Хто контролюватиме Держбюро розслідувань?

5 грудня грудня конкурсна комісія визначила кандидатів, які пройшли до фінального етапу відбору на посаду директора Державного бюро розслідувань та його заступників. Після тестів та співбесіди з 50 претендентів залишилося 19. Тепер на них очікують спецперевірки, психологічні тести, проходження поліграфу та ще одна співбесіда – фінальна. Обрати керівництво ДБР комісія обіцяла до березня наступного року, але зараз стає очевидним, що процедура може затягнутися.

За інформацією джерел Громадського у Верховній Раді та Генпрокуратурі, коаліційні фракції домовляються, кому дістанеться крісло директора ДБР.

Державне бюро розслідувань уперше хотіли створити ще 1997 року – шляхом об’єднання управлінь МВС у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Однак, пізніше цей процес визнали неконституційним. Друга спроба – 2005 рік. Тодішній президент Віктор Ющенко утворив робочу групу, яка мала створювати Національне бюро розслідувань. Це розпорядження скасували 2008-го. За третю спробу взявся був 2012-го року Андрій Портнов, екс-чиновник Адміністрації президента Януковича.

ДБР було передбачене в новій редакції Кримінально-процесуального кодексу 2012 року як орган, що буде розслідувати в першу чергу злочини, вчинені правоохоронцями. Ці норми писали в тісній співпраці з експертами Ради Європи, розповідає екс-голова Amnesty International в Україні Тетяна Мазур.

«В Європейському суді з прав людини було і є багато скарг проти України за статтею про катування, тому суд звернув увагу на системну проблему відсутності ефективного розслідування скарг на міліцію, і навіть рекомендував створення незалежного органу для розслідування цих скарг… Ми приносили проект ДБР до Портнова, але Портнов постійно відтягував цей процес», — пояснює Мазур.

За її словами, Генеральна прокуратура робила тоді усе можливе, щоб ДБР не було створене.

«Євромайдан показав важливість створення такого органу. Попри те, що минуло три роки, ми бачимо, що велика кількість злочинів, вчинених працівниками «Беркута», починаючи від розгону Майдану і до розстрілу Небесної Сотні — вони не розслідувані досі. Тому потреба в такому специфічному органі досі є. Адже прокуратура має політичне забарвлення, є конфлікт інтересів, який ми зараз спостерігаємо», — вважає Мазур. Колишня керівниця українського Amnesty International пояснює це тим, що Департаменту спецрозслідувань керівництво Генпрокуратури не надає достатнього ресурсу для повноцінного розслідування справ Майдану. «Саме такий ресурс і має забезпечити Держбюро розслідувань», — переконана Мазур.

Бюро має забрати в Генеральної прокуратури функції слідства і займатися розслідуванням резонансних справ: від злочинів, вчинених високопосадовцями та суддями, до тих, що їх здійснили самі правоохоронці. За винятком справ, підслідних Національному антикорупційному бюро. Крім того, до підслідності ДБР належать військові злочини, які наразі розслідуються військовою прокуратурою.

Так, саме ДБР мало би розслідувати справи про розгін Євромайдану та розстріл Небесної Сотні, а також нещодавню стрілянину та вбивство 5 поліцейських у Княжичах.

Згідно закону, ДБР повинне запрацювати до листопада 2017 року. Протягом трьох місяців після його створення, слідчі органи прокуратури мають передати бюро всі справи. Але наразі виникають питання щодо легітимності рішень конкурсної комісії. Адже представник від парламенту, народний депутат Владислав Бухарєв та представник від уряду, радник міністра внутрішніх справ Іван Стойка досі не підтвердили наявності вищої юридичної освіти. Через це результати конкурсу можуть бути оскаржені через суд.

СЛІДЧИЙ #1

Серед фіналістів конкурсу є чотири кандидати, на яких звертають увагу як народні депутати, так і експерти, що стежать за процесом відбору. Це колишній помічник президента Олексій Горащенков, прокурорка ГПУ Ольга Варченко, а також депутат від БПП та колишній співробітник СБУ Юрій Македон. Водночас, головного військового прокурора Анатолія Матіоса називають скоріше «ширмою для відводу очей», аніж реальним претендентом на посаду директора ДБР. Про це, зокрема, пише народний депутат Віктор Чумак.

