ENRU

Кому дістануться 200 мільйонів гривень Українського культурного фонду — інтерв’ю з директоркою Юлією Федів

Ми сідаємо до розмови на старезні, витерті не одним поколінням культурних бюрократів стільці в кімнаті із заґратованими вікнами. У кутку — порожні коробки. Двері до сусідньої кімнати прочинені, там працюють кілька людей — обговорюють тексти документів, а заодно знайомляться.

Дві кімнати і кілька робітників — усе, що наразі має Юлія Федів — директорка нового Українського культурного фонду. Щоправда, є ще дещо — 207 мільйонів гривень, з яких понад 170 їй треба роздати митцям і мисткиням упродовж року.

За яким принципом розподілятимуть гроші і якою в цьому процесі буде роль Марини Порошенко — голови Наглядової ради Фонду — розповіла Громадському директорка УКФ.

Чим ви відрізняєтеся від Міністерства культури?

Український культурний фонд — це державна установа, яка має надавати гранти у сфері культури й мистецтва. Наш бюджет — 207 з половиною мільйонів гривень. 16% від суми йдуть на функціонування фонду та експертних рад. Решта — понад 173 мільйони гривень — на гранти.

Нині набираємо команду. Відтак проводитимемо сесії для розробки стратегії. У квітні оголосимо конкурсний набір експертів — представників із секторів культурних креативних індустрій, а також спеціалістів у сферах проектного менеджменту й комунікацій. Вони оцінюватимуть заявки на гранти по бальній системі. Оцінки складатимуться в рейтингову таблицю, таким чином визначатимуть переможців того чи іншого конкурсу.

Чим конкретно ці 200 мільйонів гривень допоможуть українській культурі?

Уже у квітні ми презентуємо конкурси, які плануємо на 2018 рік, і в перспективі на 2019 і 2020 роки. Якщо ви працюєте у сфері образотворчого або циркового мистецтва, у фешн- чи музичній індустрії тощо, то знайдете підтримку. Загалом Український культурний фонд планує займатися 14 напрямками культурно-креативних індустрій.

Директорка Українського культурного фонду Юлія Федів під час інтерв'ю Громадському, Київ, 20 березня 2018 року Фото: Дмитро Русанов/Громадське

Як щодо досліджень у сфері культури?

Звісно, ми вітаємо не лише суто культурні проекти, а й такі, що йдуть на стику освіти, інновації, культури, соціальної сфери. Ми розроблятимемо конкурси, які сприятимуть міжнародній співпраці.

Хто би міг очолити процес розробки стратегії Фонду?

Ми вже долучаємо до розробки наших нормативних документів Реанімаційний Пакет Реформ Культура. Тісно співпрацюємо з Оленою Правило, яка очолила Асоціацію активістів культури. У цьому процесі бачимо також представників музейного сектору, приміром, Олесю Островську-Люту (директорка Мистецького арсеналу — ред.), представників театральної сфери, наприклад, Влада Троїцького (Театр «Дах», Гоголь-фест — ред.). Запросимо й урядовий сектор, і неурядовий, фрілансерів, які б долучалися до нас із власними ідеями. Нам потрібні не лише стратеги, а й практики. Щоб конкурси були максимально наближені до споживача.

Кого ви маєте на увазі під словом «споживач»?

Це представники культурного сектору України. Ми почнемо із загальної стратегічної сесії, але вже на квітень-травень плануємо вузькосекторальні. Щоб отримати відгук від представників кожного сектору щодо їхніх потреб.

Також є ідеї організовувати міжрегіональні конкурси, щоб створювалися обміни й співпраця між областями України.

Є також ідеї для міжнародної співпраці. Ми ведемо перемовини з Інститутом Адама Міцкевича. Уже на вересень цього року плануємо, що з Польщі приїдуть представники 50-ти організацій, щоб зустрілися з представниками України. З інститутом Міцкевича домовляємося також і про співфінансування такої співпраці.

Хочеться зрозуміти ваше бачення вашої ж роботи. Адже ви — головний рушій цієї організації.

Особисто я презентувала 13 конкурсів, які бачу на початку запуску Українського культурного фонду. В ідеалі хотіла б створити конкурс «Українська столиця культури» — такі є в країнах Європи. Це допоможе промотувати українські міста, створювати їхній брендінг.

Але для початку ми маємо створити базис, інституцію та нормативи. Як функціонуватимуть експертні ради? Як зробити так, щоб вони працювали прозоро? Як зробити, щоб люди довіряли експертам, які оцінюватимуть їхні заявки?

Є бажання, а є бюджетне законодавство, а позаяк ми — бюджетна установа, маємо відповідати його нормам. Ми мусимо розробити такі конкурсні процедури, які відповідатимуть і бажанням спільноти, і реаліям бюджетного законодавства. Кошти великі і ми хочемо їх максимально прозоро розподілити.

Орієнтуємося і на закордонних колег. Але, порівняно з ними, наші можливості обмежені. Приміром, ми не можемо давати інфраструктурні гранти, бо це не дозволяє наше законодавство. Ми не можемо підтримувати створення креативних просторів, чи давати гранти на закупівлю обладнання, меблів, на ремонт приміщень — це так звані «тверді» гранти. Тому перші гранти будуть «м’які» — на підтримку копродукції, фестивальної діяльності тощо. Також, ми обмежені в часі. Наприклад, в Німеччині Культурний фонд створювався три роки. А ми лише за рік маємо і запуститися, і конкурси оголосити, і відзвітувати про гранти.    

