Камені спотикання та уявна прірва у відносинах США — ЄС

Віце-президент США Майк Пенс провів кілька днів у Європі, намагаючись переконати європейських колег у підтримці Євросоюзу та НАТО американською адміністрацією. Попри озвучені раніше Трампом заклики до країн Європи покинути ЄС, як це зробила Велика Британія, Пенс повідомив європейським лідерам, що адміністрація Трампа прагне «поглибити відносини з ЄС».

Громадське.Світ досліджувало, яким може бути майбутнє трансатлантичної спільноти за президентства Трампа. До свого обрання він не виявляв поваги й готовності дотримуватися давніх союзницьких зобов’язань Америки.

Поки що жодних несподіванок

Наразі адміністрація американського президента Дональда Трампа переважно складається з класичних республіканців, окрім Тіллерсона, що прийшов у політику із бізнесу, та ще кількох бізнесменів, що обійняли міністерські посади. Тож погляди, які вони презентують в Європі, зокрема на Мюнхенській конференції з безпеки, не стали несподіванкою.

На це звертає увагу Лорн Кранер, співкерівник проекту Transatlantic Renewal Initiative, колишній заступник держсекретаря США. За його словами, новий міністр оборони США Джеймс Меттіс певною мірою заспокоїв учасників конференції, заявивши, що Америка зустрічатиме сьогоденні загрози спільно зі своїми партнерами по НАТО.

Водночас, його заклик до країн-учасниць збільшити до 2% ВВП витрати на оборону не звучали ультимативно та несподівано.

«Такої вимоги США дотримуються вже близько 40 років. Попередня адміністрація так само піднімала це питання, тож воно не стало сюрпризом», — наголошує Кранер.

Джеймс Дентон, редактор видання World Affairs Journal, співкерівник проекту Transatlantic Renewal Initiative,  вважає, що призначення Трампа на посади держсекретаря, міністра оборони, радника з національної безпеки можуть свідчити про те, що політика США щодо трансатлантичної спільноти буде лишатися такою ж, як і раніше.

Аліна Полякова, старший науковий співробітник Atlantic Council, додає, що заклик, озвучений Меттісом, не ставить під загрозу ефективність співпраці Вашингтона та Брюсселя. Він є скоріше сигналом про те, що Європі потрібно переглянути оборонні витрати. «Німеччині буде важко ухвалити це рішення, оскільки німці здебільшого пацифісти, німецьке суспільство налаштоване проти збільшення цієї статті витрат, воно не готове віддавати більше коштів на оборону країни, канцлер Анґела Меркель враховує це», — пояснює аналітик.

Про те, що позиція Вашингтону щодо Північноатлантичного альянсу суттєво не змінилась, говорить також Дамір Марусіч, видавець The American Interest Online. На його думку, за кадром лишається те, що політика Трампа в питанні НАТО в дечому лишається співзвучною із політикою Обами: «Звісно це прямолінійніша й агресивніша її версія. Підхід Обами дещо пом’якшився після інциденту із послом в Лівії, після залучення до бойових дій в Сирії. Його підхід полягав у відсутності різких кроків, зокрема в українському питанні. Трамп, принаймні на словах, відкидає цю обережність».

Новий міністр оборони США Джеймс Меттіс на Мюнхенській безпековій конференції заявив, що Америка зустрічатиме сьогоденні загрози спільно зі своїми партнерами по НАТО

Фото: flickr/Jim Mattis/photo by U.S. Air Force Tech. Sgt. Brigitte N. Brantley

Ключове питання — позиція щодо Росії  

Разом із тим в європейських ЗМІ сформувався образ Трампа як прокремлівського політика, що може провокувати спекуляції щодо прірви між Вашингтоном та Брюсселем. Це в розмові із Громадським зауважила Вероніка Вічова, аналітик програми Kremlin Watch аналітичного центру European Values.

«У Європі є досить багато прокремлівських медіа, які однозначно подають політику Трампа щодо Кремля. Його бачать послідовним союзником Путіна, реалістом, який усвідомлює справжні потреби свого народу, на відміну від деяких керівників країн Центральної Європи. Люди підпадають під вплив таких видань, хоч можуть цього не розуміти. Я маю надію, що при такій риториці у Європі уявлення про США, як про важливого стратегічного партнера, і про НАТО, як про важливу оборонну структуру, зберігатиметься», — відзначає Вероніка Вічова.

