ENRU

Дочка президента Таджикистану може забрати будь-чий бізнес — журналістка-розслідувачка

Влада Азербайджану успішно підкуповує можновладців на Заході, заявляє про вірність європейським цінностям та, водночас, закриває чи блокує вільні медіа, переслідує журналістів, здійснює багатомільярдні корупційні схеми.

Про це в інтерв’ю Громадському розповіла регіональна редакторка міжнародного Центру дослідження корупції та організованої злочинності, боснійська журналістка-розслідувачка Міранда Патручич.

Крім цієї країни, вона також відстежує зловживання владою та корупцію в інших центральноазійських країнах: Казахстані, Киргизстані, Таджикистані, Туркменістані, Узбекистані.

Міранда Патручич

Мірандо, відомо, що в Азербайджані встановлений авторитарний режим, він є корумпованим. Там немає демократичного процесу, який би міг обмежити корупцію. Ми чуємо про переслідування азербайджанських журналістів. Над якими темами Ви нині працюєте?

Усі журналісти, які публікували матеріали, що суперечили офіційній лінії, вимушені були залишити Азербайджан. Це триває останні 5-10 років. Те, що нині ми бачимо в Азербайджані — справжній наступ на свободу слова — не є чимось новим. Цей процес давно триває в різних країнах Центральної Азії.

Ці країни звикли до безкарності. Поліція та суди не є там незалежними. Вам там можуть підкинути наркотики. Журналіста можуть засудити, наприклад, за суперечку з поліцейським. За це можуть присудити місяці позбавлення волі. Можуть закинути корупцію чи незаконне працевлаштування. За таке запроторюють до в’язниці на роки.

Азербайджанський журналіст-розслідувач Афган Мухтарли (в центрі) на початку травня був викрадений в Грузії. Зараз він перебуває на території Азербайджану, де його звинувачують у незаконному перетині держкордону і перевезенні контрабанди.​  Фото: Кавказский узел

Тамтешня влада також позбавляє громадян доступу до інформації. Медіа там можуть просто закрити. Наприклад, сайт азербайджанської служби «Радіо Свобода» в Азербайджані заблокований, тобто вони не можуть досягти аудиторії всередині країни. Влада дуже ретельно працює над тим, щоб заглушити будь-який незалежний голос, будь-яку критику її діяльності.

У випадку президента Азербайджану Ільхама Алієва є дуже багато доказів, зібраних і оприлюднених на міжнародному рівні, його зловживань. Йдеться про вкрай великі суми грошей, адже це багата на нафту країна. У схеми Алієва залучені західні компанії. Чи можливе якесь реагування з боку міжнародного правосуддя на цю корупцію?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що сталося з викраденим в Грузії азербайджанським журналістом: розповідь дружини

Азербайджану дуже добре вдається підкуповувати в певний спосіб США та ЄС. У день інавгурації Трампа азербайджанське посольство у Вашингтоні влаштувало й оплатило шикарну вечірку в його готелі.

Інший приклад: депутати Європейського парламенту від Італії Піно Арлаккі та Фйорелло Провера отримували гроші від уряду Азербайджану (вони їздили «спостерігати» за президентськими виборами в цій країні в 2013-му; за підсумками поїздки видали звіт, який не містив критики виборчого процесу в Азербайджані, яку озвучувала місія ОБСЄ. — Ред.).

Влада цієї країни постійно заявляє, що вона хоче бути близькою до Євросоюзу, плекати у себе європейські цінності. Це з одного боку. З іншого, вони переслідують журналістів, позбавляють країну свободи.

Це, справді, багата на нафту країна. Європейські та американські компанії завдяки цьому особливо зацікавлені у співпраці з азербайджанцями. У цій царині крутяться величезні кошти. Європейці бачать, що в цій країні при владі — напрочуд заможна родина, яка купує нерухомість у Лондоні, відкриває там галереї, благодійні фонди, будує пам’ятники по всій Європі. Люди там нічого не знають про корупцію та життя звичайних людей.

«Азербайджану дуже добре вдається підкуповувати в певний спосіб США та ЄС» (на фото: президент Азербайджану Ільхам Алієв (ліворуч) та голова Європарламенту Дональд Туск, Брюссель, 2017 рік. Фото: EPA/Олівер Хостел

Перед Європейськими іграми в 2015-му в Баку вздовж шляху з аеропорту побудували фейкові фасади — дуже красиві, модерні. Але якщо ви заглянули б за ці пластикові стіни, то побачили б нетрі, де живуть прості люди.

Але чи роблять західні політики будь-які спроби якось цьому зарадити, принаймні розібратися в ситуації?

Ми розповідали про Хадіджу Ісмайлову, яку ув’язнили на сім років. Її випустили на волю під величезним міжнародним тиском. Її історія відкрила очі багатьом у Європі на Азербайджан. Європейці бачать красиві картинки ділових хмародерів, але не бачать життя звичайних людей. Ми, журналісти, маємо розповідати саме про них.

Ще ми оприлюднили розслідування про золоту копальню, якою володіла родина Алієва. Після цього вони її продали. Вони фактично були змушені відмовитися від цього бізнесу. Тобто були певні результати. І чим більше буде таких історій, тим більше результатів буде досягнуто.

Поговорімо про інші країни Центральної Азії. Вони також намагаються порозумітися із Заходом. Вони менш відомі. До них не прикута міжнародна увага. Ідеться про Туркменістан, Таджикистан, Казахстан, Киргизстан. Остання країна —це напівдемократія. У Таджикистані ситуація погіршується, судячи з того, що чуємо про їхнього президента Емомалі Рахмона, його сина. Торік в Узбекистані помер президент Іслам Карімов, справжній диктатор. За чим би Ви порадили слідкувати в цьому регіоні, що допоможе його зрозуміти?

Упродовж останні двох років ми підготували багато матеріалів про те, як західні компанії, що працюють у цих країнах, вимушені платити великі хабарі за доступ до ринків Узбекистану, Таджикистану. Там можна добре заробити, тому західні компанії за них змагаються. Втім, у країнах походження цих фірм діє принцип верховенства права. Якщо вони платять хабарі в Центральній Азії, їх можна все одно притягнути до відповідальності в судах західних країн.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Іслам Карімов: останній диктатор з Узбекистану

Є інший приклад. Дочка Карімова Гульнара нині перебуває під домашнім арештом. Люди, які відмивали гроші для неї, нині ув’язнені в Узбекистані. Американська сторона сподівається відшкодувати понад мільярд доларів. Компанія, яка платила хабарі режиму Карімова, повинна буде заплатити штраф від 800 мільйонів до одного мільярда доларів.

Певні грошовиті люди в Узбекистані докладають зусилля, аби тримати свої гроші за межами країни. Вони їх крадуть не для того, аби придбати розкішні палаци на батьківщині. Вони їх купують у Франції, у Великій Британії. Якщо ми викриваємо їхню корупцію та хабарництво, то з’являються шанси повернути вкрадені й вкладені за кордоном гроші.

Розкажіть трохи детальніше про Таджикистан, оскільки про цю країну мало пишуть в медіа, вона не є заможною. Узбекистан багатий на ресурси, Казахстан намагається залучити іноземні інвестиції через свої газові компанії. Але Таджикистан не має значних коштів чи нафти, натомість робота журналістів ускладнена і ситуація лише погіршується.

Президент Таджикистану має багато дочок. І він дуже чутливий щодо цієї теми. Але ще більше чутливий щодо їхніх чоловіків, які фактично керують бізнесом в країні. Один з його зятів володіє цілою бізнес-імперією, і вона контролює величезний відсоток економіки держави. До її складу входять як великі вугільні шахти, так і бізнес із виробництва номерних знаків на машини. Тож, по суті, є одна родина, яка намагається самотужки керувати всією країною. І у них це виходить.

Ми чули про велику кількість випадків, коли, наприклад, одна з дочок президента Таджикистану могла просто побачити на вулиці якийсь успішний бізнес і заявити: «Я хочу його». Власнику цього підприємства не лишається нічого іншого, як передати справу одній із дочок президента. Тож нема нічого приватного в цій країні, все фактично є власністю однієї родини.

«Немає нічого приватного в цій країні [Таджикистані], все фактично є власністю однієї родини» (на фото президент РФ Володимир Путін і президент Таджикистану Емомалі Рахмон). Фото: EPA/Олексій Нікольський

Ми, українці, усвідомлюємо, як важко привернути уваги міжнародної спільноти до важливих питань нашої країни, які нас турбують. Ми апелюємо до того, що проблема зачіпає не лише нас. Якщо наші політики відмивають гроші, то світ має згадати про цінності й букву закону, яка стосується всіх. Чи можна те саме робити щодо країн Центральної Азії?

Цей регіон для мене, як для журналістки, є надзвичайно цікавим. Там, звідки я родом, якщо політик краде мільйон — це скандал. У Центральній Азії крадуть мільярди, це вже не є чимось дивним. Це роблять зухвало, навіть не намагаючись приховати, і поводяться так, ніби їм за це нічого не буде.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Шовковий» і «залізний» шляхи через Кавказ: велика надія чи новий конфлікт у регіоні?

Думаю, цей регіон є цікавим ще й тому, що це досі сфера впливу Росії. Звісно, західні компанії намагаються зайти туди, але міжнародним журналістам недоступна інформація щодо цього.
Так, це правда, навіть якщо міжнародному журналісту дозволять працювати в країнах Центральної Азії, його будуть переслідувати.

Тож ми потенційно робимо більше шкоди, аніж допомагаємо, тому що часто наражаємо на небезпеку місцевих журналістів, із якими співпрацюємо. Пізніше їм можуть погрожувати, звільнити чи кривдити в інший спосіб. Спецслужби в таких країнах слідкують за кожним рухом іноземних репортерів, телефон Вашого готелю можуть прослуховувати, в номері може бути камера. Тому журналістам з-за кордону треба дуже уважно слідкувати за своїми словами і діями.

Чи можете Ви говорити про корупцію в певних галузях у країнах Центральної Азії? Якщо говорити на тему Близького Сходу, так чи інакше Ви згадаєте про нафту. Які сфери Ви могли б згадати? Які компанії?

Телекомунікації, видобуток корисних копалин, енергетика, будівництво, нафта і газ. Це найбільш прибуткові галузі. Але трапляється й інше. Ви будете здивовані, але «перша сім’я» Азербайджану володіє коров’ячою фермою. Вам може здатися що це дивно, навіщо їм така ферма? Але вона їм потрібна, бо вони хочуть отримувати гроші з усіх можливих джерел.

Родина президента Азербайджану володіє не одним банком, а восьми банками. Вам може здатися що їм достатньо мати один-два готелі, але вони володіють десятьма п’ятизірковими готелями. Може здатися, що вони мають бізнес лише в Азербайджані, але насправді ще в Туреччині та Грузії. Тож це фактично глобальний бізнес, яким керує одна сім’я.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram