Кадр із сферичного фільму освітнього напряму в цифровому планетарії ATMASFERA 360 у Києві, 29 жовтня 2013 року
Фото:

Синиця Олександр/УНІАН

Верховна Рада ухвалила, а президент Володимир Зеленський підписав закон, який дозволяє приватним компаніям долучитись до розробки та запуску українських космічних кораблів. Раніше цим займались виключно державні підприємства та конструкторські бюро. Чи допоможе така «приватизація» українській космічній галузі, з'ясовувало hromadske.

Що сталося? 

Поки на Міжнародному астронавтичному конгресі у Вашингтоні нагороду Excellence in Industry («За досягнення в індустрії») отримує американський мільярдер, власник компаній Amazon та Blue Origin Джефф Безос, в Україні доступ приватних інвесторів до космічних польотів практично неможливий.

Лише на початку жовтня цього року Верховна Рада ухвалила в другому читанні зміни до деяких законодавчих актів, якими регулюється космічна діяльність, а 25 жовтня відповідний закон підписав президент Володимир Зеленський. Цей крок має дозволити приватним компаніям вести космічну діяльність, зокрема і запускати ракети.

То що ж — тепер українці, як і американці, почнуть масово цікавитися ракетобудуванням, а наші супутники заполонять зоряне небо? Звісно, ні, бо галузь не розвивається миттєво. Утім новий закон усуває суперечності і відкриває шлях до приватної космічної діяльності.

Що ж тепер змінюється?

За словами Марії Кірпачової, юрисконсультки компанії Space Logistics Ukraine, новий закон встановлює компроміс між повною відсутністю регулювання і зарегульованістю космічної галузі.

Що саме змінює новий закон:

  • знімається заборона на розробку, випробування, виробництво та експлуатацію ракет-носіїв, зокрема їх запуск, для приватних компаній, що була закріплена у законі “Про підприємництво” (до слова, інші види діяльності, як-от наукові дослідження і розробка апаратів, що не є ракетами-носіями, були дозволені і раніше, однак до 2015 року на здійснення космічної діяльності необхідно було отримувати ліцензію);
  • скасовується ліцензування (яке, щоправда, було мертвою нормою ще з 2018 після постанови Кабміну про скасування відповідних наказів Державного космічного агентства (ДКА), норма про ліцензування лишалася тільки в законі “Про космічну діяльність”, а із Закону “Про ліцензування видів господарської діяльності” вона була вилучена ще в 2015 році);
  • скасовується обов’язкове отримання дозволів у ДКА на ведення переговорів з іноземними компаніями,  натомість запроваджується облік укладених договорів замість обов’язкової реєстрації. Новий закон пропонує компаніям починати космічну діяльність за декларативним принципом, коли “вхідним квитком” на ринок є декларація, тобто повідомчий документ.
Показ сферичного фільму освітнього напряму в цифровому планетарії ATMASFERA 360 у Києві, 16 квітня 2015 року
Фото:

Синиця Олександр/УНІАН

Водночас відкритим залишається питання, хто вестиме облік зовнішніх контактів у космічній галузі і нестиме за це відповідальність. 

Тут важливо враховувати, що Режимом контролю за ракетними технологіями (РКРТ), учасницею якого є й Україна, обмежується передання ракетної техніки та технологій її створення державам, які не є членами вказаного договору. А Вассенаарськими домовленостями встановлено контроль за експортом товарів і технологій “подвійного застосування”.

У разі порушення зазначених міжнародних домовленостей (тобто приватна компанія укладе договір з кимось, із ким не можна цього робити), Державний департамент США може запровадити санкції проти України.

Голова Державного космічного агентства Павло Дегтяренко так прокоментував нові правила у космічній галузі: «Зараз комерційним компаніям майже повна вольниця, а державні підприємства як були під контролем, так і залишилися. Це дуже великий ризик. Якщо одна з компаній десь на світовому ринку почне контактувати з “токсичними” компаніями – санкції можуть торкнутися усього космічного сектору України. Ті, хто з таким великим напруженням і навантаженням заробляли авторитет української космічної галузі на світовому ринку вони в один день можуть все втратити».

Як пояснює Марія Кірпачова, новий закон також запроваджує ліцензії на випробування та запуски ракет-носіїв і космічних апаратів, управління космічними апаратами на навколоземній орбіті або в космічному просторі та їхнє повернення на Землю.

На думку експертки, ліцензування доцільно було запровадити не на діяльність загалом, а на окремі операції. Так це працює в США — країні, де діють принципи так званого “нового космосу”, тобто до галузі допущені приватні компанії. Зокрема, там перевіряють виробничі потужності ліцензіата (в тому числі виробництво ракет-носіїв і пускових комплексів). Ліцензія може бути або спеціальною (для одного конкретного пуску), або ж для місії із запусків ракет-носіїв чи космічних апаратів з однаковими технічними характеристиками й параметрами польоту. 