Основне завдання Українського культурного фонду — навчити українську культурну спільноту отримувати підтримку на конкурсній основі. Тобто, якщо ви хочете отримати державне фінансування, вам потрібно відповідати певним критеріям.

Директорка Українського культурного фонду Юлія Федів під час інтерв'ю Громадському, Київ, 20 березня 2018 року Фото: Дмитро Русанов/Громадське

Давайте поговоримо про наглядову раду і голову фонду — Марину Порошенко, дружину президента. Нещодавно вийшло розслідування програми «Схеми» на «Радіо Свобода» про те, яким чином Марина Порошенко очолила фонд. Журналісти засумнівалися в чистоті процедури, засумнівалися, що в Марини Порошенко достатньо компетенції займатися такою роботою. Як часто ви спілкуєтеся з нею? Яке в Марини Порошенко бачення вашої роботи, яке в неї бачення роботи фонду загалом?

Я вважаю, це питання треба ставити особисто пані Марині. Згідно із законом, Наглядова рада Фонду збирається щонайменше чотири рази на рік, а оскільки нині триває становлення інституції, то ми скликаємо її по факту становлення нормативної бази. Вперше ми зустрілися нещодавно — потрібно було затвердити регламент функціонування дирекції УКФ, структуру Фонду й штатний розклад. Наступна зустріч Наглядової ради планується вже тоді, коли ми напрацюємо положення про експертні ради та про проведення конкурсних процедур.

Усе ж повернуся до свого питання. Голова фонду, з одного боку, працює на громадських засадах, з другого — бере активну участь у функціонуванні інституції, що передбачено законом. Отже, чи вистачає компетенції голові Фонду очолити цей процес? Чи зручно й цікаво вам з нею працювати, і що ця співпраця дає Фонду?

Наглядова Рада, зокрема й голова Наглядової ради, звичайно зацікавлені, щоб Фонд запрацював на повну потужність. І щоб максимально прозоро надавав підтримку представникам усіх секторів культурно-креативних індустрій України. Тому під час засідань Наглядової ради я бачу справді високий інтерес і переживання за таку інституцію, як УКФ.

У чому полягає це переживання?

Я не можу давати оцінку ставленню Наглядової Ради до УКФ. Я можу сказати, що співпраця досить активна. Ми маємо зустрічатися, визначати загальну стратегію, бачення діяльності Фонду. Я маю затверджувати, як виконавчий директор, основні нормативні документи. У цьому плані й відбувається кооперація. Лише після спільної стратегічної сесії, яка планується найближчим часом, ми визначимо це бачення. Співпрацюємо в досить гарному ключі. Як буде далі, я не можу вам сказати.

Голова Українського культурного фонду Марина Порошенко (ліворуч) та виконавча директорка Фонду Юлія Федів під час прес-конференції у Києві, 7 лютого 2018 року Фото: В'ячеслав Ратинський/УНІАН

Скільки у вас людей у команді?

Наразі нас дев'ятеро. Уже є заступник з адміністративної роботи. Є відділ правового забезпечення. Є відділ фінзвітності й бухобліку. Розпочали конкурс на проектно-аналітичний відділ і згодом оголошуватимемо конкурси до інших відділів. Поки що команда мінімальна.

Паралельно готуємо приміщення на території Мистецького Арсеналу. Щойно його оформимо, команда розшириться, як передбачає структура і штатний розклад.

Ви рік до цього працювали при Європейській Комісії в бюро «Креативна Європа». Що тепер буде з ним?

Офіційно за договором з Єврокомісією я продовжую керувати бюро — такі прецеденти були і в інших країнах. Бо запуск цієї програми одразу планувався в тісній співпраці з Українським культурним фондом. Але УКФ довго створювали. Навіть сьогодні Фонд розташований у кімнатах «Креативної Європи».

Тобто для ЄС це не конфлікт інтересів?

Ні, для них це нормально. «Креативна Європа» — це грантова програма ЄС, тому логічно, щоб вона була при національній грантовій організації. Оскільки Український культурний фонд ніяк не може впливати на програму «Креативна Європа», робота в Бюро залишається за мною.

Що в «Креативній Європі» ви встигли зробити такого, чим пишаєтеся?

Торік об’їздили близько 20-ти міст із тренінгами і стратегічними сесіями. Провели два масштабні заходи. Один в Івано-Франківську, де офіційно оголосили український та європейський Рік культурної спадщини.

Разом із представниками сектору охорони культурної спадщини напрацювали план діяльності на 2018 рік.

Також презентували успішні приклади українських організацій, які отримали фінансування від «Креативної Європи». Ми розповіли про їхній шлях — від заповнення заявки до отримання фінансування. Це музей Гончара в Києві, Громадська організація «Місто-дія», музейний комплекс «Тустань» у Львівській області, благодійний фонд «Наші візії», видавництво «Астролябія».

На цей рік уже повністю розписаний графік. Мої колеги вже відвідали близько 10-ти міст України, де провели тренінги щодо заповнення заявок на програму «Креативна Європа». Продовжуємо проводити консультації, тут, у Києві, до нас будь-коли можуть прийти. Торік ми провели близько 20-ти консультацій, 60 тренінгів, інфоднів, також співпрацювали з представниками Юніко — це асоціація всіх культурних інституцій різних країн Європи. На цей рік теж плани є.

/ Тетяна Пушнова

Директорка Українського культурного фонду Юлія Федів під час інтерв'ю Громадському, Київ, 20 березня 2018 року Фото: Дмитро Русанов/Громадське