Одне з ключових питань, що може лишатися каменем спотикання в рамках НАТО для США та Європи, — це позиція щодо Росії. Як відомо, Трамп не послідовний у своїх висловах про політику Кремля. Ще під час президентської гонки він висловлював захоплення Путіним і всіляко уникав питань про його вторгнення в Крим. Але нещодавно в Білому домі заявили, що «президент Трамп чітко дав зрозуміти: він очікує від російського уряду деескалації насильства в ‎Україні і повернення Криму».

Джеймс Дентон, редактор видання World Affairs Journal, стверджує що підхід Трампа до оцінки дій Кремля обережний, на нього впливає його оточення: «Позиція Трампа щодо Китаю, Північної Кореї, Ірану, Венесуели досить однозначна. Чому ж щодо Росії позиція досі не чітка? Я вважаю, це через те, що на нього досить серйозний вплив здійснюють його радники, його команда, Республіканська партія і навіть деякі представники Демократичної партії».

Дамір Марусіч, оглядач The American Interest Online, також додає: «Варто розуміти, що електорат Трампа — це ті, хто мислить не як ефективно співпрацювати, а як протистояти загрозі. Трамп буде це враховувати. Тож, як на мене, не схоже, що США в найближчому майбутньому знайдуть спільну мову з Росією. Американці все ще розглядають Москву як загрозу».

Проблема порозуміння щодо російського питання вважається однією із ключовим для майбутньої співпраці США та Європи. На цьому наголошує Лорн Кранер. «Важливо розуміти, що європейським партнерам і Вашингтону треба попри все підтримувати контакти, вести переговори і зосередитися не на відмінностях, а на позиціях, де вони мають однаковий підхід. Варто почекати якою ж буде позиція США щодо Росії, тому що НАТО лишається хворобливим питанням для Путіна. Він провокує Вашингтон не вперше. Ми вже бачили в минулому, як його винищувачі наближаються до кордонів країн НАТО».

Порозуміння щодо російського питання вважається одним з ключовим моментів для майбутньої співпраці США та Європи (на фото віце-президент США Майк Пенс (ліворуч), та президент Європейської Ради Дональд Туск під час візіту Пенса у Брюсель) Фото: whitehouse.gov

Одне й те саме може зруйнувати чи зміцнити

Джеймс Дентон додає, що зростання популізму, брак єдності, різні погляди на витрати на оборону не почалося із приходом Трампа в Овальний кабінет, це існувало задовго до нього: «У межах альянсу варто переглянути певні принципи та цінності, варто визнати реальну загрозу. На мою думку, на першому місці загроза Кремля. Потрібно випрацювати спільну стратегію щодо Росії. Думаю, ми наближаємося до цього. Можливо, рішення буде знайдене із часом унаслідок тривалих переговорів, а можливо, воно з’явиться після раптової кризової ситуації».

Поки що ж, на думку експертів, невизначеність Трампа в політиці щодо Кремля може зіграти як на руку проєвропейським силам у Євросоюзі, так і на руку євроскептикам.

«Якщо не знаєш чого чекати від одного з головних союзників, змушений надавати підтримку популістським ідеям. Такі тенденції панують, наприклад, у Франції, де скоро будуть президентські вибори. З іншого боку, існує ймовірність, що, спостерігаючи за президентством Трампа, виборці в Європі втрачатимуть бажання голосувати за популістів», — відзначила Вероніка Вічова.

Таку думку поділяє Аліна Полякава, старший науковий співробітник Atlantic Council, яка розповіла про так званий ефект Трампа:  «Європейці, спостерігаючи за невизначеністю Трампа, хаотичністю його кроків та думок, подумають двічі, чи варто ставити під загрозу головне джерело стабільності в Європі — Європейський Союз. Після Брекзиту соціальні опитування серед європейців показували раптове зростання підтримки єдності ЄС».

Про подальший розвиток американсько-європейських відносин можна буде судити після перших закордонних поїздок Трампа, що розпочнуться вже навесні і будуть сфокусовані насамперед на Європі. Під час телефонних розмов із європейськими лідерами Трамп пообіцяв відвідати саміт «Великої Сімки» у травні в італійському місті Таорміна, саміт НАТО в тому ж місяці в Брюсселі та саміт «Великої Двадцятки» в липні в Гамбурзі.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram