Історія подарунків: від печерних людей до святого Миколая та сертифікатів

Протягом усієї історії людства подарунки були й залишаються важливим проявом турботи і поваги в усіх культурах та епохах — від Стародавнього Єгипту й до сьогодні. Дари підносили і підносять богам, королям, колегам, друзям, родичам.

Приводів потішити когось подарунком нині безліч. А от однією з головних щорічних традицій залишається їхнє вручення саме на новорічні свята, до яких залишається не так і багато часу. І поки ви у роздумах, що подарувати своїм близьким цього року, розповідаємо історію подарунків: як вирішили їх вручати, чим вони відрізняються у різних культурах світу і як змінювалися до нашого часу.

Мотиви вручення подарунків

Ритуал дарування антропологи виявили ще в ранніх соціальних групах. Нині він існує зокрема у наших найближчих родичів — шимпанзе. Самці цих приматів часто пропонують їжу самкам. Очевидно, що такий прояв турботи пов’язаний зі статевим потягом, але науковці, які вивчають цих тварин, пояснюють: фактично метою таких подарунків є формування соціальних зв’язків та довіри.

Це бажання властиве усім приматам і ґрунтується на необхідності збереження зграї. Міцні соціальні зв’язки дають більші шанси вижити і процвітати. Саме через любов і турботу люди, як і шимпанзе, цінують подарунки. Річ не тільки в тому, щоб отримати — важливо й дарувати.

Печерні люди вручали подарунки, щоб висловити прихильність і вдячність одне одному, а вожді племен у такий спосіб хвалили когось за досягнення. Звичайно, тодішні подарунки неможливо порівнювати із сьогоднішніми: зуби тварин, кора дерева чи камінь унікального вигляду, які потім можна було носити як прикрасу.

Стародавній Єгипет: квіти, гроші та врожай

Археологи виявили безліч свідчень дарування презентів у Стародавньому Єгипті: миски, гребені, амулети, прикраси, меблі. Кожен подарунок мав свою мету, але більшість із них слугували для захисту й допомоги у переході померлого в потойбічне життя. Більшість дарів підносили єгипетським божествам, хоча справжніми бенефіціарами такої щедрості були жерці.

Стародавні єгиптяни вірили: навіть після смерті тіла померлих мають зв’язок як із потойбічним, так і реальним світом. Тому мертвих обдаровували різними предметами, які могли б бути корисними у загробному світі.

Фараони, які за уявленнями ставали божествами після коронації, отримували цього дня почесні дари. Королівській сім'ї підносили коштовності, золото, зерна квітів та врожай (ячмінь, пшеницю, льон, папірус тощо).

Звичайні люди, як-от купці, фермери чи торговці, також брали участь у своєрідному обміні подарунками. Щоб зав'язати нові стосунки або відсвяткувати важливу подію, було заведено підносити цінний корисний предмет. А його одержувач теж дарував щось рівноцінне.

 Стародавня Греція та Римська імперія: дари навіть для незнайомців

Культура Афін часів Стародавньої Греції рясніє згадками про вручення подарунків, які дійшли до нас завдяки літературі й живопису.

В «Одіссеї» Гомера навіть наголошується, що піднесення дарів важливе для суспільства. Серед священних обов'язків стародавніх греків був принцип проксенії (право публічної гостинності, яке було найдавнішою формою відносин і міжнародного права у Давній Греції), який об'єднував грецьких громадян.

Вручати подарунки незнайомцям вважалося частиною суспільного блага — незалежно від того, був він матеріальним чи нематеріальним, як-от тимчасовий притулок.

Стародавнім римлянам було не звикати дарувати подарунки, особливо під час богослужінь, наприклад Сатурналій — щорічного свята на честь бога Сатурна під час зимового сонцестояння. Це був час вечірок, банкетів та алкоголю, коли римляни вручали невеликі подарунки своїй сім’ї та друзям. Деякі з цих традицій перекочували згодом у ритуали святкування Різдва.

У своїх віршах про Сатурналії римський поет Марсьяль описує переважно недорогі подарунки: письмові таблички, кубки для гри в кості, лампи, гребені та зубочистки.

Ісламський світ

Поширення мусульманської віри глибоко змінило всю арабську, а згодом й інші культури світу. Засновник ісламу, пророк Мухаммад, говорив про цінність подарунків.