Подібна ситуація з ліцензуванням — і у Великій Британії, де нещодавно були запроваджені ліцензії на місію.

Також Марія Кірпачова зазначає, що неврегульованим залишається питання розробки технічного регламенту, у відповідності до якого має відбуватися сертифікація об’єктів космічної діяльності, враховуючи міжнародні стандарти та екологічні вимоги. Також неясною є ситуація із дозволами, які стосуються безпеки космічного польоту — дозвіл на використання повітряного простору, який видає Державна авіаційна служба, стосується, перш за все, державної (зокрема військової) та цивільної авіації.

Кадр із сферичного фільму освітнього напряму в цифровому планетарії ATMASFERA 360 у Києві, 29 жовтня 2013 року
Фото:

Синиця Олександр/УНІАН

Що може завадити космічним амбіціям

Ксенія Семенова, голова Наукового товариства Національного авіаційного університету, говорить: «Законодавчих перешкод тепер немає, але питання у тому, коли підприємцям буде цікаво і вигідно будувати і запускати ракети. Це інноваційна сфера, що потребує значних інвестицій та кваліфікованих кадрів. А щороку все менше вступників обирають космічні спеціальності — ракетобудування, двигуни, матеріалознавство та інші. Тепер перешкодою для розвитку космічних технологій стане не пострадянське законодавство, а глибока криза інженерної і природничої освіти».

Крім зміни законодавства, Україна, на думку експертки, мусить провадити серйозні реформи в космічній галузі — розділити функції формування і реалізації державної політики, запровадити корпоративне управління в КБ «Південному», вступити до Європейської космічної агенції.

Як це відбувалося в світі

Щойно держава втратить монополію на космос, вона має створити сприятливий бізнес-клімат для тих суб’єктів, що займатимуться космічними розробками. Це стосується не лише дерегуляції та міжнародної співпраці, а й заохочення розвитку startup-культури.

Експерт аналітичного центру Ad Astra Дмитро Борзенко вважає, що тут Україні неабияк знадобиться досвід Ізраїлю. Зокрема, проєкту Beresheet — це програма запуску місяцехода та посадкового модуля на Місяць.

Все почалося з участі невеликої команди ізраїльських інженерів, SpaceIL, у конкурсі Google Lunar X Prize, який передбачав виплату 20 мільйонів доларів команді, що зможе посадити на супутник місяцехід, здатний передавати дані на Землю. Попри те, що ніхто з учасників не впорався із завданням вчасно, SpaceIL продовжила розробку ровера (апарата, призначеного для пересування по поверхні небесних тіл) та підписала контракт зі SpaceX про запуск посадкового модуля разом з місяцеходом на орбіту. 

На жаль, апарат зрештою розбився, але ізраїльтяни одразу заявили про початок розробки Beresheet-2.

Показ сферичного фільму освітнього напряму в цифровому планетарії ATMASFERA 360 у Києві, 16 квітня 2015 року
Фото:

Марків Михайло/POOL/УНІАН

Або інший приклад — зі США. На вже згаданому вище Міжнародному астронавтичному конгресі виступав підприємець із Кремнієвої долини Робі Шінглер. Він є засновником компанії Planet, що спеціалізується на спостереженні за Землею й аналізі супутникових даних. Ба більше, Planet створює власні супутники.

До створення приватної космічної компанії Робі працював у NASA, де познайомився із майбутніми співзасновниками Planet. Далі вони залучили інвестиції, знайшли перших клієнтів у сфері сільського господарства, а тільки потім отримали державні контракти.

Він розповідає про свій досвід так: «Для держав процес часто важливіший за продукт, тому треба йти назустріч — Planet дозволяють урядам платити після того, як вони вже надали послуги. Але на початкових етапах дуже важливо мати клієнта, який буде приносити перші прибутки – і це виглядатиме переконливо для інших потенційних партнерів». 

Коли подібна схема стане можливою в Україні, можна буде говорити і про наш «новий космос».

«Лише на минулих досягненнях складно творити майбутнє. За майже 17 років від старту співпраці із Бразилією, приміром, результату ми не отримали. Порівняйте: за цей час приватна компанія (Space X Ілона Маска — ред.), не маючи ні космічної спадщини, ні кадрів, ні контрактів, три перших ракети котрої вибухнули одна за одною, стала космічною компанією №1 у світі і вже змінила хід історії, зробила кілька проривів та витіснила Росію з лідерів», — говорить засновник спільноти Space1000 Денис Руденко.

Незалежні завдяки вам

Ми працюємо незалежно від політиків та олігархів. Наша журналістика існує завдяки вам. Ви можете підтримати нас, а ми зможемо продовжити розповідати, що насправді відбувається.

Поділитись: