Кінець епохи Меркель. Хто стане новим канцлером Німеччини і як зміниться її політика щодо України

Німеччина готується до змін: 26 вересня відбудуться вибори до Бундестагу. І цього разу Ангела Меркель, яка була при владі впродовж 16 років, вирішила не переобиратися й поступитися канцлерським кріслом своєму наступнику.

Або наступниці: вдруге в історії отримати цю посаду має шанси жінка, кандидатка від партії «Зелених» Анналена Бербок.

У неї зараз доволі сильні позиції: відповідно до результатів нещодавніх опитувань, Бербок може впевнено обігнати своїх суперників від інших найсильніших партій — керівного Християнсько-демократичного союзу та соціал-демократів.

Для України результат цих виборів справді багато важить. Насамперед тому, що Німеччина є головним стратегічним партнером України в ЄС і бере участь у переговорах у «нормандському форматі». Серед претендентів на посаду нового канцлера немає відвертих симпатиків російського президента Володимира Путіна, однак є ті, хто його «розуміє».

Тож чи варто незабаром очікувати у курсі Німеччини радикальних змін, зокрема щодо України?

Молоді й «Зелені»

Оголошення «Союзом-90»/«Зеленими» своєї кандидатки на канцлерство та небачена досі підтримка цієї партії за п’ять місяців до виборів — серйозний привід для хвилювань блоку ХДС/ХСС, який упевнено тримався при владі ось уже півтора десятиліття.

«Зелені» за час свого існування заявили про висунення кандидата на найвищу державну посаду вперше. Ідеться про 40-річну Анналену Бербок — наймолодшу серед кандидатів, найменш досвідчену, але, здається, найбільш налаштовану на зміни.

«Демократія процвітає завдяки змінам. Я ніколи не була канцлером або міністром. Однак я балотуюся заради оновлення тоді, коли всі інші прагнуть зберегти статус-кво. Цій країні потрібен новий старт», — заявляла Бербок.

Її погляди щодо майбутнього Німеччини багато в чому відрізняються від поглядів нинішньої канцлерки. Проте колеги Бербок кажуть, що вона й Ангела Меркель схожі характерами — обидві ретельні, уважні до деталей, для обох важливий досвід і фаховість.

Бербок вивчала політологію та публічне право у Гамбурзькому університеті, ще рік провела в Лондонській школі економіки. Згодом почала писати дисертацію, однак із нею не склалося, бо завадила політична кар’єра. У великій політиці Бербок віднедавна — у 2013-му вона потрапила до Бундестагу від «Зелених» і відтоді займалася питаннями змін клімату, східнонімецьких земель, енергетикою та справами ЄС. А у 2018-му стала співголовою партії разом із Робертом Хабеком.

Їхнім найбільшим досягненням стало остаточне об’єднання «Зелених», скасування багаторічного розподілу партійців на фундаменталістів (які виступали за просування екологічних ініціатив, але були проти участі в парламенті) та реалістів (за помірну екологічну політику в межах системи, яка існує).

Очевидно, позиції реалістів переважили: нині «Зелені» представлені в усіх земельних парламентах, а у федеральній землі Баден-Вюртемберг їхній представник уже досить давно очолює уряд.

Крім того, завдяки Бербок і Хабеку вдалося поліпшити підтримку партії серед німців щонайменше вдвічі: на федеральних виборах у 2017-му їх підтримувало менше ніж 9%, зараз — понад 22%.

Довгий час вважалося, що більше шансів на висування у канцлери є саме в Хабека. Однак деякі німецькі оглядачі вважають, що на перевагу Бербок вплинуло питання гендерної рівності й більшої представленості жінок на керівних посадах, що й відстоюють «Зелені». Імовірно, популярності додало й те, що Бербок стала медійним обличчям партії, часто з’являлася на телебаченні й запам’яталася своїми емоційними виступами — за це навіть отримала звання «королеви ток-шоу».

Зрозуміло, якщо Бербок таки стане канцлеркою, боротьба зі змінами клімату буде одним із пріоритетів її політики. Наприклад, вона не раз висловлювалася за прискорення темпів відмови від вугільної енергетики (нинішній план — зробити це до 2038 року).

Але найбільших змін варто чекати в питаннях зовнішньої політики. Бербок виступає за «діалог і жорсткість» щодо Китаю. Також вона та й узагалі «Зелені» є найбільшими критиками Росії з-поміж усіх політичних сил Німеччини і вважають, що ЄС має разом давати відсіч загрозам із боку РФ. І це особливо важливо для нас.

Проблемне українське питання

Минулого року Бербок заявляла, що послаблення санкцій проти Росії є неприпустимим, доки немає поступу у врегулюванні конфлікту з Україною.

«Якщо голос Німеччини у зовнішній політиці зазнає невдачі — щодо напруженості в Україні, стосовно Росії, щодо проєкту “Північний потік-2”, — тоді Європа буде знищена», — вважає також Бербок.

Така жорстка позиція «Зелених», до речі, може стати каменем спотикання для формування коаліційного уряду восени: соціал-демократи й ліві здебільшого висловлюються про Росію значно обережніше.

