Компенсація за безцінне життя. Як поранені під час обстрілів жителі Донбасу домагаються виплат від України

По обидва боки лінії зіткнення на сході України сьогодні проживають тисячі людей, які зазнали поранень під час обстрілів. Серед них не тільки військовослужбовці та члени незаконних збройних формувань. Мирні жителі теж постраждали — під час обстрілів житлових кварталів, зупинок, магазинів, нерідко навіть у власних городах. Серед цивільних багато тих, хто отримав травму, наступивши на міну біля свого будинку. Один із них — Сергій Буков.

«У межах населеного пункту вийшов прогулятися, натрапив на вибуховий пристрій», — каже чоловік.

Сергій живе в селі Березове Мар'їнського району, викладає біологію в школі, займається мікропідприємництвом. Його будинок розташований за 20 кілометрів від Донецька. Чоловік уже чотири роки домагається в суді компенсації від держави за отримане поранення. Через вибух він пошкодив ногу так, що довелося три роки провести на милицях. Буков переніс 9 операцій. На лікування та реабілітацію чоловік витратив чималу суму. Одну з найдорожчих операцій, вартістю приблизно 450 тисяч гривень, допомогли провести волонтери.

Сергій Буков каже, що кожного місяця витрачає приблизно 2 тисячі гривень на медикаменти. До цього протягом місяця було необхідно від 3 до 5 тисяч гривень. Учительської зарплати на життя йому не вистачає. Водночас чоловік не приховує, що, крім фізичного болю, він потерпає ще й від душевних страждань: емоційних зривів, поганого настрою, депресії.

Компенсація за наслідки теракту? Але ж це були бойові дії

На питання, чому справа про компенсацію триває вже 4 роки, адвокат благодійного фонду «Право на захист» Леонід Серафимович говорить, що судовий процес сам собою досить тривалий. До того ж стан Сергія Букова погіршувався, поки йшли засідання, через це захист збільшував позовні вимоги.

Адвокат і потерпілий пояснюють, чому надіслали позов про компенсацію до держави Україна, а не до Росії, яка спровокувала конфлікт і підтримує збройну агресію на Донбасі.

Річ у тому, що порядку компенсації за каліцтва від бойових дій цивільним особам державою не встановлено. Водночас обстріли, які відбуваються, та інші акти насильства кваліфікуються правоохоронними органами як терористичні акти. Тому потерпілі та родичі загиблих звертаються до суду з позовами до держави, зважаючи на норми закону про боротьбу тероризмом.

У практиці юристів організації «Право на захист» не було справ, у яких українських військовослужбовців звинувачували б в обстрілі мирного населення. Тобто відповідач-держава в суді визнає, що був обстріл, але не завжди можна чітко встановити, що стріляли незаконні збройні формування або, користуючись термінологією слідчих, терористичні організації «ЛНР» і «ДНР».

«Ми зважаємо на те, що стався теракт, але держава відповідальна з огляду на норми міжнародного права та певні національні закони (закон про боротьбу з тероризмом — ред.). Під час розгляду справ у судах траплялися випадки, коли представники управління юстиції говорили нам, начебто ми не довели, що це був теракт. Тоді постає питання: а хто ж тоді стріляв? Звичайно, у держави є альтернатива говорити, що стріляли не терористичні організації "ЛНР" і "ДНР", а українські військовослужбовці. Та це було б недалекоглядно, тому що ми такий позов програємо, якщо держава доведе, що стріляли військовослужбовці України. Але водночас ми подамо інший позов, і там уже буде все набагато очевидніше з погляду вивчення результату», — розповів старший стратегічний юрист БФ «Право на захист» Олег Тарасенко.

Він зазначає, що іноді відповідач (управління юстиції) вимагає довести, що був саме теракт.

