що зареєстрований там дійсно проживає за адресою.

Але в червні 2017 року Окружний адмінсуд Києва задовольнив позов Української Гельсінської спілки з прав людини і скасував ці акти. Рішення суду означає, що від 5 липня ніхто не має права перевіряти переселенців.

Друга процедура — ідентифікація, тобто засвідчення того, що людина жива. ЇЇ потрібно проходити кожні 58 днів в Ощадбанку. Якщо переселенець не встигає ідентифікуватися, банківська картка блокується, й зняти кошти з неї неможливо.

За словами мешканців непідконтрольних територій, місцеві залюбки пропонують послуги реєстрації тим, хто хоче отримати статус переселенця. Ціна питання — від 50 до 100 гривень на місяць.

Сотні людей стоять у чергах спершу на КПВВ, потім — у черзі на ідентифікаю, а відтак — до банкомату. Багато хто не встигає пройти всі процедури до 16:00, коли банк зачиняється. Фото: Ілля Антонець/Громадське

Після черги на КПВВ пенсіонерам доводиться знову шикуватися в колону, тепер — біля Ощадбанку. У день, коли Громадське побувало у Станиці Луганській, людей у черзі було майже шістсот. Принаймні саме стільки прізвищ було в списку, куди люди записуються, щоб дотримуватися черги.

«Вистояли на посту, тепер стоїмо на ідентифікацію, а потім хочемо взяти гроші. Я під номером 456. Ось стоїш та переймаєшся — пройдеш чи не пройдеш», — обурюється мешканка так званої «ЛНР». Вона боїться називатися, адже, як і інші, оформлена внутрішньо переміщеною особою на підконтрольній Україні території. Каже, в неї можуть забрати пенсію.

У будні Ощадбанк у Станиці Луганській працює з восьмої до шістнадцятої. Нерідко переселенці не встигають ідентифікуватися протягом дня. Тоді місцеві пропонують свої домівки для ночівлі: ліжко-місце коштує 100 гривень. Утім, зняти ліжко-місце мають можливість не всі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як самостійно накопичити на гідну пенсі

65-річна Ольга Миколаївна разом із сестрою й подругою сидять біля банку. Щоб встигнути пройти всі черги й процедури, прокинулися о четвертій ранку.  Проте в черзі Ольга лише під номером 402.

«Я встала й бігом на автобус. І оце я тут досі. А ще зовсім невідомо, що зі мною буде», — каже жінка. Пенсії та «матеріальної допомоги» від так званої «ЛНР» вистачає на два тижні. Щоб прожити місяць, вирощує городину.

«Хіба можна скаржитися на спеку? Не можна. Усе добре, — реагує на запитання про чергу одна з жінок. З-під еластичного бинта на її гомілці видніється синець, нога cпухла. — Довго, але що зробиш? Нікуди дітися. Треба стояти і чекати. Терпіння, тільки терпіння, а більше нічого не треба. Головне що не стріляють, мирно, а все решта — дрібниці».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Звільнені»: репортаж із зайнятого українськими військовими Південного​

Щоб устигнути пройти всі черги Ольга Миколаївна (ліворуч) із сестрою та подругою прокинулися о 4 ранку. Проте в черзі жінка лише під номером 402. Фото: Ілля Антонець/Громадське

У районній адміністрації обіцяють уже за місяць покращити КПВВ. На це виділили 15 мільйонів гривень. У планах, зокрема, ремонт дорожнього покриття, огорож, облаштування зупинок приміського транспорту, будівництво укриття тощо.

Без можливості

У травні 2014 року Ірина разом із сім'єю переселилися до Києва. У Донецьку залишилися рідні, тому заради їхньої безпеки вона попросила не називати її справжнє ім'я.

Рідні Ірини мають проблеми зі здоров'ям. Щоб потрапити на підконтрольну Україні територію, знадобиться спеціальний медичний супровід, що надто дорого. Тому оформити пенсію можливості вони не мають. «Допомогу» від так званої «ДНР» не беруть —  бояться, що їх оголосять колабораціоністами. Тому Ірина повністю їх утримує.

«Думаю, окупація повинна коштувати дорого. Тому коли я їм кажу, мовляв, беріть ту кляту пенсію хоча б від терористів, якщо державі на вас начхати, вони відповідають: ти б в Гітлера теж брала? — розповідає Ірина. — Така їхня принципова думка призвела до того, що якщо мене завтра зіб'є автівка, то вони помруть з голоду».

Чоловік Наталії (ім'я змінене) не може самостійно пересуватися. Цього дня він вона залишила його самого:

«Я не маю можливості залишитися на ніч у Станиці, вдома залишила чоловіка з інвалідністю на цілий день. Що зараз з ним — не знаю. Він голодний, в туалет ходити сам не може. Ночувати тут — це не вихід. Розумію, якби ми не свої гроші просили, — бідкається жінка. — Але це ж наші, ми ж працювали тут, на Україну. Вона ж наша за законом, чому нам її не дають? А коли дають, то з такими труднощами, наче ми якісь вороги. Так не можна».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Від Донбасу до Чорнобиля: як переселенці зі сходу відновлюють села навколо зони ураження ЧАЕС

Як стверджують в управлінні Пенсійного фонду Станично-Луганського району, за липень 200 пенсіонерам припинили виплату пенсій. Вони не з'являлися на ідентифікацію понад два місяці. З поновленням виплат інколи виникають затримки через повільну роботу інших управлінь.

На робочому столі першої заступниці начальника управління Ольги Кисельової — справи щодо затримок ще з весни. На її думку, управління не справляється через великий наплив людей, дефіцит кадрів і психологічне навантаження на працівників.

За даними Пенсійного фонду, на 1 липня 2018 року на обліку в Донецькій та Луганській областях перебувають 1,1 мільйон пенсіонерів — без урахування непідконтрольних територій (у 2014 році лише на Донеччині було майже 1 мільйон 400 тисяч пенсіонерів).

За словами міністра соцполітики Андрія Реви близько 570 тисяч внутрішньо переміщених осіб отримують пенсії в Україні. Та координаторка ГО «Донбас СОС» Ольга Гвоздьова переконана, що таких людей повинно бути вдвічі більше, адже у 2014 році, коли виплати зупинили всім, хто залишився на непідконтрольних територіях, на поновлення пенсій зареєструвалися 1,1 мільйон людей. У громадській організації вважають, що всім іншим пенсію скасували.

Утім, ані в Міністерстві соцполітики, ні в Пенсійному фонді не відповіли на запитання Громадського про те, скільком пенсіонерам в Донецькій та Луганській областях наразі припинена виплата пенсій та з яких причин. ​

Лише в Пенсійному фонді Станично-Луганського району в липні припинили виплату пенсій 200 людям, які не з'являлися на ідентифікацію понад два місяці. Фото: Ілля Антонець/Громадське

/автор: Дмитро Пальчиков

Пов`язані новини