Загалом «Зелені» — рішучі противники добудови газопроводу «Північний потік-2», який доставлятиме російський газ до Європи в обхід України. Нині він готовий на 95%, залишилося прокласти лише 93 кілометри в данських водах і 28 — у німецьких. Позиція «Зелених» суголосна новому проєкту резолюції Європарламенту, яка закликає всіх членів ЄС виступити проти завершення газопроводу. І ця позиція різко контрастує з думкою Меркель та її однопартійців.

«Цей газопровід протидіє геостратегічним інтересам європейців, він чітко спрямований проти України, суперечить європейським цілям із захисту клімату та всім санкціям ЄС проти Росії, тому це абсолютно фатальний проєкт», — зазначала Бербок в інтерв’ю телеканалу ARD у лютому.

До того ж «Зелені» відкрито говорять про «Північний потік-2» саме як про політичний проєкт. Водночас блок ХДС/ ХСС (канцлером від якого може стати Армін Лашет) та інший кандидат від соціал-демократів і чинний віцеканцлер та міністр фінансів Олаф Шольц запевняють: він — винятково економічний.

З іменем Шольца в контексті «Північного потоку-2» пов’язана не дуже приємна історія. У лютому цього року некомерційна організація Deutsche Umwelthilfe оприлюднила документи, які підтверджували, що німецький уряд пропонував адміністрації Дональда Трампа фінансову підтримку для імпорту американського зрідженого газу сумою 1 мільярд євро, аби та не вводила санкції щодо газопроводу. Листа тодішньому міністру фінансів США Стівену Мнучіну нібито писав сам Олаф Шольц. А втім, це не спрацювало, і санкції все-таки запровадили.

Дедлайн завершення «Північного потоку-2» постійно переносять у зв’язку із санкціями США проти компаній, які його будують, і зараз не зовсім зрозуміло, коли газопровід запустять. Хоча заяви «Зелених» та їхні багатообіцяльні перспективи на виборах доволі обнадійливі, є вірогідність, що своє останнє слово вони сказати просто не встигнуть, бо газопровід добудують ще до виборів або до моменту формування коаліції в Бундестазі.

Велику відповідальність за європейську безпеку Анналена Бербок покладає на НАТО, і загалом підтримує євроатлантичні прагнення України. Проте коли на тлі нещодавнього загострення російсько-українського конфлікту актуалізувалося питання про членство України в НАТО, Бербок зазначила: поки триває конфлікт із Росією, навряд чи це можливо.

«Послання Москві повинно бути таким: суверенні держави самі розв'язують питання про свої союзи. Сюди також входить перспектива України в ЄС та НАТО. Але ви не можете зробити третій крок перед першим, і, звичайно, не в ситуації, коли існує жорсткий конфлікт із Росією», — заявила Бербок.

Невдачі ХДС/ХСС

На тлі чудових рейтингів «Зелених» у керівного блоку ХДС/ХСС рекордно низькі показники — підтримка очільника консерваторів ХДС та прем'єр-міністра федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія Арміна Лашета не перевищує 24%.

Найімовірніше, цьому посприяла і пандемія, і внутрішні суперечки щодо того, кого ж висунути єдиним кандидатом у канцлери, та й утома від тих самих політичних сил на чолі країни.

Як відзначає видання Der Spiegel, хоча єдиного кандидата від урядущої політсили вже обрали, конфлікт між двома головними претендентами на цю позицію — наступником Меркель Лашетом та лідером ХСС і прем’єром Баварії Маркусом Зьодером — ще не завершений, і це може позначитися на зниженні рейтингів партії.

Обрання Лашета справді виявилося певною несподіванкою — адже підтримка Зьодера, якщо вірити соціологічним опитуванням, була більшою принаймні втричі. На користь Лашета зіграв поспіх: щойно «Зелені» висунули свою кандидатку, консерватори зрозуміли, що час поквапитися. На терміновому засіданні, яке скликав Лашет, його підтримали очільники найбільших регіональних організацій ХДС — і він переміг.

З одного боку, Лашета вважають у багатьох питаннях послідовником політики Меркель. З іншого — більш проросійським політиком, одним із Putinversteher, тобто «тих, хто розуміє Путіна». Так, у 2014 році, після окупації Криму Росією, він застерігав від «антипутінського популізму» в Німеччині, а після отруєння Скрипалів у британському Солсбері говорив про «демонізацію Росії».

А втім, сам він наполягає: «Я критикую незаконну анексію Криму, бойові дії на Сході України, а також отруєння та ув'язнення Олексія Навального». Хоча й відкрито висловлюється на підтримку «Північного потоку-2».

А в одному з нещодавніх інтерв'ю Лашет запевнив, що беззаперечно підтримує європейську інтеграцію України.

«Ми дуже зацікавлені у стабільності, суверенітеті та модернізації України і маємо підтримати її на нелегкому шляху, а також відкрити європейську перспективу», — зауважив політик.

І додав, що санкції ЄС проти Росії цілком підтримує, адже «ми не можемо прийняти порушення кордонів і застосування насильства проти третіх сторін у Європі».