«Заявляють приблизно таке: точно вбили не наші, але водночас це не теракт. Хто стріляв — невідомо. Звучить не дуже обґрунтовано, але таке заявляють. Водночас суди критично до такого ставляться. Ми виграли майже всі справи в апеляціях», — додав Тарасенко.

Адвокати спираються на міжнародне право, згідно з яким держава є відповідальною, щоб потім, коли знайдуть винних, стягнути ці гроші з них.

«Оскільки законодавчо зараз не врегульоване питання отримання компенсації внаслідок загибелі близької людини під час обстрілу, ми використовуємо судову процедуру, щоб надалі був розроблений такий нормативний акт, закон, який дозволяв би це зробити, не звертаючись до суду», — пояснює адвокат БФ «Право на захист» Леонід Серафимович.

Апеляції тривалі, а виплат — немає

Після рішення апеляційних судів адвокати подають заяву до казначейства на виконання, але отримують відмову у виплаті грошей. Казначейська служба пише у відповідь, що грошей з таким цільовим призначенням у неї немає.

«Ми вважаємо це неправильним. Є стаття бюджету про виплати за судовими рішеннями, які гарантує держава. Ми подавали позов до суду проти Казначейської служби через відмову виконувати такі рішення, і в нас є три рішення Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що Казначейство не мало права нам відмовляти. Тобто наявність судового рішення проти держави не гарантує, що його виконають, але ми сподіваємося, що це підштовхне державу якось розв'язати проблему», — констатує Тарасенко.

До слова, юристи відзначають, що органи державної влади в тих справах, де вони — відповідачі, завжди подають апеляції та касації. Особливо яскраво ситуація проявилася у 2018 році, коли правозахисні організації «атакували» Пенсійний фонд позовами про виплати для переселенців. Подаючи апеляцію, нехай навіть «порожню», тобто без обов'язкового судового збору, органи Пенсійного фонду намагалися оскаржити справи до самого кінця. Водночас, як стверджують юристи, у багатьох випадках була стовідсоткова гарантія, що пенсійні управління програють.

Якщо життя безцінне, яку компенсацію вимагати?

Розмір моральної компенсації встановлюють індивідуально для кожного заявника. Адвокати кажуть, що в разі втрати родича люди можуть зажадати мільйон гривень.

«Якщо в людини загинув родич, вважається, що вона морально постраждала. Питання в тому, що моральна шкода визначається людиною з огляду на її внутрішні переживання і встановлюється судом кінцевої інстанції, зважаючи на всі встановлені обставини. Проте є такий спосіб доведення, як здійснення психологічного дослідження та отримання експертного висновку. Людина звертається до експерта у сфері психології, який проводить дослідження і визначає приблизний розмір моральної шкоди, що завдали людині. Це об'єктивний погляд на суб'єктивні переживання», — каже Серафимович.

А його колега Тарасенко додає: «Суд може зменшити розмір, але все одно це зіставні суми. Наприклад, в одній із наших справ апеляційний суд порахував, що заявлені 2 мільйони гривень, виграні в суді першої інстанції, є надмірною сумою, і присудив один мільйон, що також є значною сумою для постраждалої».

Як виміряти моральну шкоду внаслідок поранення?

«За тими методиками, які використовуються експертами, цілком допустимим ми вважаємо вимагати відшкодування шкоди розміром 1 мільйон гривень. Безумовно, це не є повним відшкодуванням. Це та шкода, яку повною мірою відшкодувати неможливо. Але ми виробляємо грошовий еквівалент, який може стати певною символічною компенсацією. Тут не можна говорити про арифметичний підрахунок. Але є думка експертів, що сума могла б відшкодувати низку втрат, які пов'язані зі смертю близької людини», — пояснює Леонід Серафимович.

Наприклад, родич перебував на утриманні або користувався матеріальною підтримкою з боку загиблого. Це теж потрібно враховувати.

