«Ми попросили Ердогана сприяти звільненню й інших політв’язнів» — велике інтерв’ю з Ільмі Умеровим

З’ясувалося, що таємні переговори про їхнє звільнення велися на найвищому міжнародному рівні, а остаточне рішення Кремля пролобіював президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган. Саме тому Чийгоза й Умерова не вивезли до адмінмежі з материковою Україною, а доправили літаком через Анапу до Анкари.
Після повернення в Україну, Громадське розпитало Ільмі Умерова про три з половиною роки в окупації, понад рік під слідством і про мрії на майбутнє.

Розчарування та здивування

Як відчувається окупація зсередини? Адже некримчанам часто важко уявити, з чим доводиться стикатися тим, хто вимушено залишається в окупації й не визнає її.

Не лише некримчанам, але й тим кримчанам, хто лояльно ставиться до окупаційної влади. Вони удають, нібито нічого навколо не відбувається. Насправді ж у Криму встановлений де-факто окупаційний режим, і все в руках російської влади. А в неї принцип — лояльність обов’язкова! Жодного інакомислення, жодного несприйняття, адже це не просто не вітається, а жорстко переслідується.

Хто вас найбільше розчарував, а хто — приємно вразив за ці три роки анексії?

Хто розчарував, казати навіть не хочеться. Є люди, які були дуже близькими, яким я довіряв, а вони виявились колабораціоністами і в моїх очах, якоюсь мірою, зрадниками. І друзі, і колеги, і наставники — просто не хочеться називати їхні імена.

А приємно дивує те, що люди, які вже пристосувалися до окупаційного режиму, не втрачають надії, не зраджують переконанням, не присягають де-факто чинній у Криму російській владі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ ​Ахтем Чийгоз: 8 років колонії суворого режиму

Просто в якості прикладу: одна людина, Сервер-ага Караметов, вийшла на одиночний пікет, отримав 10 діб адмінарешту й 10 тисяч рублів штрафу. А відтак вийшло вже 8 людей. Вісьмох оштрафували — вийшли сотня! Цих просто «взяли на олівець». А якби і їх теж покарали, я переконаний, — вийшла б тисяча.

Ця практика — «взяти на олівець», провести опитування, вручити попередження — виглядає як натяк, що Росії потрібна лояльність...

Ну якщо брати конкретну особу, то це натяк. А якщо брати його оточення, то це вже акція залякування. Щоб подумали, дивись, перший заступник голови Меджлісу отримав попередження, а що ж буде зі мною? Все спрямовано на те, щоб люди злякались і, ясно вже, що лояльності не дочекатися, то хоча б щоб мовчали.

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров Фото: Громадське

Пропозиції, погрози й звільнення

Чи робила «влада» Криму пропозиції співпрацювати з ними? Або чого вони вимагали від вас в обмін на припинення репресій?

Стосовно мене порушили кримінальну справу — за мою позицію, за думку, за мої упередження. Жодних кримінальних злочинів я насправді не скоював. Справа була цілком сфабрикована й у суді розсипалася. Попри це, суддя ухвалив рішення навіть суворіше, ніж вимагав прокурор — обвинувачення вимагало умовний термін.

Після того, як оголосили вирок, і ми подали апеляцію. А 12 жовтня до мене завітали два полковники ФСБ з Москви. Вони розповіли, що президент Туреччини домовився з президентом РФ про моє звільнення й пропонували написати листа на ім’я Путіна з проханням про помилування.

Коли я відмовив, вони вдалися до методів, які широко використовувалися в Радянському Союзі: сказали, що Ахтем Чийгоз уже погодився, а Мустафа й Рефат (національний лідер кримських татар Мустафа Джемілєв та голова Меджлісу Рефат Чубаров — ред.) вас кинули, подорожують світом, живуть у дорогих готелях, а ви тут «тягнутимете строк».

А коли ми їх виставили з будинку, почали залякувати, погрожували Хартом (виправна колонія в Ямало-Ненецькому окрузі Росії — ред.). Інших пропозицій не було, бо більше ми не контактували.

Мені вже здавалося, що везуть кудись до Сибіру, коли в ілюмінатор побачив будиночки з червоними дахами й мечеті турецької архітектури

Згодом, можна сказати, що мене викрали із лікарняної палати, привезли до Сімферопольского аеропорту. Коли посадили в літак, там уже був Ахтем (Чийгоз — ред.), але нам не дали можливості поспілкуватися, навіть привітатися не дали. Літак дозаправлявся в Анапі, вилетів звідти десь за кілька годин.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Воля для Умерова і Чийгоза: як звільняли кримських політв'язнів

Я знав лише, що Ердоган мав розмову з Путіним, але ж я відмовився писати прохання про помилування. Мені вже здавалося, що везуть кудись до Сибіру, коли в ілюмінатор побачив будиночки з червоними дахами й мечеті турецької архітектури.

Ільмі Умеров (в центрі). В аеропорту «Бориспіль» зустріли звільнених кримських політв'язнів – Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза, які прибули з Туреччини, 27 жовтня 2017 року Фото: Анастасія Власова/Громадське

На зустрічі з Ердоганом увечері 26 жовтня про що говорили?

Гадаю, що він багато нам не розповів. Це залишиться між людьми, які брали участь у переговорах. Єдине, що можу розповісти — ми попросили Ердогана й надалі сприяти звільненню політичних в’язнів, заручників ситуації, наполягати, щоб російська «влада» в Криму ефективніше шукала зниклих безвісти. І як фігуру номер один ми зазначили Олега Сенцова, якого треба звільнити.