Від органів прокуратури до фіналу пройшли шість кандидатів, від Національної поліції – чотири, від СБУ – три. Ще у списку фіналістів є суддя, держслужбовець з Адміністрації президента, працівник органів юстиції, чиновник фіскальної служби та два професори.

Головний військовий прокурор Анатолій Матіос, якому ще півроку тому пророкували крісло голови Держбюро розслідувань, опинився серед аутсайдерів. Після співбесіди він набрав лише 7 балів з 9.

У 2011 — 2014 роках генерал-лейтенант юстиції Матіос працював у адміністрації Януковича, до цього – в управлінні боротьби з корупцією СБУ.

У декларації за минулий рік він вказав спільну із дружиною власність у вигляді дивідендів на суму більше 34 мільйонів гривень. Річна зарплата Матіоса на посаді військового прокурора за минулий рік становила 411 тисяч гривень. Попри це він задекларував чотири елітні годинники Vacheron Constantin, Rolex, Breguet та Ulysse Nardin. Вартість кожного з аксесуарів оцінюється у сотні тисяч гривень.

Колишній помічник Петра Порошенка Олексій Горащенков зараз працює в Адміністрації президента на посаді першого заступника керівника Головного департаменту стратегічного планування та оперативного забезпечення Адміністрації Президента. На співбесіді він зазначив, що його діяльність пов’язана також з координацією служб зовнішньої розвідки. Конкурсна комісія за результатами співбесіди присудила Горащенкову 8 балів.

За інформацією джерел Громадського у Генпрокуратурі та парламенті, Петро Порошенко хоче бачити керівником Держбюро розслідувань саме свого колишнього помічника.

Горащенков у коментарі Громадському запевнив, що ні про які політичні домовленості не знає. Водночас зізнався, що мав приватну розмову з Порошенком щодо свого бажання очолити ДБР. За словами Горащенкова, за підсумками розмови президент сказав йому лише: «в добрий путь».

На момент старту конкурсу Ользі Варченко не виповнилося необхідних для відбору 35 років, утім на іспити вона все таки потрапила — через суд.

«Готується на посаду керівника ДБР працівник так званого департаменту «Кононенка-Грановського» – пані Варченко. Заради неї спеціально відтерміновували запуск системи тестування кандидатів», — зазначає в коментарі Громадському експерт антикорупційної групи «Реанімаційного пакету реформ» Олександр Лємєнов.

Департамент з розслідувань у сфері держслужби і держвласності Генеральної прокуратури, створений у лютому 2016 року, назвали «департаментом Кононенка-Грановського» після публікації матеріалу народного депутата від БПП Сергія Лещенка. Слідчі цього підрозділу були причетні до затримання та тримання під вартою двох працівників оперативно-технічного підрозділу Національного антикорупційного бюро. Після цього інциденту виник відкритий конфлікт між НАБУ та Генпрокуратурою.

У своїй статті Лещенко стверджував, що народний депутат від БПП Олександр Грановський курує цей підрозділ від Адміністрації президента. Саме цей департамент, за словами Лещенка, веде справи проти «некомфортних» для президента і його оточення людей.

Сам Грановський у коментарі Громадському запевняє, що не має жодного стосунку до діяльності підрозділів Генпрокуратури. «Слова Лещенка є нісенітницею», — заявлє Грановський.

Народний депутат від БПП Юрій Македон родом із Вінниччини. Близько шести років Македон був оперативним співробітником Служби безпеки України, у 2008 році перейшов до керування напрямком у боротьбі з корупцією в судових та правоохоронних органах. Однак, пропрацював там лише рік. 2009 року звільнився з СБУ та отримав ліцензію адвоката. Втім попрацювати на цій посаді Македон не встиг — пройшов від партії Арсенія Яценюка «Фронт Змін» до Вінницької облради.

«За моєю інформацією, Матіос не є реальним претендентом, а скоріше «громовідводом» для громадськості. Він написав заяву лише на директора ДБР. Іншими словами, якщо його не оберуть керівником – то він вилітає з конкурсу. Тому третьою людиною в цьому списку може стати Юрій Македон. Він працював у СБУ і це людина, яка не засвітилася в жодному скандалі», — пояснює Лємєнов Громадському.

Сам Македон в коментарі Громадському сказав, що політичної складової у конкурсі не вбачає, але допускає втручання політсил на вирішальних етапах. «Циркулює зараз багато інформації, але про щось конкретне ми не можемо сказати. Політичну складову на сьогодні я не бачу, але якщо вона буде, то вона буде на останніх етапах, коли буде ухвалення рішень – кого допускати, а кого не допускати».

ТОРГІВЛЯ ОРГАНАМИ

Конкурсна комісія шляхом голосування повинна об’єктивно і незалежно обрати найдостойнішого кандидата, який не має стосунку до політичних чи бізнесових груп.

За словами нардепа від БПП Мустафи Найєма, наразі тривають переговори між фракціями, кому відійде крісло директора ДБР. Найєм стверджує, що крісло голови Нацагенства з питань повернення активів відійшло до «Народного фронту», відтак контроль над ДБР має відійти Порошенку.

Головний військовий прокурор Анатолій Матіос на співбесіді прямо заявив, що результати конкурсу будуть залежати від домовленостей між коаліційними фракціями. «Я буду, чи не буду директором Державного бюро розслідувань, якщо дві фракції знайдуть порозуміння між собою, а науковий світ зрозуміє, що політичні та геополітичні інтереси держави потребують такого некерованого і важкопрогнозованого фахівця, як я».

У свою чергу, член конкурсної комісії та депутат від БПП Микола Паламарчук, який є співавтором закону про ДБР, інформацію про домовленості політичних сил щодо крісла директора бюро називає нісенітницею.

«Я, наприклад, не знаю про те,  кого оберуть. Думаю, члени комісії також не знають, хто буде директором. Які можуть бути політичні торги? Я надто доросла людина, щоб хтось мною керував», — запевняє Паламарчук.

ЯКІ СПРАВИ ВІДІЙДУТЬ ДБР?

Директор департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк, у свою чергу, заявляє, що при «потрібному» кандидаті ДБР функціонуватиме скоріше як орган, що тиснутиме на Національне антикорупційне бюро і Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

«По-перше, воно зможе впливати на НАБУ. Також будуть виникати питання щодо підслідності. По-друге, спочатку виберуть керівника, а вже тоді думати, які зміни до закону вносити, щоб розширити повноваження, зробити більш потужним цей орган», — вважає він.

Варто зазначити, що Горбатюк сам подавався на директора ДБР, однак йому відмовили через відсутність досвіду роботи на керівних посадах. Позов до суду він подавав майже одночасно з Варченко. Однак, на відміну від неї, суд у його справі і досі не розпочався. За словами прокурора, у законі не прописано, що таке «досвід на керівних посадах» та хто цей критерій визначає. Іншого кандидата — Валерія Біцюка — комісія допустила до тестувань попри те, що він керував усього двома підлеглими протягом 10 років.

Якщо Держбюро розслідувань все ж створювати, зазначає Горбатюк, то саме як центральний слідчий підрозділ, який візьме на себе розслідування найбільш тяжких злочинів: убивств, ґвалтувань та розбійних нападів, вчинених злочинними організаціями. «Але коли приймали закон про ДБР, з нього виключили ці злочини. Зараз їх будуть розслідувати фактично слідчі поліції», — зазначає Горбатюк.

Також досі не вирішене питання, як будуть передаватися справи, зокрема, Євромайдану та про злочини режиму Януковича. Адже усі слідчі мають проходити відбір до бюро на конкурсній основі, тому розслідування уже існуючих справ може бути фактично паралізоване.