Таку ж суму, як унаслідок втрати родича (приблизно мільйон гривень), може отримати й людина, яку тяжко поранили. Спеціальна експертиза повинна врахувати всі деталі поранення Сергія Букова, щоб потім суд виніс рішення, про яку суму може йтися.

«Я вважаю, що за наявності тяжких наслідків, коли в людини виникають труднощі, які змінюють її спосіб життя, цілком реально вимагати компенсацію такого ж розміру», — каже Серафимович.

Натомість сам потерпілий Сергій Буков не сподівається отримати виплати повного обсягу.

«Вони ухвалять компромісне рішення, щоб ніхто не сказав, що ми порушуємо принцип соціальної справедливості. "Дайте людині сто гривень і нехай вона йде", — тобто вони виставлять мінімальну компромісну суму, це зрозуміло», — іронізує чоловік.

Зараз склад Великої Палати Верховного Суду розглядає кілька справ про компенсацію сім'ям поранених і загиблих, які також супроводжують адвокати БФ «Право на захист». Говорячи простою мовою, підсумкове рішення Великої палати стане інструкцією для всіх українських судів. А втім, поки рішення не ухвалене, суди можуть зупинити провадження у справі Сергія Букова і таких самих заявників, як він.

«Суду буде цікаво дочекатися практики й вивчити думку вищої судової інстанції, щоб не допустити незаконного засудження», — каже Серафимович.

Рішення Великої Палати Верховного суду юристи не очікують побачити скоро. Доводиться чекати.

«Коли Велика Палата розгляне справу, це створить правило для всіх інших судів. Тобто це буде правова позиція для застосування. Якщо рішення буде позитивним, це полегшить життя заявникам. Якщо рішення Великої Палати буде негативним, ми звернемося до Європейського суду з прав людини. Але сподіваємося, що Верховний Суд так не зробить», — каже Тарасенко.

По статус інваліда війни — до суду

Сергій Буков, окрім компенсації, хоче отримати статус людини з інвалідністю, якої він зазнав унаслідок бойових дій (те, що в народі називають «інвалід війни»). Для нього це важливо, адже травми отримані не на виробництві й не в побуті. Його заява на одержання статусу у 2018 році була однією з перших. Минуло три роки, але справу по суті ще не розглядали.

Спочатку всі поранені під час обстрілів отримували документ, у якому вказувалося, що вони втратили працездатність через побутову травму. А цей фактор не впливав на обсяг пільг і пенсійні виплати.

«Це смішно. Якщо, скажімо, шахтар зазнає якогось каліцтва, у нього регрес, лікарняні, пільги, санаторне лікування тощо. Якщо проста людина отримала поранення там, де провина держави в загальноприйнятому світовому контексті очевидна, тобто вона за це відповідає, то держава надсилає відгук на таку позовну заяву. Хочеться запитати: а за що ми, власне, податки платимо?», — говорить Буков.

Сьогодні статусу «інваліда війни» можна домогтися через рішення міжвідомчої комісії про встановлення причинно-наслідкового зв'язку між каліцтвом і бойовими діями.

Але в історії Сергія Букова виникла колізія. Село, у якому він живе, деякий час вважалося неконтрольованою територією. А статус можна отримати, тільки якщо поранення зазнав на підконтрольній. Через це Буков одержав відмову у статусі. Саме тому чоловік звернувся до суду, який триває досі. Адже жителям інших підконтрольних міст і сіл вдається отримати статус «інваліда війни» поза судом, тобто тільки через звернення до міжвідомчої комісії. Для цього потрібно надати комісії низку доказів.

Серед тих, хто претендує на виплати або статус, багато постраждали ще у 2014-2016 роках — під час гострої фази початку конфлікту. Але люди продовжують помирати й зазнавати травм донині. Тільки протягом минулого року більше ніж сотня мирних жителів Донбасу отримали поранення і 24 — загинули внаслідок бойових дій.

За підтримки «Медиасети»

Авторка: Юля Тараруй, «Новости Донбасса»