Ми попросили Ердогана й надалі сприяти звільненню політичних в’язнів, заручників ситуації, наполягати, щоб російська «влада» в Криму ефективніше шукала зниклих безвісти

Коли торік вас відправили на так звану примусову психіатричну експертизу, поза межами Криму це сприймалося як якийсь страшний сон, як повернення до Радянського Союзу...

Перебувати в психлікарні — це було кошмаром, звісно...

Що допомагало пережити це?

Підтримка була колосальна, починаючи від Сенату та Держдепу США до міжнародних організацій, лідерів країн, правозахисників. Також до мене приходили донька, дружина, адвокати. І це справді впливало. У перший день (утримання в психлікарні — ред.) мені оголосили, що я буду чи не в закритому режимі, але згодом до мене навіть по 30-50 людей одночасно приходили.

Інша справа — жахливі побутові умови, які ніхто, навіть персонал змінити не спроможний.

Чи зможе міжнародний тиск допомогти у звільнені інших політв’язнів, а в перспективі — і в деокупації Криму?

Чесно кажучи, інших варіантів я й не бачу. Єдиний варіант — це міжнародний тиск на Російську Федерацію, підсилення економічних санкцій. Росія має сама відмовитися від своїх намірів, щоб повернути Крим було дешевше.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Ми вдома» – кримські політв'язні Умеров і Чийгоз повернулись до України (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Заступник голови Меджлісу Ільмі Умеров (другий ліворуч) виступає на прес-конференції у Борисполі. Зліва направо: глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, Ільмі Умеров, лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв та заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз, 27 жовтня 2017 року Фото: Анастасія Власова/Громадське

Спротив

Ви маєте багатий досвід боротьби з системою?

Коли вчився в 10 класі, ми разом із кількома однокласниками та моїм молодшим братом Бекіром розклеювали листівки із закликом до кримських татар боротися за повернення на батьківщину, до Криму. Порушили кримінальну справу, яку, до речі, теж до кінця не довели.

Зібралося дуже багато людей, тож відкрити суд так і не змогли. Потім у нас був прийом в обкомі партії... Секретар обкому Шамсудінов прийняв наших батьків разом з нами, оголосив що кримінальну справу закриють, що нас добре виховали та ми ще принесемо користь своїй батьківщині.

Мені ніхто не ставив жодних умов — зможу я повернутися чи не зможу. А якщо ні, то чому. Тому я вже зробив кілька заяв і ще раз про це скажу: я хочу повернутися до Криму

Але сьогодні по суті Росія деяких цілей досягла? І вас, і Ахтема Чийгоза фізично з території Криму усунули. Фактично це ж м’яке усунення?

Уже тиждень минув, а я й досі не знаю. Чи є якийсь указ узагалі. Мене з ним ніхто не ознайомлював. Мені ніхто не ставив жодних умов — зможу я повернутися чи не зможу. А якщо ні, то чому. Тому я вже зробив кілька заяв і ще раз про це скажу: я хочу повернутися до Криму.

Людський фактор

Ще один приклад підтримки, яку кримчани надають родинам зниклих або заарештованих людей, — «дуа», молебні. І навіть під час цих заходів часто присутня так звана «наружка» — зовнішнє стеження.

Попри те, що зовнішній нагляд присутній постійно, дуа наразі один з незаборонених методів. Не може «влада» заборонити молитись.

Так, молитву ж не назвеш несанкціонованим мітингом...

Такі спроби були. Щоправда, до покарання не дійшло, але спроби були. Ці молебні завжди супроводжуються кількома виступами, люди кажуть про конкретні проблеми, про загальну ситуацію. Це такий собі новий метод в національному русі. Спільні молебні об’єднують, кожен бачить, що він не один.

Як ставляться до тих, хто, приміром, раніше служив в українській міліції, а тепер вже приходить як російський поліцейський складати протокол?

Тут усе залежить від людського фактора. Якщо він поводиться агресивно, по-хамськи, то до нього й ставлення відповідне.

Спільна денна молитва у терміналі аеропорту «Бориспіль» в очікуванні звільнених кримських політв’язнів — заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза, 27 жовтня 2017 року Фото: Анастасія Власова/Громадське

Початок великої гри

Ви підкреслювали після звільнення, що одне із ваших завдань — відновлення української територіальної цілісності. Як ви собі це уявляєте?

Те, що нас з Ахтемом звільнили, — це має бути маленьким епізодом у дуже великій історії. Треба звільнити ще багато політв’язнів, треба звільнити окуповані території, відновлювати територіальну цілісність як України.

Ті, які служать нині «новій державі» — Російській Федерації — ще вчора були громадянами України й працювали, перебуваючи у Криму, проти України

І ще, навіть не чекаючи на деокупацію, треба ухвалити на рівні Верховної Ради кілька рішень. Одне з них — це закон про статус кримськотатарського народу, який так і не ухвалили за 23 роки незалежності.

Люди в Криму не помінялися. Ті, які служать нині «новій державі» — Російській Федерації — ще вчора були громадянами України й працювали, перебуваючи у Криму, проти України.

А що робити з ними у випадку деокупації?

Скоріше за все, ті, у кого руки в крові, мають сісти у тюрму. Ті, хто приїхав до Криму після 2014 року, мають поїхати, а решта... із рештою будемо шукати спільну мову, уживатимемось. Народ на побутовому рівні легко знайде спільну мову.

Якщо говорити навіть не про плани, а так, ніби резюмуючи нашу бесіду, — про що Ви зараз мрієте?

До Криму повернутись. (тяжко зітхає)

Ільмі Умеров (праворуч) з донькою Айше Умеровою. В аеропорту «Бориспіль» зустріли звільнених кримських політв'язнів – Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза, які прибули з Туреччини, 27 жовтня 2017 року Фото: REUTERS/GLEB GARANICH

Підписуйтесь на наш канал у Telegram