Дар, відповідно до ісламського вчення, — це прояв любові та добра. Для мусульман він є благословенним обов'язком, оскільки зміцнює соціальні зв'язки.

Одним із найпоширеніших подарунків, які Мухаммад дарував та отримував, була їжа, тому саме такі дари стали сильною традицією у мусульманських культурах.

Так, під час трьох основних мусульманських свят люди пригощають одне одного. На Рамадан після вечірньої молитви заведено розговлятися фініками та водою. На Рамазан-байрам мусульмани жертвують зерно та інші основні продукти, а на свято Курбан-байрам ріжуть тварину й дарують її третину друзям, а ще третину жертвують комусь.

Культура Азії: важливий сам процес

Давня культура Японії сформувала традицію вручення подарунків з нагоди церемоніальних подій: народження дитини, весілля та щорічні сезонні свята. Процес дарування в Японії часто є важливішим, ніж сам подарунок.

У Китаї, де вчення Конфуція панувало з 5 століття до нашої ери, дари призначені, щоб підтримувати гармонію із сім'єю та друзями. Подарунки дозволяють дарувальникам продемонструвати свою повагу до старших і керівництва, вони необхідні для побудови ділових відносин. Те, що стоїть за подарунком (наприклад повага, прихильність, захоплення), важливіше за його цінність — як і в Японії.

 Християнська доба: гостинці під ялинку

Після краху Священної Римської імперії та поширення християнства у Європі язичницька традиція вручати подарунки в день зимового сонцестояння частково позначилася на святкуванні Різдва. Це також пов’язано з біблійною історією, де волхви підносять дари немовляті Ісусу.

У середньовіччі найціннішим подарунком вважалася їжа, яка символізувала силу та щедрість. Представники знаті також дарували одне одному книжки, оскільки вони були дуже цінними.

У Київській Русі наші предки мали звичку приходити в гості з подарунком — «гостинцем». Під час свят дарували крупи й борошно як символ достатку, а також полотна, текстиль, взуття, рум’яна, прикраси та інші предмети як ознаку заможності.

Поступово протягом 19 століття акцент на подарунках у Європі зміщувався з початку грудня чи Нового року до Різдва. Це частково можна пов’язати з протестантською реформацією у Північній Європі, внаслідок якої відмовилися від великої кількості святкувань.

А ще вплинула популярність Санта-Клауса у Північній Америці. Розповіді про святого Миколая туди привезли голландські поселенці, але згодом той на американський лад став Санта-Клаусом. А традиція дарувати подарунки на День святого Миколая змістилася на Святвечір і згодом вже у такій формі повернулася до Європи.

А от різдвяні листівки придумали дарувати в Англії у вікторіанську добу (друга половина 19 століття) — завдяки розвитку пошти. Це був маркетинговий хід, який мав заохотити людей користуватися нею.

Традиція, що пройшла крізь тисячоліття

Подарунки були й залишаються невіддільною частиною культур різних народів світу. Часто вони важливіші навіть для самих дарувальників, аніж тих, хто отримує презент.

Нині щороку на новорічні свята мільйони людей стікаються до магазинів чи інтернет-сайтів, щоб купити щось і поділитися зі своїм близьким. І якщо раніше дарували здебільшого матеріальні речі, то тепер люди все частіше надають перевагу можливості вибору й універсальності.

Співзасновниця найбільшого в Україні маркетплейсу подарункових сертифікатів giftmall Катерина Прохацька розповідає зі свого досвіду, що в Україні у кризовий 2013 рік мотивація обирати як подарунки сертифікати на розваги зникла. Водночас з’явилося бажання дарувати щось максимально схоже на гроші. Наприклад, сертифікати в магазини тощо.

«Ми радіємо, тому що економимо людям час. Якщо людина хоче подарувати сертифікат у певну мережу магазинів, їй не треба шукати найближчий магазин. Можна просто зайти на giftmall і обрати його на сайті, прочитати про умови використання й побачити, як це все упакують», — розповідає Катерина.

А ще вона пояснює: сьогодні робити подарунки популярно і серед компаній. Так вони організовують програми лояльності для своїх клієнтів.

Катерина каже, що на відміну від подарунка, який може викликати різні емоції, сертифікат — це відчуття чогось бажаного: «Можна сказати, що ми даруємо людині матеріальне бажання, завдяки якому вона точно отримає задоволення і можливість».

Партнерський матеріал опублікований на правах реклами.